Година пік у час весняного припливу

Від нашого кореспондента у Великобританії

НА ПІВНІЧНОМУ заході Європи щорічно зимує приблизно десять мільйонів птахів. Вони прилітають туди не тільки з місць гніздування в Арктиці, але й навіть з Канади та Центрального Сибіру. Багато інших птахів, які летять до Африки, по дорозі збираються разом на Східно-Атлантичному пролітному шляху. Цей міграційний шлях пролягає над Британськими островами.

У водах Великобританії понад 30 великих естуаріїв забезпечують птахів їжею та місцем для відпочинку. Кожен з цих естуаріїв постачає корм понад 20 000 птахів, але найбільше значення має затока Уош на східному побережжі Англії, де знаходять притулок понад чверть мільйона птахів. Серед них є веретенники, сивки, крем’яшники, кроншнепи, кулики-сороки, побережники, травники та інші кулики. Чому ж естуарії мають таке велике значення і який корм знаходять там птахи?

Велике значення естуаріїв

Естуарії являють собою частково відділені від моря прибережні ділянки, де морська вода змішується з прісною. Їхні теплі води, багаті на мінеральні та органічні поживні речовини, живлять половину біомаси Світового океану. В піску можна знайти креветок, рачків-бокоплавів та інші живі організми, але ще більше їх міститься у мулі естуаріїв.

Мул буває різним відповідно до того, з яких осадових порід він утворився. Кожен вид мулу населяють певні морські тварини, пристосовані до життя у ньому. Ці тварини служать кормом для болотяних птахів. Наприклад, на квадратному метрі одного з видів мулу можуть міститися мільйони крихітних слимачків завдовжки менше 3 міліметрів! Крім того, мул постачає їжу молюскам, піскожилам, нереїдам та іншим безхребетним.

Весняні припливи

На естуарії може бути багато тисяч болотяних птахів, але помітити їх важко, бо вони зазвичай не збираються разом, а тримаються поодинці на величезних територіях. Проте коли починаються весняні припливи, ситуація різко змінюється. Хвилі повені ховають під водою піщані та замулені низини, примушуючи болотяних птахів збиратися на заплавахa та підвищених ділянках суходолу. Тоді стає набагато легше спостерігати за птахами, які гуртуються і влаштовуються на відпочинок величезними змішаними зграями.

Сьогодні ясний і сонячний квітневий ранок. Саме зараз час весняного припливу. Віє холодний північно-східний вітер, а ми їдемо до невеличкого мальовничого естуарію, який утворився там, де річка Олд, проклавши собі шлях через англійське графство Суффолк, впадає у Північне море. Тут зимує більше 11 000 болотяних птахів і спостерігати за їхньою діяльністю неважко, бо цей лиман трохи менше кілометра завширшки.

Вздовж річки простяглося пасмо розмитих дамб. Деякі насипи покриті очеретом, інші заросли піщанкою. А решта — самі лише голі чорні колоди та каміння. Трохи вище по річці, серед чудових будинків вікторіанської епохи, видніється концертний зал «Снейп Малтінґс», місце проведення Олдебурзького музичного фестивалю. Але ми маємо спуститися вниз по річці і пошукати зручного сховку. Вітер посильнішав і став різким, аж пече в очах.

На березі річки (дивіться пункт А на фотографії) першою вітає нас своїм дзвінким мелодійним криком пара шилодзьобок. Вони розташувалися на нашій стороні лиману, не далі ніж 40 метрів від нас. Пташки зайняті шлюбними іграми й чепуряться. Кожна перебирає пір’ячко на боках грудки кінчиком свого тонкого загнутого догори дзьоба. Хоч як тішить око ця сцена, але треба йти далі, бо на нас чекає ще багато цікавого.

Вода піднімається

Рівень води швидко піднімається, тож ми поспішаємо до місця, яке обрали для спостереження. (Дивіться пункт Б на фотографії). По дорозі травник, доводячи, що його справедливо називають вартовим лиману, знімається із заплав у повітря з пронизливим криком остороги «тю-ю-ю... тю-ю-ю!». Червоні ніжки птахів контрастують з білосніжними смугами на крилах, які вилискують на сонці. Ми підходимо до обраного пункту і квапимось роздивитися піщані та замулені низини, які швидко зникають під водою.

