Щасливі служителі Єгови

«Блаженні вбогі духом» (МАТВІЯ 5:3).

1. Що таке справжнє щастя і про що воно свідчить?

ЩАСТЯ — дорогоцінний скарб, яким володіє народ Єгови. Псалмоспівець Давид проголосив: «Блаженний народ, що Господь [«Єгова», НС] — йому Бог!» (Псалом 144:15). Блаженство, тобто щастя,— це відчуття благополуччя. Найбільше щастя, яке охоплює все наше єство, походить від розуміння того, що Єгова нас благословляє (Приповістей 10:22). Таке щастя є відображенням наших близьких стосунків з небесним Отцем і усвідомлення, що ми чинимо його волю (Псалом 112:1; 119:1, 2). Цікаво, що Ісус перелічив дев’ять причин, з яких нас можна вважати щасливими. Розглянувши ці причини в цій, а також у наступній статті, ми побачимо, яке щастя приносить вірне служіння «щасливому Богу» Єгові (1 Тимофія 1:11, НС).

Усвідомлення своїх духовних потреб

2. У якій ситуації Ісус говорив про щастя і якими були його перші слова?

² У 31 році н. е. Ісус виголосив одну з найвідоміших промов в історії. Її називають Нагірною проповіддю, оскільки Ісус звертався до слухачів з гірського схилу коло Галілейського моря. У Євангелії Матвія говориться: «Побачивши натовп, Він [Ісус] вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього. І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне» (Матвія 5:1—3, курсив наш). Перші слова Ісуса перекладені тут буквально. А в «Перекладі нового світу Святого Письма» (англ.) їх передано так: «Щасливі ті, що усвідомлюють свої духовні потреби, бо їм належить царство небесне».

3. Як смиренність сприяє нашому щастю?

³ У своїй проповіді на горі Ісус вказав, що людина буде набагато щасливішою, якщо усвідомлюватиме свою духовну нужду. Смиренні християни, повністю усвідомлюючи свій гріховний стан, благають в Єгови прощення на основі Христової викупної жертви (1 Івана 1:9). Завдяки цьому вони знаходять душевний мир і справжнє щастя. «Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито» (Псалом 32:1; 119:165).

4. а) Як можна показувати, що ми усвідомлюємо свої духовні потреби і духовні потреби інших людей? б) Що сприяє нашому щастю, якщо ми усвідомлюємо свої духовні потреби?

⁴ Усвідомлення своїх духовних потреб спонукує нас щодня читати Біблію, споживати духовний харч, який ми «своєчасно» отримуємо від «вірного і мудрого раба», і регулярно відвідувати християнські зібрання (Матвія 24:45; Псалом 1:1, 2; 119:111; Євреїв 10:25). Любов до ближнього допомагає нам усвідомлювати духовні потреби людей і спонукує нас ревно проповідувати їм і навчати їх доброї новини про Царство (Марка 13:10; Римлян 1:14—16). Ділячись біблійними істинами з іншими, ми стаємо щасливими (Дії 20:20, 35). А ще більше щастя ми відчуваємо, коли роздумуємо про чудову надію на Царство і про благословення, які воно з собою принесе. Для «черідки малої», помазаних християн, ця надія на Царство означає безсмертне життя в небі, де вони будуть у Христовому царському уряді (Луки 12:32; 1 Коринтян 15:50, 54). А для «інших овець» вона означає вічне життя на райській землі під правлінням цього уряду (Івана 10:16; Псалом 37:11; Матвія 25:34, 46).

Як засмучені можуть бути щасливими

5. а) Яку думку передає слово «засмучені»? б) Як ці засмучені отримують утіху?

