Слово навı́ вперше вживається в Біблії, коли мова йде про Авраама (Бт 20:7). Цей чоловік не був відомий тим, що передрікав майбутнє, принаймні він не робив цього публічно. А втім, Бог передав йому звістку — пророчу обіцянку. Мабуть, Авраам був настільки вражений, що захотів розповісти іншим, передусім своїм рідним, про те, яку обіцянку він отримав і чому покидає Ур (Бт 12:1—3; 13:14—17; 22:15—18).

Хоча походження єврейського слова навı́ (озн. «пророк») до кінця не відоме, з того, як воно вживається, видно, що правдиві пророки були не звичайними вісниками, а речниками самого Бога, Божими людьми, які передавали його звістки (1Цр 12:22; 2Цр 4:9; 23:17).