16. а) Яка була мета жертви за гріх та жертви за провину? б) Чим ці дві жертви відрізнялись від цілопалення?

¹⁶ До жертв, які складалися з метою отримати прощення гріхів або окуплення провини проти Закону, належали жертви за гріх та жертви за провину. Хоча у випадку цих жертв інколи також треба було дещо спалювати на жертовнику, ці приношення відрізнялись від цілопалення, оскільки Богу жертвувалась не ціла тварина, а лише жир та ще деякі частини. Решту тварини спалювали поза табором, хоча в окремих випадках її м’ясо їли священики. Ця різниця має важливе значення. Завдяки цілопаленню — жертві, яка була даром для Бога,— можна було наблизитись до Єгови, отже тварина жертвувалась цілком і виключно Богу. Цікава деталь: зазвичай, перш ніж скласти цілопалення, людина приносила жертву за гріх або жертву за провину. Це наводить на думку, що дар грішної людини був би лише тоді прийнятним для Бога, коли б вона отримала прощення гріхів (Левит 8:14, 18; 9:2, 3; 16:3, 5).

¹⁸ Значення та мета жертви за провину пояснюється в 5-му розділі Левит. Особа могла вчинити ненавмисний гріх. Але цей переступ так чи інакше робив його винним у порушенні прав або своїх ближніх, або Єгови, і цей прогріх треба було загладити. Гріхи ці розділялися на декілька категорій. Одні були особистими (5:2—6), інші — гріхами проти «Господніх святощів» (5:14—16), входили туди й гріхи, спричинені порочними прагненнями та плотськими слабостями, хоч їх і не назвеш цілком ненавмисними (5:20—22). У таких випадках винна особа мусила не тільки визнати гріх, але й відшкодувати завдані збитки, а тоді принести Єгові жертву за провину (Левит 5:23—26).