Вжитий Єговою вислів «мій дух [рухı́]» (Бт 6:3) може означати «я, дух», так само як вислів «моя душа» можна передати як «я, особа» або «моя особа» (Іс 1:14, прим.; див. ДУША, Бог має душу). Таким чином Бог протиставив себе — того, хто є духом і перебуває в небі,— плотській людині, яка живе на землі.

Грецьке слово пне́ума (дух) походить від пне́о, що означає «дихати; дути». Вважається, що єврейське слово ру́ах (дух) походить від кореня з таким самим значенням. Відповідно, основним, хоча й не єдиним, значенням слів ру́ах і пне́ума є «дихання». (Пор. Ав 2:19; Об 13:15.) Також вони можуть стосуватися вітру; життєвої сили живих створінь; чийогось духу; духовних істот, у тому числі Бога й ангелів; а також Божої діючої сили, або святого духу. (Пор. Koehler L., Baumgartner W. Lexicon in Veteris Testamenti Libros. Leiden, 1958. P. 877—879; Brown F., Driver S., Briggs C. A Hebrew and English Lexicon of the Old Testament. 1980. P. 924—926; Theological Dictionary of the New Testament / edited by G. Friedrich, translated by G. Bromiley. 1971. Vol. VI. P. 332—451.) Усі ці значення мають дещо спільне: вони стосуються того, що невидиме для людського ока і свідчить про існування якоїсь дієвої сили. Ця невидима сила має видимі прояви.

Інше єврейське слово, нешама́ (Бт 2:7), теж означає «дихання», але має вужче значення, ніж ру́ах. Також трохи вужче значення має грецьке пное́ (Дії 17:25), яке в Септуагінті використане як відповідник слова нешама́.

Вітер. Спершу розгляньмо значення, яке, мабуть, найлегше зрозуміти. Дуже часто контекст показує, що під словом ру́ах мається на увазі «вітер», як-от у висловах «східний вітер» (Вх 10:13) і «чотири небесні вітри» (Зх 2:6). У багатьох уривках це значення очевидне, тому що в контексті згадуються хмари, злива, полова, підхоплена вихором, чи щось подібне (Чс 11:31; 1Цр 18:45; 19:11; Йв 21:18). Оскільки чотирма вітрами називають чотири сторони світу (схід, захід, північ і південь), іноді ру́ах можна перекласти як «бік» (1Хр 9:24; Єр 49:36; 52:23; Єз 42:16—20).

У Йова 41:15, 16 говориться, що левіафан має щитки, які настільки щільно прилягають один до одного, що «навіть повітря [веру́ах] не проходить між ними». У цьому випадку ми знову бачимо, що ру́ах стосується не повітря загалом, а повітря, яке рухається. Отже, тут передається думка про невидиму силу — основне значення цього єврейського слова.

У Грецьких Писаннях слово пне́ума стосується вітру, очевидно, лише в одному вірші, а саме в Івана 3:8.

Людина не в силі контролювати вітер. Вона не володіє ним і не може скеровувати чи стримувати його. Тому «вітер [ру́ах]» нерідко представляє щось неконтрольоване і недосяжне для людини, щось невловиме, марне, порожнє, те, що не має справжньої цінності. (Пор. Йв 6:26; 7:7; 8:2; 16:3, прим.; Пр 11:29; 27:15, 16; 30:4; Ек 1:14, 17; 2:11; Іс 26:18; 41:29.) Цей відтінок значення детально обговорюється в статті ВІТЕР.

Наприклад, у вірші, де говориться про знищення в Потопі всіх людей і тварин, які не були в ковчезі, сказано: «На суші померло все, в чиїх ніздрях було дихання [форма слова нешама́] духу [ру́ах] життя» (Бт 7:22, прим.). Отже, нешама́ безпосередньо пов’язане з ру́ах, під яким у цьому випадку мається на увазі дух, або життєва сила, що діє в усіх живих створіннях — і людях, і тваринах.

