Звідки походить вчення про те, що людина має невидиму безсмертну душу?

Проблема полягає в тому, що поширене в наш час значення слова «душа» ґрунтується не на Єврейських і Грецьких Писаннях, а перш за все на античній грецькій філософії — язичницьких релігійних вченнях. Наприклад, грецький філософ Платон цитує слова Сократа: «Якщо душа розлучається з тілом чистою і не захоплює з собою ні крихітки тілесного... Душа з такими властивостями лине в країну, подібну до неї самої — невидиму, божественну, безсмертну, розумно влаштовану, де вона почуває себе щасливою, звільнена нарешті від блукань, нерозсудливості, страху... та інших людських напастей, і... навічно оселяється серед богів» (Платон. Діалоги. Федон. 80, E; 81, A).

Звичайно, вони посилаються здебільшого на тексти грецьких класиків і тому подають також усі значення, які надали слову псіхе́ язичницькі філософи, наприклад: «дух, який покинув тіло», «нематеріальна та безсмертна душа», «дух всесвіту» і «нематеріальна основа руху й життя». Деякі язичницькі філософи навчали, що після смерті душа виходить з тіла, й, очевидно, через це псіхе́ набуло ще одного значення — «метелик», оскільки ця комаха зазнає метаморфози, перетворюючись з гусениці на крилате створіння (Дворецкий И. Х. Древнегреческо-русский словарь. Москва, 1958. Т. 2. С. 1801; Liddell H., Scott R. A Greek-English Lexicon / revised by H. Jones. Oxford, 1968. P. 2026, 2027; Donnegan J. A New Greek and English Lexicon. 1836. P. 1404).

Античні грецькі автори використовували слово псіхе́ в різних значеннях і не були послідовними, все залежало від їхніх особистих і релігійних поглядів. Про Платона, чиї філософські вчення, як вважається, лягли в основу сучасного поняття «душа», зазначається: «Іноді він говорить, що є [нібито] три частини душі: одна “розумна” і обов’язково безсмертна, а дві інші смертні. Проте деколи він висловлюється так, ніби в тілі є дві душі: одна безсмертна і божественна, а інша смертна» (McCaig A. Thoughts on the Tripartite Theory of Human Nature / The Evangelical Quarterly. London, 1931. Vol. III. P. 121).