⁵ Наступна причина для щастя, яку навів Ісус, може здаватися суперечливою. Він сказав: «Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені» (Матвія 5:4). Як хтось може бути засмученим і водночас щасливим? Щоб зрозуміти значення Ісусових слів, треба з’ясувати, яке засмучення він має на увазі. Учень Яків пояснює, що засмучувати нас повинен наш власний гріховний стан. Він пише: «Очистьте руки, грішні, та серця освятіть, двоєдушні! Журіться, сумуйте та плачте! Хай обернеться сміх ваш у плач, а радість у сум! Упокоріться перед Господнім лицем,— і Він вас підійме!» (Якова 4:8—10). Особи, які щиро сумують через свій гріховний стан, відчувають утіху, коли дізнаються, що зможуть отримати прощення гріхів, якщо віритимуть у Христову викупну жертву і виявлятимуть щире каяття, чинячи волю Єгови (Івана 3:16; 2 Коринтян 7:9, 10). Завдяки цьому вони можуть мати дорогоцінні взаємини з Єговою і надію жити вічно, щоб служити йому і прославляти його. Це приносить їм глибоке відчуття щастя (Римлян 4:7, 8).

6. У якому розумінні деякі люди засмучені і що їм приносить утіху?

⁶ Ісусові слова стосуються також тих, хто сумує через жахливу ситуацію на землі. Ісус застосував до себе пророцтво з Ісаї 61:1, 2, в якому говориться: «Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем... щоб потішити всіх, хто в жалобі». Це доручення стосується також і помазаних християн, які ще живуть на землі. Виконувати його їм допомагають їхні товариші, «інші вівці». Усі вони беруть участь в особливій праці, роблячи символічні знаки на чолах «людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині», тобто всередині відступницького Єрусалима, який є прообразом християнського світу (Єзекіїля 9:4). Таким засмученим людям приносить утіху «добра новина про царство» (Матвія 24:14, НС). Вони почуваються щасливими, коли дізнаються, що зла система Сатани невдовзі поступиться своїм місцем праведному новому світу Єгови.

Щасливі лагідні

7. Що означає слово «лагідний»?

⁷ Продовжуючи свою Нагірну проповідь, Ісус сказав: «Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони» (Матвія 5:5). Лагідність інколи вважають ознакою слабохарактерності. Але насправді це не так. Пояснюючи значення слова, перекладеного як «лагідні», один біблеїст написав: «Основною характерною рисою [лагідної] людини є те, що вона повністю контролює себе. Це не безвільна м’якість, сентиментальність чи пасивність. Це сила, яка перебуває під контролем». Ісус сказав: «Я тихий [«лагідний», Хом.] і серцем покірливий» (Матвія 11:29). Проте він відважно обстоював принципи праведності (Матвія 21:12, 13; 23:13—33).

8. З чим тісно пов’язана лагідність і чому потрібно виявляти цю рису в стосунках з іншими?

⁸ Отже, лагідність тісно пов’язана з самовладанням. Апостол Павло, говорячи про риси, з яких складається «плід духа», згадав лагідність і здержливість, тобто самовладання (Галатів 5:22, 23). Лагідність слід розвивати з допомогою святого духу. Ця християнська риса сприяє миру з членами збору, а також з іншими людьми. Павло писав: «Зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. Терпіть один одного, і прощайте» (Колосян 3:12, 13).

9. а) Чому лагідність не обмежується стосунками з іншими людьми? б) Як лагідні «вспадкують землю»?

⁹ Однак лагідність не обмежується стосунками з іншими людьми. Ми виявляємо свою лагідність, якщо охоче підкоряємося верховній владі Єгови. Найліпший приклад у цьому подав Ісус Христос. Під час свого земного життя він був лагідним і цілковито підкорявся волі Отця (Івана 5:19, 30). Ісус — головний спадкоємець землі, адже він її призначений Правитель (Псалом 2:6—8; Даниїла 7:13, 14). Разом з ним цей спадок отримують 144 000 «співспадкоємців», які вибрані «від людей», аби царювати «над землею» (Римлян 8:17; Об’явлення 5:9, 10, НС; 14:1, 3, 4; Даниїла 7:27). Христос і його співправителі керуватимуть мільйонами чоловіків та жінок, які в Біблії порівнюються до овець. На цих людях сповняться слова пророчого псалма: «Покірні вспадкують землю,— і зарозкошують миром великим» (Псалом 37:11; Матвія 25:33, 34, 46).

Щасливі ті, що прагнуть праведності

10. Як ‘голодні та спрагнені праведності’ можуть бути нагодовані?