В одному словнику зазначається: «Виявити дихання можна лише завдяки руху [наприклад, руху грудей чи ніздрів], і воно є ознакою, умовою та символом життя, яке, схоже, має особливий зв’язок із диханням» (Theological Dictionary of the New Testament. Vol.  VI. P. 336). Відповідно, нешама́, або «дихання», є водночас наслідком ру́ах, або життєвої сили, і головною умовою підтримки цієї сили в живих створіннях. Приміром, згідно з науковими дослідженнями, життя присутнє в кожній зі ста трильйонів клітин тіла і, хоча щохвилини мільярди клітин помирають, замість них постійно утворюються нові. Життєва сила, що діє в усіх живих клітинах, залежить від кисню, який потрапляє в тіло під час дихання і переноситься до клітин по кровоносній системі. Без кисню деякі клітини гинуть вже за кілька хвилин, інші — трохи пізніше. Людина зможе пережити кількахвилинну зупинку дихання, але коли в її клітинах не залишиться життєвої сили, то вона помре, і ніхто з людей не зможе повернути її до життя. В Єврейських Писаннях, натхнених самим Творцем людини, слово ру́ах, очевидно, використовується для позначення цієї сили, яка є самим життям, а слово нешама́ — для позначення дихання, яке його підтримує.

Оскільки дихання так тісно пов’язане з життям, у багатьох віршах нешама́ і ру́ах вживаються паралельно. Йов постановив уникати неправедності, доки в ньому буде «дихання [форма слова нешама́]» і в його ніздрях — «дух [веру́ах] від Бога» (Йв 27:3—5). Елігу промовив: «Якщо [Бог] забере до себе їхній дух [форма слова ру́ах] і дихання [форма слова нешама́], то всі люди загинуть [або «видихнуть»] і всі вони повернуться в порох» (Йв 34:14, 15). Подібно в Псалмі 104:29 про земних створінь — людей і тварин — говориться, що, коли Бог забирає «у них дух, вони гинуть і повертаються в порох». А в Ісаї 42:5 сказано, що Єгова — той, «хто створив землю і дарує все, що на ній, хто дає дихання людям, що живуть на ній, і дух тим, хто по ній ходить». Дихання (нешама́) підтримує їхнє існування; дух (ру́ах) живить енергією і є життєвою силою, завдяки якій люди рухаються, ходять і взагалі живуть. (Пор. Дії 17:28.) Вони зовсім не такі, як рукотворні ідоли, в яких немає ні життя, ні дихання (Пс 135:15, 17; Єр 10:14; 51:17; Ав 2:19).

Хоча нешама́ (дихання) і ру́ах (дух; діюча сила; життєва сила) іноді вживаються як синоніми, їхні значення не ідентичні. У деяких випадках «дух», або ру́ах, вживається у значенні дихання (нешама́), але це, можливо, пов’язане з тим, що дихання є основною видимою ознакою присутності життєвої сили в тілі (Йв 9:18; 19:17; 27:3).

В Єзекіїля 37:1—10 описується видіння про символічну долину, повну сухих кісток. Кістки стали зближуватись одна до одної, на них з’явилися сухожилля, наросло тіло, і вони вкрилися шкірою, «але дихання [веру́ах] в них не було». Єзекіїль отримав наказ: «Пророкуй вітру [гару́ах]. Пророкуй і скажи йому: “Так говорить Всевладний Господь Єгова: «Вітре, прийди з чотирьох сторін [букв. «вітрів», форма слова ру́ах] і повій на цих вбитих, щоб вони ожили»”». Згадка про чотири вітри вказує на те, що під ру́ах тут мається на увазі саме вітер, а не щось інше. Однак коли цей «вітер», який, по суті, є звичайним рухом повітря, потрапив у ніздрі вбитих, представлених у видінні, то став «диханням», яке теж є рухом повітря. Тому в 10-му вірші точнішим перекладом слова ру́ах є саме «дихання», а не «дух» чи «життєва сила». Єзекіїль побачив, що мертві тіла почали дихати, хоч і не бачив життєвої сили, або духу, яка їх оживила. Як показують вірші 11—14, це видіння образною мовою описувало духовне (не фізичне) відродження народу Ізраїля, який певний час був духовно мертвим, бо перебував у вавилонському вигнанні. Фізично ізраїльтяни і так дихали й були живими, тому в 14-му вірші логічно перекласти слово ру́ах як «дух». Єгова сказав, що дасть своїм служителям «свій дух», і вони духовно оживуть.

Подібне символічне видіння представлено в 11-му розділі книги Об’явлення, де зображено «двох свідків». Їх убили, а їхні трупи лишили лежати на вулиці три з половиною дні. Потім «в них увійшов дух [або «дихання», пне́ума] життя від Бога, і вони встали на ноги» (Об 11:1—11). У цьому видінні, як і в попередньому, на прикладі фізичного відновлення показано, як відбувається духовне. Також з нього видно, що грецьке слово пне́ума, подібно до єврейського ру́ах, може представляти життєдайну силу від Бога — силу, що оживляє людину. В Листі Якова слушно говориться: «Тіло без духу [пне́уматос] мертве» (Як 2:26, Int).

