Коли дідусь з бабусею стають батьками

«Я щойно повернулася додому після зібрання в Залі Царства. У двері хтось голосно постукав. На порозі стояло двоє поліцейських та двоє брудних дітей зі скуйовдженим волоссям, які, здавалося, не мились місяцями. Їх навіть важко було назвати дітьми! Але вони були моїми внуками. Їхня мати, наркоманка, цілком занедбала їх. Я була вдовою й уже виростила шістьох власних дітей, однак просто не могла сказати «ні» (Селлі)a.

«Дочка попросила мене взяти на якийсь час до себе її дітей, поки вона упорядкує своє життя. Я не знала, що вона вживає наркотики. Зрештою мені довелося виховувати двох її дітей. Кілька років пізніше дочка народила ще одну дівчинку. Я не хотіла брати ще й цю дитину до себе, але внук став умовляти мене: «Бабусю, чи ми не можемо взяти також її?» (Віллі Мей).

КОЛИСЬ говорили, що життя дідуся та бабусі — це «втіха без відповідальності». Але нині ситуація змінилася. За деякими підрахунками, лише в Сполучених Штатах Америки понад три мільйони дітей живе зі своїми дідусями та бабусями. І це число швидко зростає.

Що ж криється за такою тривожною тенденцією? Діти, батьки яких розлучилися, зрештою можуть переїхати жити до своїх дідусів та бабусь. Те саме може трапитися з дітьми, яких батьки занедбали або жорстоко з ними поводяться. У журналі «Благополуччя дитини» (англ.) говориться, що через паралізуючу дію, яку справляє кокаїн крек на батьків-наркоманів, «на світ з’являється втрачене покоління». Мільйони дітей також ростуть «без батьків» у результаті того, що ті залишили їх, померли або страждають від психічного захворювання. Діти, які втратили своїх матерів через СНІД, теж можуть зрештою переїхати жити до бабусі й дідуся.

Виховувати дітей у літньому віці або під час ‘злих днів’ старості може бути надто важким завданням (Екклезіяста 12:1—7). Багато людей просто не мають сили постійно пильнувати за малими дітьми. Дехто доглядає власних стареньких батьків. Інші розлучені або ж їхній подружній партнер помер, і їм доводиться давати собі раду самим. Чимало вважає, що вони погано забезпечені матеріально, аби взяти на себе такий тягар. Згідно з одним опитуванням, 4 з 10 дідусів та бабусь, які отримали право на виховання внуків, перебували майже на межі бідності. «Діти сильно хворіли,— пригадує Саллі.— І мені довелось витрачати багато грошей на ліки. А допомога від уряду була мізерною». Одна літня жінка каже: «Я мусила використовувати свою пенсію, аби піклуватися про внуків».

Стрес і напруга

Як випливає з одного вивчення, «піклування про внуків спричиняє в дідусів та бабусь сильний стрес, тому 86 відсотків із 60 опитаних дідусів та бабусь говорили, що «майже постійно перебувають у депресії або відчувають тривогу». Дійсно, багато скаржиться на проблеми зі здоров’ям. «Це впливає на мій фізичний, психічний і духовний стан»,— каже Елізабет, жінка, яка опікується своєю внучкою-підлітком. Віллі Мей, котра страждає через проблеми з серцем та високий тиск, говорить: «Мій лікар вважає, що це пов’язано зі стресом від виховання дітей».

Багато не готові до змін у житті, яких вимагає виховання внуків. «Іноді я нікуди не можу піти,— говорить один дідусь.— Мені шкода... залишати їх з кимось іншим. Тому, замість іти кудись чи щось робити, я просто нікуди не йду й не роблю того, що хочу». А одна бабуся зізналася, що часу для себе в неї взагалі «не існує». Поширеним явищем є соціальне відокремлення та самотність. Інша бабуся сказала: «У людей нашого віку — в більшості наших друзів — немає [малих] дітей, тому часто ми не приймаємо запрошень, оскільки наші діти [внуки] не запрошені».