¹⁰ Наступна причина для щастя, яку назвав Ісус, промовляючи на схилі пагорба в Галілеї, така: «Блаженні голодні та спрагнені правди [«праведності», СМ], бо вони нагодовані будуть» (Матвія 5:6). Для християн норми праведності встановлює Єгова. Отже, ‘голодні та спрагнені праведності’, по суті, прагнуть Божого керівництва. Такі особи добре усвідомлюють свою гріховність та недосконалість і бажають догоджати Єгові. Якими ж щасливими вони почуваються, коли дізнаються з Божого Слова, що, покаявшись і шукаючи прощення на основі викупної жертви Христа, вони будуть визнані праведними в Божих очах! (Дії 2:38; 10:43; 13:38, 39; Римлян 5:19).

11, 12. а) Як помазані християни стають праведними? б) Як втамовується спрага праведності, яку мають товариші помазанців?

¹¹ Ісус сказав, що такі особи будуть щасливі, адже «Бог задовільнить їхню потребу» (Матвія 5:6, СМ). Помазані християни, покликані царювати з Христом у небі, отримують «виправдання для життя», тобто проголошуються праведними для життя (Римлян 5:1, 9, 16—18). Єгова всиновлює їх як духовних синів. Вони стають Христовими співспадкоємцями, покликаними стати царями і священиками в уряді небесного Царства (Івана 3:3; 1 Петра 2:9).

¹² Товариші помазаних християн ще не проголошені праведними для життя. Проте Єгова наперед приписує їм певну міру праведності на підставі їхньої віри в Христову пролиту кров (Якова 2:22—25; Об’явлення 7:9, 10). Вони вважаються праведними як друзі Єгови і мають перспективу пережити велику скорботу (Об’явлення 7:14). Їхня спрага праведності буде і далі втамовуватися, коли під правлінням «нового неба» вони стануть частиною нової землі, «де оселиться праведність» (2 Петра 3:13, СМ; Псалом 37:29).

Щасливі милосердні

13, 14. Як ми можемо бути милосердними на ділі і яку користь від цього отримаємо?

¹³ Далі у своїй Нагірній проповіді Ісус сказав: «Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть» (Матвія 5:7). Слово «милість» може асоціюватися з милосердям, яке виявляє суддя, коли не накладає на злочинця повного покарання, передбаченого законом. Однак у Біблії слова, котрі перекладаються як «милість» і «милосердя», насамперед передають думку про доброзичливе, співчутливе ставлення до когось, що приносить полегшення тим, хто опинився у скруті. Отже, милостива, тобто милосердна, людина виявляє співчуття на ділі. Ісусова притча про милосердного самарянина містить чудовий приклад людини, яка ‘вчинила милість’ тому, хто потребував допомоги (Луки 10:29—37).

¹⁴ Щоб зазнати щастя, яке відчувають милостиві, нам потрібно робити добро тим, хто переживає скруту (Галатів 6:10). Ісус співчував людям, яких бачив. Наприклад, Біблія описує ситуацію, коли він «змилувався над ними, бо були, «немов вівці, що не мають пастуха». І зачав їх багато навчати» (Марка 6:34). Ісус розумів, що найважливішими були духовні потреби людства. Ми теж можемо виявляти співчуття і милосердя до інших, ділячись з ними тим, чого вони найбільше потребують,— «доброю новиною про царство» (Матвія 24:14, НС). Крім того, можна надавати практичну допомогу старшим співхристиянам, удовам і сиротам, а також утішати «пригнічені душі» (1 Солунян 5:14, НС; Приповістей 12:25; Якова 1:27). Завдяки цьому ми не лише почуватимемося щасливими, але й відчуємо на собі милосердя Єгови (Дії 20:35; Якова 2:13).

Чисті серцем і миротворці

15. Як ми можемо бути чисті серцем, а також миротворцями?

¹⁵ Шосту й сьому причини для щастя Ісус сформулював так: «Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть» (Матвія 5:8, 9). Чисте серце є не лише морально чистим, але й духовно незаплямованим і цілковито відданим Єгові (1 Хронік 28:9; Псалом 86:11). Миротворці живуть у мирі зі своїми християнськими братами, а також, наскільки це залежить від них, і з іншими людьми (Римлян 12:17—21). Вони дотримуються принципу «шукай миру й женися за ним» (1 Петра 3:11).