На деякій відстані два десятки травників спокійно годуються, злегка занурюючи дзьоб у мул, тоді, як інші шукають корм на більш захищених затоках. Чорноволі побережники зі своїми характерними зігнутими донизу дзьобами тримаються маленькими групами ближче один до одного. Намагаючись не віддалятися від краю води, вони у пошуках їжі нерівним рядочком поспішно прокладають собі шлях через мул. Поодинокі кроншнепи пересуваються дрібними кроками, уважно зондуючи дзьобом м’яку липку твань. Угору за течією на старому береговому насипі пара крем’яшників у пошуках корму перевертає короткими, злегка загнутими догори дзьобами камінці та тріски.

Раптом у повітрі розноситься полохливо-жалібний трискладовий крик іншого кулика «тлі-у-є». Птах пролітає над нашими головами так, що можна ясно побачити на фоні світлого черевця і спіднього боку крил чорні пазушні пера. Чотириста золотавих сивок щільно збилися в одну овальну зграю і відпочивають, сховавши головки під крила, причому всі стоять проти вітру. Час від часу між декількома птахами виникають суперечки, після яких у зграї знову запановує порядок. Більшість сивок все ще у своєму плямистому зимовому оперенні — зверху птахи золотаво-темні, навколо очей світле кільце, лоб, щічки й черевце також світлі, а дзьоб чорний. Навівши свою зорову трубу, ми бачимо також великих зуйків.

Несподівано наближається велика зграя чибісів, приблизно 1000 особин. Птахи летять з позірною недбалістю, перетинаючи небо у своїй неповторній манері польоту. Трохи далі на захід лежить ділянка ріллі, де чибіси і золотаві сивки найбільше люблять шукати корм. Вони прилітають на лиман не тільки за їжею, тут вони купаються і чистять пір’я.

Здаля найвиразніше доноситься переривчасте «булькання» кроншнепів, більш приємний і мелодійний свист травника та пронизливий крик мартинів. Два малі веретенники длубаються у мулі. Декілька куликів-сорок з широкими червоно-оранжевими дзьобами ловлять піскожилів. Ще один кулик робить кілька статечних кроків, зупиняється, обтрушує праву ніжку, відтак ловить і ковтає свою здобич. Але повінь швидко наздоганяє їх усіх!

Початок години пік

Зненацька птахи знімаються у повітря і гуртуються в зграї, переважно за своїм видом. Це дуже величне видовище, тому що болотяні птахи летять щільними зграями у певному порядку. Змінюючи кут польоту, зграї у променях сонця міняють колір — від темно-коричневого до сліпучого сріблясто-білого. Одної миті їх добре видно, а наступної вони майже зливаються з багнистим кольором води, яка і далі прибуває. Від темного до сріблястого, від сріблястого до темного — зграї летять у чудовому ритмі й у той же час постійно змінюють форму — нерівний овал стає кругом, круг — спіраллю, і врешті спіраль витягується у пряму лінію. Більшість птахів знову сідає на ділянки болота, ще не покриті водою.

Незабаром ділянки мулу і піску навколо нас щезнуть під водою, тому ми поспішаємо вверх по річці у супроводі постійного потоку болотяних птахів. Спочатку нас наздоганяють, часто змахуючи крилами, зграйки маленьких побережників. Час від часу вони коротко й пронизливо свистять, підтримуючи між собою зв’язок. Тоді нас минають більші за розміром травники, їх зграя величніша й ширше простягається у небі. Пролітають кроншнепи завбільшки з великих мартинів, перегукуючись у польоті приємним глибоким переривчастим криком. За ними слідом одною великою зграєю летять синьоногі шилодзьобки, білі з чорним птахи утворюють гарний контраст на фоні синього неба. Вони сідають на верхньому кінці естуарію, і над водою трохи видно їхні довгі сірувато-сині ноги.

Відпочинок

Ми прискорюємо крок, щоб дістатися до підвищення, де естуарій звужується. (Дивіться пункт В на фотографії). Різні види птахів починають збиватися у зграї, хоч зазвичай вони цього не роблять. Рівень води швидко піднімається, і до гурту приєднується все більше птахів. У міру того як надлітають нові зграї, на насипах лишається все менше вільної площі і птахи постійно перелітають з місця на місце.