Крім того, великого болю завдають проблеми емоційного характеру. У статті журналу «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» говориться: «Багатьох з них [дідусів та бабусь] мучить почуття сорому та вини за те, що з їхніх дітей не вийшло добрих батьків, і чимало в цьому звинувачує себе, запитуючись, що вони робили не так. Аби внуки почували себе безпечно й добре, дехто з них змушений у своєму серці зректися власних дітей, які є наркоманами або поводяться жорстоко».

Згідно з одним опитуванням, «більше чверті... сказали, що через опікування онуками у них погіршилися взаємини з їхніми подружніми партнерами». Особливо чоловіки часто відчувають, що їхні дружини, на плечі яких лягає більша частина обов’язків у догляді за дітьми, не приділяють їм належної уваги. Деякі чоловіки вважають, що не можуть більше витримати такої напруги. Одна жінка розповідає про свого чоловіка: «Він залишив нас... Мені здається, у нього просто створилось враження, що він потрапив у безвихідь».

Роздратовані діти

У журналі «Ю. С. ньюс енд уорлд ріпорт» говориться: «Проблеми збільшуються через те, що деякі діти, котрі переїжджають жити до дідусів та бабусь, належать до найзнедоленіших, найбільш емоційно травмованих і найроздратованіших дітей».

Задумаймося над життям онучки Елізабет. Батько дівчинки залишив її в прямому розумінні слова на розі вулиці, де працювала Елізабет, наглядаючи за тим, як школярі переходять вулицю. «Вона — роздратована дитина,— каже Елізабет,— бо зазнала великого болю». Внукам Саллі було завдано подібних ран. «Мій онук озлобився. Йому здається, що він нікому не потрібний». Дитина народжується з невід’ємним правом мати батька та матір, які люблять її. Уявіть собі, як вона почувається, коли батьки залишають її, занедбують або відкидають! Розуміння цих почуттів може допомогти вам поводитись терпеливо з дітьми, які стали проблемними. У Приповістей 19:11 говориться: «Розум людини припинює гнів її».

Наприклад, залишена дитина може відкидати ваші зусилля піклуватися про неї. Коли ви зрозумієте страхи й тривоги такої дитини, це допоможе вам ставитися до неї зі співчуттям. Скажіть дитині, що розумієте її побоювання, і запевніть у тому, що робитимете все можливе, аби їй було добре. Це заспокоїть дитину.

Як справлятися з проблемами

«Мені було дуже боляче й шкода себе. Ми не заслуговували такого». Це слова однієї бабусі, якій надали право батьківської опіки. Якщо ви перебуваєте в подібній ситуації, то, можливо, маєте такі ж почуття. Однак не впадайте у відчай. Хоча з роками ви стаєте слабшими фізично, однак вік має свої переваги: з ним приходить мудрість, терпеливість та досвід. Тому не дивно, що, згідно з одним вивченням, «діти, які виховувались виключно дідусями та бабусями, почувалися досить добре у порівнянні з тими, хто виростав у сім’ї лише з батьком чи матір’ю».

Біблія заохочує нас: «Покладіть на Нього [Єгову] всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:7). Тому, подібно до псалмописьменника, постійно просіть у нього в молитві сили та керівництва. (Порівняйте Псалом 71:18). Задовольняйте також власні духовні потреби (Матвія 5:3, НС). «Християнські зібрання та проповідування допомогли мені вижити»,— каже одна християнка. Намагайтесь, якщо це тільки можливо, навчати своїх онуків Божих доріг (Повторення Закону 4:9). А Бог, безперечно, поблагословить ваші зусилля виховати внуків «у послусі й напоумленні Господньому» (Ефесян 6:4, Хом.)b.

Не бійтеся шукати допомоги. Часто друзі, особливо ті, що належать до християнського збору, можуть бути для вас доброю підтримкою. Саллі пригадує: «Мені дуже допомагали брати і сестри зі збору. Коли я почувалась пригніченою, вони підіймали мене на дусі. Дехто навіть підтримував матеріально».

