12. (а) Яке є споріднення між „іншими вівцями” а „малою отарою”? (б) Як 1 Івана 2:1—6 стосується до кожної з цих груп?

¹² Але, що сказати про тих мільйонів інших вівцеподібних людей, які відділювались від світських „козлів” протягом минулих 50 років? (Матвія 25:31—40) Ці не належать до Ісусової „малої отари”, яким є дане Царство, але як „інші вівці” вони приєднуються до них, стаючи частиною більшої отари, яка з’єднано служить з Отцем та Сином. (Луки 12:32; Івана 10:16) Апостол Іван запевняє, що Ісус Христос є „ублагання за наші гріхи [тобто, за гріхи „малої отари”], і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу”. Таким чином ці „інші вівці”, позбирані з-поміж людства, теж можуть утішатись дорогоцінною єдністю, або згодою, з Богом та Христом. Це є подібне до того, що Іван далі каже: „Хто додержує Його слово, у тому Божа любов справді вдосконалилась. Із того ми пізнаємо, що в Нім пробуваємо”. По-перше, „мала отара”, а тоді „інші вівці”, мають обов’язок жити так як Ісус жив.— 1 Івана 2:1—6.

13. (а) В Івана 17:20, 21, за чим Ісус молиться? (б) Що показує, що ця просьба не обмежується тільки до Христових співспадкоємців?

¹³ Сьогодні, обидві групи, небесна й земна, є ,з’єднані з Отцем та з Сином’ — у цілковитій згоді з Ними у виконуванні Божої праці. Ісус молився, щоб вони „були [з’єднані]: так як Ти, Отче, з’єднаний зі Мною а Я з’єднаний з Тобою, щоб вони теж були з’єднані з Нами”.

15. Що знаходиться тепер і в майбутньому для маючих надію на земне життя?

¹⁵ А тих, які мають надію жити на землі, тепер визнано праведними щодо дружби з Богом, так як Авраама, Рахаву та інших у стародавні часи. Протягом Христового Тисячолітнього Царювання, поступово вони будуть тілесно удосконалюватись, так що після остаточного випробовування, „саме створіння визволиться від неволі тління на волю слави синів Божих”. (Римлян 8:19—21; Якова 2:21—26)