Кропивник. Маленька пташка із сильним голосом

ВІД НАШОГО КОРЕСПОНДЕНТА У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ

НА БЕРЕЗІ рясніє первоцвіт, а сонячне проміння струменить крізь листя дерев, виграючи кольорами веселки на мокрих від дощу квітах. Я вирішив перепочити на поваленому дереві і помітив, як дві маленькі пташки швидко снували навколо засохлого листя папороті, що звисало з валуна над потічком.

Мене розібрала цікавість, і я підвівся, щоб з’ясувати, у чому річ. Я знайшов те, що думав: гарне гніздечко кропивника, зроблене з моху, вдало сховане у листі папороті. Спритного кропивника вважають найменшою пташкою у Великобританії: від кінчика дзьоба до хвостика лише 10 сантиметрівa. Ось чому 1937 року зображення кропивника з’явилось на фартингу, тоді найменшій монеті у Великобританії.

Кропивника, або, як його ще називають, волове очко, можна зустріти в Європі, Азії та Сполучених Штатах Америки. У Британії це найпоширеніший і найчисленніший гніздовий птах. Його милозвучні трелі порівнюють із соловейковими, а чути кропивника майже за кілометр! Проте суворої зими інколи гине до 75 відсотків популяції кропивників. У холодну пору року, щоб не замерзнути, кропивники часто ночують разом. Якось у гнізді знайшли більше 60 кропивників, що, притиснувшись один до одного, утворили пухнастий клубок.

У квітні самці будують багато гнізд у вигляді глибоких кошиків і майстерно їх замасковують. Усі готові гнізда самець показує самичці. Вона обирає одне і вистилає його пір’ям. Наприкінці квітня у гнізді з’являється п’ять або шість білих яєць з червоно-брунатними плямами. Самиця висиджує пташенят 14 днів, а через щонайменше два тижні вони вилітають з гнізда.

Протягом літа, звичайно, з’являється два виводки, тому, поки самичка знову сидить на яйцях, самець піклується старшими пташенятами, часом бере їх в одне з гнізд. Якщо літо випадає погідливе і їжі, тобто комах, багато, самець обирає собі ще одну самицю і влаштовує її у якомусь зі своїх гнізд.

Я сидів на поваленому дереві, грівся на травневому сонечку та спостерігав за двома кропивниками, що снували туди-сюди. Коли пташки підсіли на гілочку поряд зі мною, я став роздивлятися їхнє червоно-брунатне пір’я та смугасті крила. Але щойно вони помітили мене у своїх володіннях — підняли хвостики і тривожно заверещали. Прийшов час тихо піти.

[Примітки]