Тоді як фарисеї турбувалися тим, як би контролювати людей безліччю правил, Ісус намагався досягати сердець. Наприклад, він добре знав, що коли йдеться про такі Божі закони, як «утікайте від розпусти», то не може бути мови про поступливість (1 Коринтян 6:18). Тому Ісус попереджав людей про думки, які можуть довести до неморальності (Матвія 5:28). Щоб навчати таким чином, потрібно набагато більше мудрості і проникливості, ніж для того щоб встановити суворі механічні правила.

13. а) Чому старійшинам слід остерігатися створювати негнучкі закони і правила? б) У яких справах важливо поважати совість людини?

¹³ Сьогодні відповідальні брати так само зацікавлені в тому, щоб досягати сердець. Тому вони остерігаються встановлювати довільні, негнучкі правила і перетворювати свою власну точку зору та погляди у закон. (Порівняйте Даниїла 6:7—16).

15, 16. а) Чому старійшини повинні бути обережними, щоб не змушувати і не залякувати отару? б) Як одна вірна сестра змінила свої сподівання стосовно інших?

¹⁵ Правда, Ісус заохочував своїх послідовників ‘силкуватися’ (Луки 13:24). Але він ніколи не змушував їх робити це! Він надихав їх, давав приклад, брав провід і намагався досягнути їхніх сердець. Він вірив, що сила духу Єгови зробить решту. Сьогодні старійшини повинні так само підбадьорювати членів отари служити Єгові з усього серця, але вони не повинні залякувати, звинувачувати або соромити їх, натякаючи, що їхнє теперішнє служіння Єгові є недостатнім або неприйнятним. Суворе, змушуюче «більше, більше, більше!» може знеохотити братів, які роблять все, що в їхніх силах. Як сумно, коли старійшина набуває собі репутації людини, котрій «важко догодити»,— як це далеко від поміркованості! (1 Петра 2:18).