16, 17. а) Чому помазанців названо «синами Божими» і як вони можуть «бачити Бога»? б) Як «інші вівці» можуть «бачити Бога»? в) Як і коли «інші вівці» стануть у повному розумінні «синами Божими»?

¹⁶ Чисті серцем і миротворці отримують обіцянку про те, що вони «синами Божими стануть» і «будуть бачити Бога». Помазані християни стають зачатими духом «синами» Єгови. Він усиновлює їх вже під час їхнього земного життя (Римлян 8:14—17). Приєднуючись після свого воскресіння до Христа в небі, вони служать у присутності Єгови і справді бачать його (1 Івана 3:1, 2; Об’явлення 4:9—11).

¹⁷ Миролюбні «інші вівці» служать Єгові під керівництвом Доброго Пастиря, Ісуса Христа, який стає для них «Отцем вічности» (Івана 10:14, 16; Ісаї 9:5). Ті, хто витримає остаточне випробування після Тисячолітнього правління Христа, будуть усиновлені Єговою як його земні сини і матимуть «волю слави синів Божих» (Римлян 8:21; Об’явлення 20:7, 9). З нетерпінням чекаючи цього, вони звертаються до Єгови, називаючи його своїм Отцем, оскільки вони присвятили йому життя і визнають його своїм Життєдавцем (Ісаї 64:8). Подібно до таких чоловіків давнини, як Йов і Мойсей, вони можуть «бачити Бога» очима віри (Йова 42:5; Євреїв 11:27). ‘Очима свого серця’, а також завдяки точному знанню Бога вони бачать чудові риси Єгови і намагаються наслідувати його, виконуючи його волю (Ефесян 1:18; Римлян 1:19, 20; 3 Івана 11).

18. Хто сьогодні знаходить справжнє щастя, з огляду на перші сім причин для щастя, які навів Ісус?

¹⁸ Ми побачили, що ті, хто усвідомлює свої духовні потреби, засмучені, лагідні, голодні і спраглі праведності, милостиві, чисті серцем, а також миротворці знаходять справжнє щастя в служінні Єгові. Однак вони завжди стикаються з протидією, навіть зазнають переслідування. Чи це затьмарює їхнє щастя? Це запитання обговорюватиметься в наступній статті.

Щасливі, незважаючи на переслідування

«Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (МАТВІЯ 5:11).

1. У чому Ісус запевнив своїх послідовників?

КОЛИ Ісус уперше посилав своїх апостолів проповідувати про Царство, він попередив їх, що вони зіткнуться з протидією. Ісус сказав: «За Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти» (Матвія 10:5—18, 22). Але раніше, у своїй Нагірній проповіді, він запевнив апостолів та інших своїх послідовників, що така протидія необов’язково позбавлятиме їх відчуття глибокого щастя. Ісус навіть показав, що ті, кого будуть переслідувати як християн, почуватимуться через це щасливими! Як переслідування може приносити щастя?

Страждання за праведність

2. Які страждання приносять щастя, за словами Ісуса і апостола Петра?

² Восьма причина для щастя, яку навів Ісус, така: «Блаженні вигнані за правду [«переслідувані за праведність», СМ], бо їхнє Царство Небесне» (Матвія 5:10). У стражданні як такому немає нічого похвального. Апостол Петро писав: «Яка похвала, коли терпите ви, як вас б’ють за провини? Але коли з мукою терпите за добрі вчинки, то це вгодне Богові». Далі він сказав: «Ніхто з вас хай не страждає, як душогуб, або злодій, або злочинець, або ворохобник, а коли — як християнин, то нехай не соромиться він, але хай прославляє Бога за те» (1 Петра 2:20; 4:15, 16). Згідно з Ісусовими словами, страждання приносять щастя, якщо їх доводиться зносити заради праведності.

3. а) Що означає бути переслідуваним за праведність? б) Як переслідування впливало на ранніх християн?