Довідайтесь також, яку допомогу можна отримати від уряду (Римлян 13:6). Цікаво, що, згідно з одним опитуванням, проведеним серед дідусів та бабусь, «більшість не знає, яка допомога надається чи де її можна отримати» («Благополуччя дитини»). Працівники соціальної сфери та місцеві установи, які надають підтримку людям похилого віку, можуть порадити вам, куди звернутися.

Часто причиною того, що дідусі та бабусі змушені самі виховувати своїх онуків, є наші «тяжкі часи» (2 Тимофія 3:1—5). На щастя, ці важкі часи також вказують, що незабаром Бог втрутиться у справи людей і створить «нову землю», де жахливі обставини, які вражають так багато сімей сьогодні, відійдуть у минуле (2 Петра 3:13; Об’явлення 21:3, 4). А поки що дідусі та бабусі, котрі отримали право батьківської опіки, мусять робити все, що можуть, аби найліпше давати собі раду в цій ситуації. Багато чудово справляється зі своїм нелегким завданням! Завжди пам’ятайте, що попри розчарування можна також отримати велику радість. Ви навіть можете побачити, як ваші внуки стають щирими слугами Бога! Чи ж це не варте вашої важкої праці?

[Рамка на сторінці 10]

Юридичні питання

Питання, чи варто дідусю та бабусі домагатися права батьківської опіки,— досить делікатне й складне. Мері Фрон, фахівець у цій справі, пояснює: «З одного боку, не отримавши права батьківської опіки, ви залишаєтесь досить незахищеними перед законом. У більшості випадків рідні батьки можуть у будь-який час повернутися й забрати у вас дитину чи дітей. З другого боку, багато дідусів та бабусь не хочуть добиватися цього права, оскільки це означає заявити в суді, що ваша дитина виявилася поганим батьком чи матір’ю» (журнал «Добре ведення домашнього господарства», англ.).

Без права батьківської опіки дідусям та бабусям часто важко записати своїх онуків до школи або навіть отримати для них якусь медичну допомогу. Проте здобуття права батьківської опіки може бути справою, на яку йде багато грошей, часу та емоцій. І навіть якщо це право вдається отримати, дідусі та бабусі можуть виявити, що насправді позбавлені грошової допомоги від держави. Тому в журналі «Благополуччя дитини» їм радиться «звернутися за консультацією до місцевого адвоката, котрий добре знає державні закони, що стосуються сім’ї, отримання права батьківської опіки та благополуччя дитини».

[Рамка на сторінці 11]

Вирахуйте видатки

Безперечно, бачити дитину, яка страждає,— дуже боляче, особливо, коли це ваша рідна кровинка. І Біблія наказує християнам піклуватися про «своїх» (1 Тимофія 5:8). Все ж у багатьох випадках дідусю чи бабусі було б мудро добре подумати, перш ніж взяти на себе таку відповідальність (Приповістей 14:15; 21:5). Потрібно спершу вирахувати видатки. (Порівняйте Луки 14:28).

З молитвою роздумайте, чи ваш фізичний, емоційний і духовний стан, а також фінансова ситуація дійсно дозволять вам задовольнити потреби цієї дитини? Що думає про це ваш подружній партнер? Чи можливо якось заохотити батьків дитини або навіть допомогти їм, щоб вони самі могли піклуватися про своє дитя. На жаль, деякі негідні батьки навіть не намагаються змінити свій неморальний спосіб життя. Одна бабуся з гіркотою згадує: «Я взяла до себе кількох її дітей. Але вона й далі вживала наркотики й народжувала дітей. Дійшло до того, що я просто була змушена сказати «ні»!

Проте якщо ви не піклуватиметесь своїми внуками, то що з ними станеться? Чи зможете ви спокійно ставитися до того, що за ними доглядає хтось інший, можливо навіть чужа людина? А що сказати про духовні потреби дітей? Чи інші зможуть виховати їх згідно з Божими нормами? Дехто може дійти висновку, що, незважаючи на всі труднощі, у них просто немає іншого виходу, як взяти на себе цю відповідальність.

Ці питання дуже болючі, і кожна людина повинна прийняти власне рішення.