Я НАРОДИВСЯ 1926 року в Греції, у невеличкому селі Каріца, і був сьомим з восьми дітей. Мої батьки були дуже працьовитими.

За рік до того мої батьки зустріли Іоанніса Паппарізоса, ревного і говіркого Дослідника Біблії, як тоді називалися Свідки Єгови. Вражені тим, як Іоанніс переконливо говорив на основі Святого Письма, вони почали ходити на зібрання Дослідників Біблії в нашому селі. Моя мама мала міцну віру в Бога Єгову. Хоча мама була неписьменною, вона ділилася правдою з іншими при кожній нагоді. На жаль, мій батько зосередився на недоліках людей і поступово перестав відвідувати християнські зібрання.

Мої рідні брати й сестри і я поважали Біблію, але в голові у нас були лише розваги. Потім, у 1939 році, коли Європу охопила Друга світова війна, одна подія в нашому селі стривожила нас. Нашого родича Ніколаоса Псарраса, який жив по сусідству і недавно охрестився, призвали до грецької армії. Ніколаосу було 20. Він сміливо сказав представникам військової влади: «Я не можу воювати, тому що я воїн Христа». Військовий суд розглянув його справу і засудив до десяти років ув’язнення. Ми були приголомшені!

На щастя, на початку 1941 року, коли союзні війська на деякий час ввійшли на територію Греції, Ніколаоса було звільнено з в’язниці. Він повернувся в Каріцу. Мій старший брат Іліас закидав його питаннями про Біблію. Я уважно слухав їх. Згодом Іліас, я і наша наймолодша сестра Евморфія почали вивчати Біблію і регулярно відвідувати зібрання Свідків. Наступного року ми троє присвятили своє життя Єгові та охрестилися. Пізніше ще четверо наших братів і сестер стали вірними Свідками.

У 1942 році в зборі «Каріца» було дев’ять молодих людей віком від 15 до 25 років. Усі ми знали, що попереду жорстокі переслідування. Тож ми при кожній можливості збиралися разом, щоб вивчати Біблію, співати духовні пісні і молитися. Так ми зміцнювали себе і свою віру.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА

Наприкінці Другої світової війни грецькі комуністи підняли бунт проти уряду Греції, внаслідок чого спалахнула запекла громадянська війна. Комуністи ходили по селах і змушували жителів приєднуватися до їхніх партизанських загонів. Коли вони влаштували облаву в нашому селі, то силою забрали з собою трьох молодих Свідків — Антоніоса Цукаріса, Іліаса і мене. Ми казали, що є християнами і дотримуємося нейтралітету, але вони повели нас до гори Олімп, до якої було приблизно 12 годин ходи від нашого села.