³ Мірилом справжньої праведності є виконання волі Бога та його наказів. Отже, коли хтось страждає за праведність, це означає, що він страждає тому, що не піддається тиску порушувати Божі норми і вимоги. Апостоли зносили переслідування з боку юдейських провідників тому, що не погодилися припинити проповідування в ім’я Ісуса (Дії 4:18—20; 5:27—29, 40). Чи це позбавило їх радості або зупинило їхню проповідницьку діяльність? Аж ніяк! «Вони поверталися з синедріону, радіючи, що сподобились прийняти зневагу за Ймення Господа Ісуса. І щоденно у храмі й домах безупинно навчали, і звіщали Євангелію Ісуса Христа» (Дії 5:41, 42). Переслідування принесло їм радість і укріпило їхню ревність до проповідування. Згодом ранні християни зазнали гонінь з боку римлян, оскільки відмовлялися брати участь у поклонінні імператору.

4. Які декотрі з причин переслідування християн?

⁴ У наші дні Свідків Єгови переслідують за те, що вони відмовляються припиняти проповідування «доброї новини про царство» (Матвія 24:14, НС). Коли на проведення їхніх християнських зібрань накладають заборону, вони, відповідно до біблійного наказу, не припиняють збиратися разом, навіть якщо через це їм доводиться страждати (Євреїв 10:24, 25). Їх також переслідують за християнський нейтралітет або за відмову від неправильного використання крові (Івана 17:14; Дії 15:28, 29). Незважаючи на це, обстоювання праведності приносить сьогоднішнім Божим служителям глибокий внутрішній мир і щастя (1 Петра 3:14).

Ганьба заради Христа

5. Яка головна причина того, що служителів Єгови переслідують у наш час?

⁵ Дев’ята причина для щастя, про яку Ісус говорив у своїй Нагірній проповіді, також пов’язана з переслідуванням. Він сказав: «Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене» (Матвія 5:11). Головна причина переслідування служителів Єгови полягає в тому, що вони не є частиною теперішньої злої системи. Ісус пояснив своїм учням: «Коли б ви зі світу були, то своє світ любив би. А що ви не зі світу, але Я вас зі світу обрав, тому світ вас ненавидить» (Івана 15:19). Подібно висловився і апостол Петро: «Вони з того дивуються, що ви разом із ними не берете участи в розпусті, та зневажають» (1 Петра 4:4).

6. а) Чому членів останку та їхніх товаришів ганьблять і переслідують? б) Чи така ганьба робить нас менш щасливими?

⁶ Ми вже побачили, що ранніх християн переслідували за відмову припинити проповідування в ім’я Ісуса. Христос дав своїм послідовникам таке доручення: «Моїми ви свідками будете... аж до останнього краю землі» (Дії 1:8). Вірний останок Христових помазаних братів за підтримки своїх відданих товаришів, «натовпу великого», ревно виконує це доручення (Об’явлення 7:9). Тому Сатана «пішов воювати з останком насіння її [насіння «жінки», яка зображає небесну частину Божої організації], що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове» (Об’явлення 12:9, 17). Будучи Свідками Єгови, ми свідчимо про Ісуса, який нині править як Цар уряду Божого Царства. Цей уряд знищить людські правління, котрі будуть перешкодою на шляху до праведного нового світу Бога (Даниїла 2:44; 2 Петра 3:13). За свідчення про Царство нас ганьблять і переслідують, але ми вважаємо щастям страждати за Христове ім’я (1 Петра 4:14).

7, 8. Що противники облудно наговорювали на ранніх християн?

⁷ Ісус сказав, що його послідовникам слід вважати себе щасливими навіть тоді, коли люди на них «будуть облудно... наговорювати всяке слово лихе» заради нього (Матвія 5:11). Саме так і траплялося з ранніми християнами. Коли апостол Павло був ув’язнений у Римі приблизно в 59—61 роках н. е., юдейські провідники сказали про християн: «Відомо про секту цю нам, що їй скрізь спротивляються» (Дії 28:22). Павла й Силу було звинувачено в тім, що вони «світ сколотили» і «проти наказів кесаря чинять» (Дії 17:6, 7).

⁸ Описуючи християн часів Римської імперії, історик Кеннет Скот Латюрет сказав: «Звинувачення були різними. За відмову брати участь у поганських церемоніях християн називали атеїстами. Через неучасть у багатьох сферах суспільного життя — в поганських святах, публічних розвагах... з них глузували, вважаючи їх людиноненависниками... Казали, що чоловіки і жінки сходяться вночі... і займаються розпустою з ким доведеться... Оскільки на відзначенні [Спомину Христової смерті] не було нікого, крім віруючих, ходили плітки про те, ніби християни регулярно приносять у жертву малих дітей і п’ють їхню кров та їдять плоть». На додаток, ранніх християн вважали ворогами держави, тому що вони відмовлялися підтримувати культ імператора.