Отож, коли Бог створив Адама в Едемі і вдихнув йому в ніздрі «дихання [форма слова нешама́] життя», він, очевидно, не лише наповнив Адамові легені повітрям, а й оживив усі клітини його тіла за допомогою життєвої сили, або духу (ру́ах) (Бт 2:7; пор. Пс 104:30; Дії 17:25).

Ця життєва сила передається дітям від батьків під час зачаття. Однак Першоджерелом життя був Єгова, і саме він наділив людей дітородною здатністю. Тому, хоча людина отримала життя не безпосередньо від нього, а через батьків, можна сказати, що вона завдячує своїм життям Богові. (Пор. Йв 10:9—12; Пс 139:13—16; Ек 11:5.)

Життєва сила, або дух, не є особою. Як уже зазначалося, з Біблії видно, що ру́ах, тобто життєву силу, мають не лише люди, але й тварини (Бт 6:17; 7:15, 22). В Екклезіаста 3:18—22 показано, що люди помирають так само, як і тварини, бо «в усіх той самий дух [веру́ах]», і «людина не має переваги над тваринами» в тому розумінні, що всі наділені однаковою життєвою силою. Тож, коли під «духом» мається на увазі життєва сила (ру́ах), мова, безсумнівно, йде про щось безособове. Цей «дух» можна порівняти до іншої невидимої сили, електричного струму, завдяки якому працює різна техніка: кухонна плита віддає тепло, вентилятор створює потік повітря, комп’ютер розв’язує задачі, а телевізор показує зображення і відтворює голоси та звуки. При цьому струм ніколи не набуває властивостей пристроїв, в яких діє.

Тому в Псалмі 146:3, 4 про «сина людського» говориться: «Виходить дух [форма слова ру́ах] його, і він повертається в землю, того ж дня його задуми гинуть». Дух, або життєва сила, що діяв у клітинах людського тіла, не зберігає жодних властивостей тих клітин, у тому числі клітин мозку, які беруть участь у розумових процесах. Якби цей дух (ру́ах; пне́ума) не був безособовим, це означало б, що, поки двоє хлопчиків, яких воскресили пророки Ілля та Єлисей, були мертві, їхня свідомість продовжувала десь існувати. Те саме стосується Лазаря, який воскрес через чотири дні після смерті (1Цр 17:17—23; 2Цр 4:32—37; Ів 11:38—44). Якби так було, то вони, звісно ж, пам’ятали б, що з ними відбувалося в той період, і після воскресіння розповіли б про це. Але в Біблії таких розповідей немає. Тож, коли людина вмирає і життєва сила, або дух, перестає діяти в її клітинах, особистість тієї людини не зберігається в її життєвій силі.

В Екклезіаста 12:7 сказано, що після смерті тіло людини знову стане порохом, «а дух повернеться до правдивого Бога, який його дав». Сама людина ніколи не була на небі, тому те, що «повернеться» до Бога,— це її життєва сила.

Оскільки життєва сила, або дух, людини (як і тварини) — безособова, Давидові слова: «У твою руку ввіряю свій дух», записані в Псалмі 31:5 і процитовані Ісусом перед смертю (Лк 23:46), були, очевидно, проханням, щоб Бог просто охороняв цю життєву силу. (Пор. Дії 7:59.) При цьому необов’язково, щоб якась сила буквально переносилась з нашої планети на небо до Бога. Наприклад, Біблія каже, що Бог «відчув приємні пахощі» від цілопалення тваринної жертви, хоча вони, безумовно, не виходили за межі земної атмосфери (Бт 8:20, 21). Так само Бог може забрати, або прийняти, ввірений йому дух, тобто життєву силу, в переносному сенсі, і ця сила не мусить буквально переноситися з землі на небо (Йв 34:14; Лк 23:46). Тож коли хтось ввіряє свій дух Богові, це, очевидно, означає, що він вірить у те, що в майбутньому, під час воскресіння, Бог відновить його життєву силу. (Пор. Чс 16:22; 27:16; Йв 12:10; Пс 104:29, 30.)

