Звичайно, Агора потребувала свого бога-захисника. Ним був Зевс Агорай, уявний інспіратор ораторства, якому присвячено манірно-вишуканий жертовник, витесаний з коштовного пентелійського мармуру. (Порівняйте Дії 14:11, 12).

Подивившись просто на північ, ми бачимо вапнякові уламки меншого храму, збудованого в середині четвертого сторіччя до н. е. Тут поклонялися Зевсові й Афіні Патрії, головним божествам родових релігійних братств. Членство в цих братствах було бодай не передумовою для афінського громадянства.

У поблизькій стої Зевса Елевтерія знову вшановували це верховне грецьке божество, але тепер як бога свободи й визволення.