9. Як християни першого століття реагували на фальшиві звинувачення проти них і яка ситуація існує сьогодні?

⁹ Фальшиві звинувачення не утримували ранніх християн від того, щоб виконувати доручення проповідувати добру новину про Царство. У 60—61 роках н. е. Павло вже міг сказати, що добра новина «на цілому світі плодоносна й росте» і що вона «проповідана всьому створінню під небом» (Колосян 1:5, 6, 23). Те саме відбувається й сьогодні. Проти Свідків Єгови, так як це було у випадку з християнами першого століття, висуваються фальшиві звинувачення. Однак у наші дні справа проповідування звістки про Царство процвітає і робить щасливими тих, хто бере в ній участь.

Щасливі, зносячи переслідування, подібно до пророків

10, 11. а) Якими словами Ісус закінчив обговорення дев’ятої причини для щастя і чому? б) За що переслідували пророків? Наведіть приклади.

¹⁰ Обговорення дев’ятої причини для щастя Ісус закінчив такими словами: «Радійте... Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Матвія 5:12). Пророків, яких Єгова посилав до невірних ізраїльтян із попередженнями, погано приймали і часто переслідували (Єремії 7:25, 26). Апостол Павло засвідчив цей факт, коли написав: «І що ще скажу? Бо не стане часу мені, щоб оповідати... про пророків, що вірою... дізнали наруги та рани, а також кайдани й в’язниці» (Євреїв 11:32—38).

¹¹ За часу правління злого царя Ахава та його дружини Єзавелі чимало пророків Єгови було вбито мечем (1 Царів 18:4, 13; 19:10). Пророка Єремію забили в колодки, а згодом вкинули до ями з багном (Єремії 20:1, 2; 38:6). Пророка Даниїла вкинули до лев’ячого лігва (Даниїла 6:17, 18). Усіх цих дохристиянських пророків переслідували за те, що вони обстоювали правдиве поклоніння Єгові. Багатьох пророків переслідували юдейські релігійні провідники. Звертаючись до книжників і фарисеїв, Ісус сказав: «Сини ви убивців пророків» (Матвія 23:31).

12. Чому ми як Свідки Єгови вважаємо за честь зносити переслідування, подібно до пророків давнини?

¹² Сьогодні нас як Свідків Єгови часто переслідують за ревне проповідування доброї новини про Царство. Вороги звинувачують нас у «настирливому прозелітизмі», але ми знаємо, що вірні поклонники Єгови й до нас стикалися з подібною критикою (Єремії 11:21; 20:8, 11). Ми вважаємо за честь страждати з тої самої причини, з якої страждали вірні пророки давнини. Учень Яків писав: «Візьміть, браття, пророків за приклад страждання та довготерпіння,— вони промовляли Господнім Ім’ям! Отож, за блаженних ми маємо тих, хто витерпів» (Якова 5:10, 11).

Вагомі причини для щастя

13. а) Чому переслідування не знеохочує нас? б) Завдяки чому ми можемо залишатися непохитними і про що це свідчить?

¹³ Ми зовсім не знеохочуємося через переслідування. Нас потішає усвідомлення того, що ми йдемо слідами пророків, ранніх християн і самого Ісуса Христа (1 Петра 2:21). Глибоке задоволення нам приносить Святе Письмо, зокрема дотримання таких слів апостола Петра: «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробування, немовби чужому випадку для вас. Коли ж вас ганьблять за Христове Ім’я, то ви блаженні, бо на вас спочиває Дух слави й Дух Божий» (1 Петра 4:12, 14). З досвіду ми знаємо, що можемо залишатися непохитними під час переслідувань лише завдяки тому, що дух Єгови спочиває на нас і додає нам сили. Підтримка святого духу свідчить про те, що Єгова благословляє нас, а через це ми почуваємося дуже щасливими (Псалом 5:13; Филип’ян 1:27—29).

14. Які в нас є причини радіти, що нас переслідують за праведність?

