«І я глянув,— і ото біла хмара, а на хмарі сидить подібний до Людського Сина. Він мав на своїй голові золотого вінця, а в руці його гострий серп. І інший Ангол [четвертий] вийшов із храму, і гучним голосом кликнув до того, хто на хмарі сидів: «Пошли серпа свого й жни, бо настала година пожати, дозріло бо жниво землі!» І той, хто на хмарі сидів, скинув додолу серпа свого,— і земля була вижата» (Об’явлення 14:14—16).

Але про яке жниво йдеться у цьому пророцтві? Під час служіння на землі Ісус уподібнював роботу збирання учнів до жнив на всесвітньому полі людства (Матвія 9:37, 38; Івана 4:35, 36). Ці жнива досягають апогею в Господній день, коли Ісуса короновано на Царя і коли він від імені свого Отця виконує вирок.

Спочатку, з 1919 року, він каже своїм ангелам закінчити збирання 144 000 (Матвія 13:39, 43; Івана 15:1, 5, 16). Потім починається збирання великого натовпу інших овець (Матвія 25:31—33; Івана 10:16; Об’явлення 7:9). Історія показує, що між 1931 і 1935 роками почало з’являтися багато цих інших овець. У 1935 році Єгова відкрив класу Івана розуміння того, ким насправді є великий натовп, згаданий в Об’явлення 7:9—17. З того часу почало наголошуватись на збиранні цього натовпу. До 1993 року їхнє число сягнуло набагато вище чотирьох мільйонів, і воно далі зростає.