СЛУГА, СЛУЖИТЕЛЬ

Той, хто служить кому-небудь або чому-небудь, працює на користь чогось. Словами «слуга» та «служитель» зазвичай перекладаються єврейське слово мешаре́т і грецьке слово діа́конос. Єврейське мешаре́т — це дієприкметникова форма дієслова шара́т, що означає «прислуговувати» або «служити» тому, хто має вище становище. Воно використовується не лише в релігійному контексті (Бт 39:4; Пв 10:8). Стосовно слова діа́конос вчений Д. Едмонд Гіберт написав: «Вважається, що це слово складається з прийменника [діа́], який означає “крізь, через”, та іменника [ко́ніс], який перекладається як “курява”; отже, воно описує людину, яка крізь куряву поспішає виконати своє завдання. Але сьогодні більшість дослідників не погоджується з цим припущенням. Найімовірніше, це слово має дієслівний корінь [діе́ко], що означає “добиратися з одного місця в інше”, споріднений з дієсловом [діо́ко] зі значенням “поспішати за, гнатися”. Тож воно вказує на того, хто намагається старанно і невтомно служити іншим» (Bibliotheca Sacra. 1983. Vol. 140. P. 153).

Грецьке слово діа́конос інколи перекладається просто як «слуга» (Мт 20:26; Мт 22:13). Але оскільки всі християни були служителями (слугами) Бога, Павло надавав слову діа́коной особливого значення і пов’язував його з організаційною структурою збору.