Умонастрій. Також слова ру́ах і пне́ума можуть означати силу, яка спонукує людину виявляти певне мислення, емоції або вдаватися до якихось дій чи поведінки. Хоча ця сила невидима, наслідки її дії видимі. Таке значення єврейського і грецького слів, що перекладаються як «дух» і тісно пов’язані з диханням і рухом повітря, відображене в багатьох висловах української мови. Наприклад, є вислови «вітряна людина», «спокійний дух», «бунтівний дух», «сильний духом» або «не в дусі». «Зламати чийсь дух» означає знеохотити людину, знесилити її морально. Стосовно настрою, який панує в певній групі, можуть казати, що «відчувається піднесений дух» або «панує гнітюча атмосфера». Також іноді говорять, що в країні віє «вітер перемін». Усі ці вислови передають думку про невидиму спонукальну силу, яка підштовхує людей до певних слів і вчинків.

Подібно Біблія каже, що Ісак і Ревека відчували «гіркоту духу» через хетянок, з якими одружився Ісав (Бт 26:34, 35, прим.), і що через свій сумний дух Ахав нічого не хотів їсти (1Цр 21:5, прим.). Під впливом «ревнощів», або буквально «духу ревнощів», чоловік міг засумніватися у вірності дружини і навіть звинуватити її у зраді (Чс 5:14, 30).

Те, що під словом «дух» іноді мається на увазі сила, яка спонукує і підштовхує до якихось учинків або слів, видно також з Числа 27:18, де сказано, що Ісус Навин виявляв «належний дух», і з Числа 14:24, де говориться, що Калев мав «зовсім інший дух», ніж більшість ізраїльтян, яких знеохотила розповідь десятьох розвідників. Ілля служив Єгові з великим завзяттям та рішучістю, і Єлисей, його наступник, хотів, щоб на ньому була подвійна частка духу Іллі (2Цр 2:9, 15). Іван Хреститель виявляв таку ж рішучість і завзяття, як Ілля, що дуже впливало на його слухачів; тому говориться, що Іван ішов «з духом та силою Іллі» (Лк 1:17). Соломонові багатства та мудрість настільки вразили царицю Шеви, що «в неї просто перехопило подих [букв. «у ній не стало духу»]» (1Цр 10:4, 5, прим.). Дух людини можна до чогось спонукати (див. прим. до 1Хр 5:26; Езд 1:1, 5; Ог 1:14; пор. Ек 10:4), він може тривожитися, непокоїтись, кипіти (Бт 41:8, прим.; Дн 2:1, 3, прим.; Дії 17:16), заспокоюватися (Сд 8:3, прим.), відчувати скорботу, омлівати (Йв 7:11; Пс 142:2, 3; пор. Ів 11:33, прим.; 13:21, прим.); також можна піднестися духом, оживити чи відсвіжити чийсь дух (Бт 45:27, 28; Іс 57:15, 16; 1Кр 16:17, 18; 2Кр 7:13).

Інші духовні істоти. Іноді під словами ру́ах і пне́ума маються на увазі ангели (1Цр 22:21, 22; Єз 3:12, 14; 8:3; 11:1, 24; 43:5; Дії 23:8, 9; 1Пт 3:19, 20).

Божа діюча сила; святий дух. У переважній більшості випадків ру́ах і пне́ума вживаються щодо Божого духу, діючої сили, святого духу.

Діюча сила. Отже, коли слова ру́ах і пне́ума стосуються Божого святого духу, то означають невидиму діючу силу Бога, за допомогою якої він виконує свої наміри або волю. Цей дух «святий», оскільки походить від Нього, а не з якогось земного джерела, і тому в ньому, як у «дусі святості», немає нічого порочного (Рм 1:4). Це не просто сила, якою володіє Єгова; коли говориться про таку силу, використовується єврейське слово ко́ах або грецьке дı́наміс. Ру́ах і пне́ума використовуються поряд із цими словами чи навіть у паралелізмах, з чого видно, що ці пари слів мають подібне, але не однакове значення (Мих 3:8; Зх 4:6; Лк 1:17, 35; Дії 10:38).

Роль у створенні. Бог Єгова створив матеріальний всесвіт за допомогою свого духу, або діючої сили. Про планету Земля на початкових стадіях її формування у Біблії сказано, що «над поверхнею вод ширяла Божа діюча сила [або «дух» (ру́ах)]» (Бт 1:2).

Суд і виконання вироків. Бог, послуговуючись своїм духом, судить окремих людей і цілі народи; також він виконує судові вироки — карає або нищить (Іс 30:27, 28; 59:18, 19). У таких випадках ру́ах можна влучно перекласти як «сильний подих»; наприклад, Єгова каже Ізраїлю, що «вижене його своїм сильним подихом [ру́ах]» (Іс 27:8).