Гармонія, пов’язана із знанням

8, 9. а) Чого нам необхідно для підтримки гармонії у зборі? б) Як ви набували знання про Христа?

⁸ Серед ключових ідей Павла була думка, що християнська гармонія пов’язана із знанням, особливо знанням про Христа. Павло писав, що християни повинні бути «у любові поєднані, для всякого багатства повного розуміння, для пізнання [«точного знання», НС] таємниці Бога, Христа» (Колосян 2:2). Ми набуваємо знання про факти, відколи почали вивчати Боже Слово. Ми усвідомили багато фактів, які мають місце у Божому намірі, зрозуміли зокрема важливу роль Ісуса. «В [Ньому] всі скарби премудрости й пізнання заховані» (Колосян 2:3).

⁹ Чи ви саме так думаєте про Ісуса та його роль у Божому намірі? Багато людей у християнському світі охоче згадують про Ісуса, заявляючи, що прийняли його і вже спаслися. Але чи вони справді знають його? Навряд, тому що більшість вірить у небіблійну доктрину про Трійцю. Ви, мабуть, не тільки знаєте правду стосовно цього, але також маєте досить глибокі знання про те, що говорив і робив Ісус. Мільйони людей користувалися для цього підручником «Найбільша Людина, Яка будь-коли жила». Однак нам слід поглиблювати своє знання про Ісуса та його діла.

10. Як можна добути заховане знання?

¹⁰ Вираз «всі скарби премудрости й пізнання заховані» в Ісусі, не означає, що таке знання виходить за межі наших можливостей. Скоріше воно нагадує відкритий рудник. Нам не треба вести пошуки на великих територіях, щоб розпочати копання. Ми вже знаємо: справжнє знання починається тим, що Біблія відкриває про Ісуса Христа. У міру того як росте наше усвідомлення Ісусової ролі у здійсненні наміру Єгови, ми здобуваємо скарби правдивої мудрості і точного знання. Тому нам треба копати щораз глибше, видобуваючи цінні перли з того ж джерела, де ми вже копали (Приповістей 2:1—5).

11. Як можна збільшити знання і мудрість, роздумуючи про Ісуса? (Проілюструй це на прикладі, який дав Ісус, коли помив ноги своїм учням, або на якомусь іншому прикладі).

¹¹ Наприклад, ми вже, мабуть, знаємо, що Ісус помив ноги своїм апостолам (Івана 13:1—20). Але чи ми роздумували над тим, чого Ісус хотів навчити і який склад розуму він виявив? Шляхом таких роздумів ми можемо добути скарб мудрості, який зворушить нас і навіть спонукає змінити своє ставлення до брата чи сестри, особистість яких вже, можливо, давно дратує нас. Або коли ми отримаємо призначення, яке не зовсім відповідає нашим уподобанням, то, можливо, відреагуємо інакше, якщо зрозуміємо справжню суть слів з Івана 13:14, 15. Саме так на нас впливає знання і мудрість. А який вплив на інших матиме наше наслідування Христа в гармонії з набутими знаннями про нього? Мабуть, що отара ‘буде більш гармонійно поєднана в любові’a.