Серед них є подружжя Шерлок і Джулієт Пахалан. Ось що пише Шерлок. «У 1970 році нас з дружиною запросили допомогти зборові в Екелзі, що за 13 кілометрів на південь від Джорджтауна, на березі річки Дамерара. У тому зборі постали проблеми і декого треба було позбавити спілкування. Тож у зборі залишилося тільки 12 активних вісників і їхні неохрещені діти. Деякий час я був єдиним старійшиною у зборі. Окрім того, наш збір мусив дбати про групу Свідків у віддаленому селі Мока. У понеділок ввечері я проводив одне книговивчення в цьому селі, а інше в Екелзі.

Також я проводив вивчення «Вартової башти». Воно відбувалося трохи по-іншому, ніж було прийнято в той час. Оскільки не всі мали примірники «Вартової башти», ми зачитували кожен абзац, а потім ставили запитання. У тій місцевості часто вимикали світло, і нам доводилось приносити на зібрання свічки. А в період дощів нам дуже дошкуляли хмари москітів. Тими днями брати, як правило, ходили на зібрання і на проповідування пішки або приїжджали на велосипедах. Вісникам з села Мока теж доводилось долати чималі відстані, аби добратись до Екелза. Після зібрань я напаковував свій маленький «Аустин» братами і сестрами і віз їх до Мохи».

Чи варто було докладати таких зусиль? Пригадуючи минуле, брат Пахалан пише: «В Екелзі ми з дружиною вивчали Біблію з людьми, багато з яких і сьогодні разом зі своїми сім’ями залишаються в правді. Дехто навіть служить старійшиною у зборі. Хіба можуть бути ще більші благословення?»

[Ілюстрація на сторінці 188]

Шерлок і Джулієт Пахалан.