Лише за два тижні один районний наглядач показав фільм 17 разів, переважно просто неба, і загальна кількість присутніх становила 5000.

Під час іншої подорожі одному районному наглядачу довелося плисти два дні порожистою річкою, а тоді йти стежиною в джунглях. Його зусилля було винагороджено, бо дуже багато індіанців подивилися фільм — це був перший кінофільм, який вони побачили. Наступного дня чимало селян, більшість з яких належала до пресвітеріанської церкви, взяли наші журнали. Ставлення до народу Єгови в цьому селі змінилося на краще».

Елан Джонстоун, випускник школи «Ґілеад», який приїхав у Гайану 1957 року і служив там районним наглядачем, демонстрував цей фільм багато разів. Він пише: «Там, де не було електрики, ми використовували генератори, які люб’язно позичали нам місцеві люди (вони освітлювали ними вночі свої крамниці). А замість екрану ми натягували між двох дерев велике простирадло».