Душа і дух — різні поняття. Не слід плутати «дух» (євр. ру́ах; грец. пне́ума) і «душу» (євр. не́феш; грец. псіхе́), бо це не одне і те ж. Наприклад, у Євреїв 4:12 сказано, що Слово Бога «проникає настільки глибоко, що розділяє душу й дух, суглоби й кістковий мозок». (Пор. також Флп 1:27; 1Фс 5:23.) Як показано вище, душа (не́феш; псіхе́) — це саме створіння. Слово «дух» (ру́ах; пне́ума) зазвичай стосується життєвої сили живого створіння, або душі, хоча в мовах оригіналу воно може мати також інші значення.

Різницю між псіхе́ і пне́ума добре видно з першого листа апостола Павла до коринфян, де він обговорює воскресіння християн до духовного життя. Павло протиставив «фізичне [псіхіко́н]» і «духовне [пнеуматіко́н]». Так він показав, що на землі помазані християни мають фізичне тіло — таке саме, як у першого чоловіка Адама, а під час воскресіння вони отримують духовне тіло — таке ж, як у прославленого Ісуса Христа (1Кр 15:42—49). Дещо подібне протиставлення використав Юда, пишучи про «людей плотських [псіхіко́й], які не мають духовності [букв. «не мають духу (пне́ума)»]» (Юд 19).

Грецьке слово пне́ума (дух) походить від пне́о, що означає «дихати; дути». Вважається, що єврейське слово ру́ах (дух) походить від кореня з таким самим значенням. Відповідно, основним, хоча й не єдиним, значенням слів ру́ах і пне́ума є «дихання». (Пор. Ав 2:19; Об 13:15.) Також вони можуть стосуватися вітру; життєвої сили живих створінь; чийогось духу; духовних істот, у тому числі Бога й ангелів; а також Божої діючої сили, або святого духу. (Пор. Koehler L., Baumgartner W. Lexicon in Veteris Testamenti Libros. Leiden, 1958. P. 877—879; Brown F., Driver S., Briggs C. A Hebrew and English Lexicon of the Old Testament. 1980. P. 924—926; Theological Dictionary of the New Testament / edited by G. Friedrich, translated by G. Bromiley. 1971. Vol. VI. P. 332—451.) Усі ці значення мають дещо спільне: вони стосуються того, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. Ця невидима сила має видимі прояви.

У Грецьких Писаннях слово пне́ума стосується вітру, очевидно, лише в одному вірші, а саме в Івана 3:8.

Умонастрій. Також слова ру́ах і пне́ума можуть означати силу, яка спонукує людину виявляти певне мислення, емоції або вдаватися до якихось дій чи поведінки. Хоча ця сила невидима, наслідки її дії видимі. Таке значення єврейського і грецького слів, що перекладаються як «дух» і тісно пов’язані з диханням і рухом повітря, відображене в багатьох висловах української мови. Наприклад, є вислови «вітряна людина», «спокійний дух», «бунтівний дух», «сильний духом» або «не в дусі». «Зламати чийсь дух» означає знеохотити людину, знесилити її морально. Стосовно настрою, який панує в певній групі, можуть казати, що «відчувається піднесений дух» або «панує гнітюча атмосфера». Також іноді говорять, що в країні віє «вітер перемін». Усі ці вислови передають думку про невидиму спонукальну силу, яка підштовхує людей до певних слів і вчинків.

Духовні істоти. Бог невидимий для людського ока (Вх 33:20; Ів 1:18; 1Тм 1:17), але він живий, і його неперевершена сила діє в кожному куточку всесвіту (2Кр 3:3; Іс 40:25—31). Ісус Христос сказав: «Бог є Дух [Пне́ума]».

Інші духовні істоти. Іноді під словами ру́ах і пне́ума маються на увазі ангели (1Цр 22:21, 22; Єз 3:12, 14; 8:3; 11:1, 24; 43:5; Дії 23:8, 9; 1Пт 3:19, 20). У Грецьких Писаннях найчастіше йдеться про злих духовних істот — демонів (Мт 8:16; 10:1; 12:43—45; Мр 1:23—27; 3:11, 12, 30).

У Псалмі 104:4 сказано, що Єгова «робить своїх ангелів духами, своїх служителів нищівним вогнем». Деякі перекладачі подають варіант на кшталт: «Він чинить вітри за Своїх посланців, палючий огонь — за Своїх слуг» (Ог., Хом.). Такий переклад має право на існування (пор. Пс 148:8); однак Павло, цитуючи цей уривок, використав таке ж формулювання, як у Септуагінті, і це говорить на користь першого варіанта перекладу. (У грецькому тексті в Євреїв 1:7 означений артикль тус стоїть перед словом «ангели», а не «духи [пне́умата]», тож саме ангели є об’єктом обговорення.) В одній праці зазначається: «Логічно припустити, що [Павло], який був навчений єврейської мови, розумів його [тобто Псалом 104:4] краще, ніж ми; і немає сумніву, що, наводячи цей уривок як аргумент, він орієнтувався на те, як його розуміли читачі — ті, хто знав єврейську мову та літературу» (Barnes A. Notes on the New Testament. 1974; пор. Єв 1:14).

Божі ангели спроможні матеріалізуватися, набуваючи людського вигляду, і з’являтися перед людьми. Але за своєю природою вони не є матеріальними, тілесними істотами. Ангели невидимі. Вони діяльні, живі й могутні, тож слова ру́ах і пне́ума дуже влучно їх описують.

В Ефесян 6:12 говориться, що християни ведуть боротьбу «не проти крові й плоті, а проти урядів, влади, світових правителів цієї темряви, проти злих духовних сил у небесах». Остання частина вірша в буквальному перекладі звучить так: «...до духовних (речей) [грец. пнеуматіка́] зла в небесних [місцях]». Більшість сучасних перекладачів погоджуються, що тут ідеться не про щось абстрактне, якесь «духовне зло» (KJ), а про зло, що походить від духовних істот. Тож серед варіантів перекладу є такі: «піднебесні духи злоби» (Ог.), «духовні сили зла на Небесах» (СМ), «злі духи зі світу небесного» (ЗП), «духовне військо зла на небесах» (JB), «надприродні сили зла на небесах» (NE).

Божа діюча сила; святий дух. У переважній більшості випадків ру́ах і пне́ума вживаються щодо Божого духу, діючої сили, святого духу.

Діюча сила. Отже, коли слова ру́ах і пне́ума стосуються Божого святого духу, то означають невидиму діючу силу Бога, за допомогою якої він виконує свої наміри або волю. Цей дух «святий», оскільки походить від Нього, а не з якогось земного джерела, і тому в ньому, як у «дусі святості», немає нічого порочного (Рм 1:4). Це не просто сила, якою володіє Єгова; коли говориться про таку силу, використовується єврейське слово ко́ах або грецьке дı́наміс. Ру́ах і пне́ума використовуються поряд із цими словами чи навіть у паралелізмах, з чого видно, що ці пари слів мають подібне, але не однакове значення (Мих 3:8; Зх 4:6; Лк 1:17, 35; Дії 10:38).