Ставши членами цього суду, Німецький рейх та Великобританія зробили вигляд, що виступають за мир. Вони сиділи «при одному столі», неначе друзі, але ‘їхні серця були нахилені до злочинів’. Дипломатична тактика ‘говоріння неправди при одному столі’ не могла принести справжнього миру. І політичні, комерційні та військові прагнення не могли мати «успіху», бо кінець двох царів був відкладений на ‘час, призначений’ Богом Єговою.

Маючи на меті кинути виклик Великобританії як володарці морів, він став будувати могутній військово-морський флот. «Трохи більше, ніж за десять років, Німеччина, що раніше майже не мала впливу на морі, стала другою морською державою після Великобританії»,— говориться в «Новій британській енциклопедії». Щоб зберегти свою вищість, Великобританія, по суті, була змушена збільшити свій військово-морський флот. До того ж Великобританія вела переговори про укладення «сердечної згоди» з Францією, а також про укладення подібного договору з Росією, утворивши Троїсту згоду, тобто Антанту. Тепер Європа була поділена на два військові табори — Троїстий союз та Антанту.