¹⁴ Можна назвати ще одну причину, з якої спротив і переслідування за праведність роблять нас щасливими: вони доводять, що ми живемо як правдиві християни і виявляємо побожну відданість. Апостол Павло писав: «Усі, хто хоче жити побожно у Христі Ісусі,— будуть переслідувані» (2 Тимофія 3:12). Ми дуже щасливі, що, зберігаючи непорочність у випробуваннях, можемо відповісти на закид Сатани, ніби всі створіння Єгови служать Богові з егоїстичних спонук (Йова 1:9—11; 2:3, 4). Ми радіємо, що можемо робити внесок, хай і незначний, у виправдання справедливої влади Єгови (Приповістей 27:11).

Веселіться через нагороду

15, 16. а) Яку причину для того, щоб ‘радіти та веселитися’, навів Ісус? б) Яка нагорода для помазаних християн приготована «на небесах» і як будуть нагороджені також «інші вівці»?

¹⁵ Ісус показав, чому ще ми можемо радіти, коли нас обмовляють і переслідують, як і пророків давнини. Навівши дев’яту причину для щастя, він сказав: «Радійте та веселіться,— нагорода-бо ваша велика на небесах» (Матвія 5:12). Апостол Павло писав: «Заплата за гріх — смерть, а дар Божий — вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім» (Римлян 6:23). Отже, ‘великою нагородою’ є життя. І це не плата, яку можна заробити, а щедрий дар. Ісус сказав, що ця нагорода «на небесах» тому, що вона походить від Єгови.

¹⁶ Помазанці отримують «вінця життя», яким для них є безсмертне життя з Христом у небі (Якова 1:12, 17). Люди з земною надією, «інші вівці», з нетерпінням чекають часу, коли успадкують вічне життя в раю на землі (Івана 10:16; Об’явлення 21:3—5). Для обох цих груп «нагорода» не є чимось заслуженим. Як помазанці, так і «інші вівці» отримують свою нагороду завдяки «великій Божій благодаті». Це спонукало апостола Павла сказати: «Дяка Богові за невимовний дар Його!» (2 Коринтян 9:14, 15).

17. Чому ми можемо бути щасливими і ‘веселитися’, коли нас переслідують?

¹⁷ Апостол Павло писав християнам, на яких незабаром чекало жорстоке переслідування з боку імператора Нерона: «Хвалимося [«радіємо», СМ] в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість — досвід, а досвід — надію, а надія не засоромить». Також він сказав: «Тіштесь надією, утиски терпіть» (Римлян 5:3—5; 12:12). Без різниці, небесна в нас надія чи земна, наша нагорода за вірність у випробуваннях є незмірно більшою, ніж ми заслуговуємо. Немає меж радості, яку приносить нам перспектива жити вічно під правлінням нашого Царя, Ісуса Христа, і служити нашому небесному Отцю, Єгові, та прославляти його. Ми справді ‘веселимося’.

18. Чого можна очікувати від народів перед кінцем і що зробить Єгова?

¹⁸ У деяких країнах Свідків Єгови переслідували і переслідують. У своєму пророцтві про закінчення системи речей Ісус попередив правдивих християн: «Вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє» (Матвія 24:9). Перед кінцем Сатана спонукає ці народи виявити свою ненависть до народу Єгови (Єзекіїля 38:10—12, 14—16). Це стане ознакою того, що для Єгови прийшов час діяти. «І звеличуся, і покажу Свою святість, і буду пізнаний на очах численних народів, і вони пізнають, що Я — Господь [«Єгова», НС]!» (Єзекіїля 38:23). Таким чином Єгова освятить своє величне ім’я і визволить свій народ від переслідування. Тож «блаженна людина, що витерпить» (Якова 1:12).

19. Що нам потрібно робити, очікуючи великого дня Єгови?

¹⁹ З наближенням цього великого дня Єгови радіймо, «що сподобились прийняти зневагу» за Ісусове ім’я (2 Петра 3:10—13; Дії 5:41). Подібно до ранніх християн, продовжуймо «безупинно» навчати людей. Звіщаймо їм добру новину про Христа і його Царський уряд, очікуючи своєї нагороди в новому праведному світі Єгови (Дії 5:42; Якова 5:11).