Коли у 1960 році зональний наглядач Уїлфред Ґуч відвідав Конакрі, там служило ще двоє африканських братів. Брат Ґуч порадив, щоб за працею у Гвінеї наглядав філіал Сьєрра-Леоне, а не Франції. Цю зміну впровадили 1 березня 1961 року. Через місяць у Конакрі було сформовано перший збір.

Неспокій у Конакрі

Тим часом у Конакрі наростав неспокій. Через політичні заворушення влада з підозрою ставилась до іноземців. Чотирьом місіонерам не відкрили довгострокової візи, і їх депортували з країни, а двох місцевих братів фальшиво звинуватили і заарештували майже на два місяці.

Після їхнього звільнення з в’язниці одного з них, Еммануела Овусу-Ансе, знову заарештували і кинули до дуже брудної камери. Звідти Еммануел писав: «Я залишаюсь духовно здоровим, але мене постійно мучить гарячка. Все ж я регулярно проповідую. Минулого місяця я присвятив служінню 67 годин, і двоє моїх зацікавлених почали проповідувати разом зі мною». Один з них став Свідком. Через п’ять місяців брата Овусу-Ансе звільнили і вислали до Сьєрра-Леоне, відтак у Конакрі залишився лише один вісник.

У 1969 році, коли політична напруга послабилась, до Конакрі знову приїхали спеціальні піонери. З дозволу місцевої влади вони отримали приміщення для проведення зібрань і навіть причепили на ньому вивіску «Зал Царства». Невдовзі зібрання регулярно відвідувало майже 30 зацікавлених.

Щоб уникнути арешту, брати були дуже обережними під час проповідування, але, набувши досвіду, вони розширили служіння. У 1973 році тамтешній невеличкий збір розповсюдив 6000 буклетів. Пізніше вісники стали пропонувати журнали в офісах та різних ділових установах. Уряд та люди поступово почали позитивно ставитися до проповідницької праці. Єгова рясно винагородив наполегливість та терпіння наших братів, тож 15 грудня 1993 року було офіційно зареєстровано «Християнське товариство Свідків Єгови в Гвінеї».