Вода припливу досягла нашого спостережного пункту. Чибіси та золотаві сивки повернулись на ріллю. Решта птахів змушені полишити болото і влаштуватися на старих річкових насипах. Кулики-сороки кричать без угаву, аж важко повірити, що ця зграйка пташок може влаштувати стільки галасу. Травники та кроншнепи теж посилюють пташиний гомін, а високо в небі чути голос жайворонка; аж серце завмирає від такої краси.

Ми від’їжджаємо, коли болотяні птахи, уникнувши весняного припливу, насолоджуються заслуженим післяобіднім відпочинком. Хоч деякі з них сидять за морським насипом і не можуть бачити води, птахи знають, коли повертатися до своїх боліт чи піщаних ділянок. Досконалі обліковці часу, вони володіють інстинктивною мудрістю і знають, як відбуваються припливи.

Як захопливо спостерігати таку годину пік під час весняного припливу, особливо якщо ви бачите це вперше!

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 26]

Насолоджуйтеся спостереженням за птахами

Щоб втішатися спостереженням за птахами під час весняного припливу, перш за все знайдіть придатний естуарій. Вам знадобиться певна інформація про цей регіон, наприклад, було б добре знати, до яких місць летять птахи і де їх можна побачити. Довідайтесь про початок весняного припливу, що відбувається відразу після повного місяця або після молодика. До часу, який знадобиться на подорож, додайте ще три години, щоб добре роздивитися птахів, і приїдьте на місце принаймні за дві години до початку припливу.

Що треба взяти з собою? Якщо ви погано знаєте болотяних птахів, візьміть книжку, котра допоможе їх розпізнати. Добре мати з собою бінокль. Ви швидко побачите, що кожен вид болотяних птахів має власні, притаманні тільки йому риси і особливу форму дзьоба, створеного так, щоб допомогти йому в пошуках їжі. Брати зорову трубу необов’язково, зате дуже важливо взяти теплий одяг, який не промокає! Пам’ятайте про можливі небезпеки. Не заходьте на болотяні ділянки, якщо ви їх погано знаєте. Можна легко потрапити в пастку і зненацька опинитися у полоні припливу. Крім того, якщо опуститься морський туман, то дуже легко заблукати. Зважте також на вітер. Сильний вітер може спричинити високі штормові хвилі, небезпечні на будь-якому естуарії.

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 27]

Найважливіші естуарії світу

В Європі найважливішим регіоном, який лежить трохи нижче рівня відпливу, є Ваддензе в Нідерландах. Там деколи знаходять притулок десь понад чотири мільйони болотяних птахів. Ваддензе простягається на північ до південно-західної частини Ютландії. У цьому великому регіоні є три місця, які можна відвідати: дамба, що веде до Реме (Данія), естуарій річки Везер (Німеччина), в якій під час весняного припливу збирається найбільше птахів, та затока Ловерс-Зе поблизу Гронінгена (Нідерланди). На Піренейському півострові найважливіший естуарій лежить на португальській річці Тежу.

У Північній та Південній Америці на лиманах вздовж берегів Тихого океану знаходять собі корм приблизно 6—8 мільйонів перелітних болотяних птахів. Головними місцями пташиних поселень є затока Сан-Франциско та затока Гумбольта в Каліфорнії; територія, що має площу 200 квадратних кілометрів і простягається від затоки Баундері біля Ванкувера (Канада) до острова Іона (Британська Колумбія); естуарій Стікайн (Аляска) та дельта річки Коппер.

Чудові місця, де живуть болотяні птахи, можна знайти також на Болівар-Флет та в Галвестоні (штат Техас, США), на Тайпо в Гонконзі, коло Кернса на північному сході Австралії та неподалік міста Момбаса (Кенія).

[Ілюстрація на сторінці 24]

П’ять куликів-сорок.

[Ілюстрація на сторінці 25]

Побережники злітають з місця відпочинку.

[Ілюстрація на сторінці 25]

ЕСТУАРІЙ НА РІЧЦІ ОЛД (ГРАФСТВО СУФФОЛК).

Концертний зал «Снейп Малтінґс».

Спостережний пункт Б.

Пункт В.

Початковий вигляд А.

[Відомості про джерело]

Набережний центр «Снейп Малтінґс».

[Ілюстрація на сторінці 26]

Побережник.

[Ілюстрація на сторінці 26]

Травник.

Кроншнеп.

[Ілюстрація на сторінці 27]]

Вгорі: кроншнепи.