Світло сяє дедалі яскравіше

На першу половину XIX сторіччя припадає діяльність Генрі Ґрю (1781—1862) з Бірмінгема (Англія). Восьмого липня 1795 року, коли Генрі було 13 років, він з батьками прибув до Сполучених Штатів Америки. Сім’я оселилась у Провіденсі (штат Род-Айленд). Батьки прищепили Генрі любов до Біблії. Двадцятип’ятирічний Ґрю 1807 року отримав місце пастора баптиської церкви у Гартфорді, штат Коннектікут.

Генрі Ґрю серйозно поставився до своїх обов’язків учителя і намагався допомагати підопічним жити згідно зі Святим Письмом. Оскільки він вважав, що у зборі не повинен перебувати свідомий грішник, то, заручившись підтримкою відповідальних осіб церкви, виключав (позбавляв спілкування) тих, хто чинив розпусту чи дозволяв собі будь-який неморальний вчинок.

Його турбували й інші проблеми. Справи церкви вели люди, що не були її членами, вони ж брали участь у співі під час церковної відправи. Ці особи мали право голосу при розгляді проблем збору і, отже, впливали на його життя. Знаючи принцип відокремленості від світу, Ґрю був глибоко переконаний, що ці функції можуть виконувати тільки вірні чоловіки (2 Коринтян 6:14—18; Якова 1:27). Він вважав, що співання пісень хвали невіруючими зневажає Бога. У зв’язку з обраною позицією 1811 року Ґрю відлучили від церкви. Тоді ж інші члени, які мали подібні переконання, залишили церкву.

Відокремлення від загальновизнаного християнства

Прагнучи узгодити своє життя і діяльність з настановами Біблії, ці люди разом з Генрі Ґрю почали її старанно досліджувати. Завдяки цьому вони швидко поглибили розуміння біблійних правд і таким чином могли викрити відхилення загальновизнаного християнства. Наприклад, 1824 року Ґрю написав добре обґрунтоване спростування вчення про Трійцю. Зверніть увагу, яку логічну аргументацію він використав у такому фрагменті: «Про день же той чи про годину не знає ніхто: ні Анголи на небі, ні Син,— тільки ОТЕЦЬ» [Марка 13:32]. Зауважте послідовність відповідно до значимості осіб: Людина, Ангели, Син, Отець... Наш Господь вчить нас, що тільки Отець знає цей день. Але таке твердження неправильне, якщо, як дехто вважає, Отець, Слово і Святий Дух — це три особи в одному Бозі, адже, згідно з цим [доктриною про Трійцю]... Син знав би цей день так само, як і Отець».

Ґрю викривав лицемірство кліру і воєначальників, які удавали з себе служителів Христа. У 1828 році він заявив: «Чи можна уявити собі більшу недоречність: християнин виходить зі своєї комірчини [порівняйте Матвія 6:6], де молився за своїх ворогів, і наказує військам з несамовитою жорстокістю всаджувати смертоносну зброю у серця тих самих ворогів? У першому випадку він успішно наслідує свого Господа у смертну годину, але кого він наслідує у другому? Ісус молився за своїх убивць. Християни вбивають тих, за кого моляться».

З іще більшою переконливістю Ґрю пише: «Коли ж ми повіримо Вседержителю, який запевняє нас, що він «осміяний бути не може»? Коли ми зрозуміємо суть, дух цієї святої релігії, яка вимагає утримуватись від «всього лихого»? (...) Чи це не дискредитація Сина Благословенного — припускати, що його релігія вимагає від людини в одній ситуації чинити по-ангельськи, а в іншій дозволяє діяти по-демонськи?»

Вічне життя не успадковується

У ті часи, коли ще не було ні радіо, ні телебачення, щоб заявити про свою позицію, люди писали і розповсюджували брошури. Приблизно 1835 року Ґрю написав важливу працю, в якій викрив небіблійність вчення про безсмертя душі і пекло. Він вважав, що ці догмати ганьблять Бога.

Розповсюдження цієї брошури мало далекосяжні наслідки. У 1837 році один з її примірників знайшов у поїзді 40-річний Джордж Сторс. Він народився в Лебаноні, штат Нью-Гемпшир, а на той час мешкав в Ютиці, штат Нью-Йорк.

Сторс був високошановним пастором методистсько-єпископальної церкви. Його вразили наведені в брошурі переконливі доводи проти основних вчень загальновизнаного християнства, які він ніколи не ставив під сумнів. Сторс не знав, хто написав брошуру. Лише через кілька років, не пізніше 1844-го, він зустрівся з Генрі Ґрю. Тоді обидва мешкали у Філадельфії, що в штаті Пенсільванія.

Сторс і Ґрю об’єдналися у боротьбі проти догмату про безсмертність душі. Ґрю завзято проповідував до самої смерті 8 серпня 1862 року у Філадельфії.

Ґрю, наприклад, усвідомлював цінність викупу Ісуса, але не розумів, що таке «відповідний викуп», тобто що досконале людське життя Ісуса було віддане в обмін на втрачене досконале життя Адама (1 Тимофія 2:6, НС). Генрі Ґрю також помилково вважав, що Ісус повернеться і залишиться правити на землі. Однак Ґрю дуже серйозно ставився до справи, яка цікавила зовсім небагатьох після другого сторіччя н. е.,— освячення імені Єгови.