Єгова мені Помічник

«Будьте сміливі й кажіть: Єгова мені помічник; не буду боятися. Що людина зробить мені?» (ЄВРЕЇВ 13:6, НС).

1, 2. (а) Як псалмописьменник і апостол Павло виражають своє довір’я в Єгову? (б) Які запитання виникають?

БОГ ЄГОВА є невичерпним джерелом допомоги. Псалмописьменник знав це з власного досвіду й міг сказати: «Єгова по моїй стороні; не буду боятись. Що ж людина зробить мені?» (Псалом 118:6, НС). Апостол Павло висловив подібні почуття в його богонатхненному посланні до єврейських християн.

² Здається, Павло цитував слова псалмописьменника з грецького перекладу Септуагінта, і сказав своїм єврейським співпоклонникам: «Будьте сміливі й кажіть: Єгова мені помічник; не буду боятися. Що людина зробить мені?» (Євреїв 13:6, НС). Чому ж апостол написав це? І що ми можемо навчитись із змісту його слів?

Нам потрібна допомога Єгови

3. (а) Під якими обставинами Єгова доказався бути Павлові Помічником? (б) Чому особливо єврейські християни потребували допомоги від Єгови?

³ Павло жертвував своїми особистими інтересами й мав доказ, що Єгова був йому Помічником. Бог допомагав апостолові переборювати багато трудних становищ. Павло був ув’язнений, його били, а навіть каменували. Під час його подорожей в християнській службі, він потерпів від корабельної аварії, як також багатьох інших небезпек. Він добре знав що це значить трудитись, не спати ночами, голодувати, знемагати від спраги, а навіть бути без одягу. «Окрім зовнішнього,— каже Павло,— налягають на мене денні повинності й журба про всі Церкви [збори, НС]» (2 Коринтян 11:24-29). Павло дуже турбувався єврейськими християнами. Дні Єрусалима вже були пораховані, і апостолові єврейські брати й сестри в Іудеї зноситимуть велике випробовування (Даниїла 9:24-27; Луки 21:5-24). Тому то вони мусили покладатись на Єгову їхнього Помічника.

4. Яке основне напучування поміщається в Посланні до євреїв?

⁴ На початку його послання до єврейських християн, Павло сказав, що Бог буде допомагати їм якщо вони слухатимуть Його Сина, Ісуса Христа (Євреїв 1:1, 2). Павло довів цей пункт у його посланні. Наприклад, щоб підтвердити цю пораду, апостол пригадує своїм читачам, що Бог покарав ізраїльтян за неслухняність у пустині. Єврейські християни теж не уникнуть покарання, якщо не будуть слухатись Божого наказу їм через Христа, і відступляться від віри додержуванням Мойсеєвого Закону скасованого Христовою жертвою! (Євреїв 12:24-27).

Братерня любов діє

5. (а) Яка інша порада поміщається в Посланні до євреїв? (б) Що Павло сказав про любов?

⁵ У Посланні до євреїв поміщається порада майбутнім спадкоємцям небесного Царства показуючи, як вони могли ходити слідом їхнього Приклада, Ісуса Христа, і «служити Богові з побожністю й зо страхом», і мати Єгову за Помічника (Євреїв 12:1-4, 28, 29). Павло заохочував співвіруючих регулярно збиратись і «уважати один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків» (Євреїв 10:24, 25). Тепер Павло дав їм таку пораду: «Братолюбство нехай пробуває між вами!» (Євреїв 13:1).

6. В якому розумінні Ісус дав Своїм послідовникам «нову заповідь» відносно любові?

⁶ Ісус вимагав такої любові від Своїх послідовників, бо сказав: «Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою» (Івана 13:34, 35). Це була «нова заповідь» у тому, що вимагала щось більшого ніж Мойсеїв Закон, в якому було сказано: «Будеш любити ближнього свого, як самого себе!» (3 Мойсеєва 19:18). «Нова заповідь» вимагала щось більше, ніж щоб людина любила свого ближнього, так як вона любить себе. Нова заповідь вимагала жертвування своїх інтересів а навіть віддати життя за когось. Ісусове життя й смерть були прикладом такої любові. Тертулліан натякав на таке ототожнення, коли цитував світських людей, які говорили про християн так: «Дивіться, як вони люблять один одного... і є готові вмерти один за одного» (Апологія, розділ ХХХІХ, 7).

7. Як братерська любов виявлялась у свято П’ятидесятниці 33 р. н. е.?

⁷ Ісусові учні після свята П’ятидесятниці 33 р. н. е. любили одні одних братньою любов’ю. Щоб багато новохрещених віруючих з далеких місцевостей могли довше перебувати в Єрусалимі, і більше навчитись про Боже постачання на спасіння через Христа, то «всі віруючі були вкупі, і мали все спільним. І вони продавали маєтки та добра, і всім їх ділили, як кому чого треба було» (Дії 2:43-47; 4:32-37).

8. Який є доказ на те, що братерська любов існує між Свідками Єгови сьогодні?

⁸ Така любов існує між Свідками Єгови тепер. Наприклад, після другої світової війни, така любов спонукала Божих людей організувати допомогу братам і сестрам на два роки з половиною. Свідки з Канади, Сполучених Штатів, Швейцарії, Швеції, і інших країн дарували одежу й гроші, щоб купувати харчі своїм братам і сестрам у війною спустошених країнах — Австрії, Англії, Бельгії, Болгарії, Греції, Данії, Італії, Китаю, Нідерландах, Німеччині, Норвегії, Польщі, Румунії, Угорщині, Філіппінських островах, Фінляндії, Франції, і Чехословаччині. Це є тільки зразок, тому що Божі слуги недавно показували таку саму любов християнам-жертвам землетрусів у Перу й Мексіці, жертвам уругану в Ямайці, і подібних нещасть у інших країнах. У цей, і багато інші способи, у слуг Єгови «братолюбство пробуває».

Будьте гостинні

9. (а) Яка благочестива риса згадується в Євреїв 13:2? (б) Як декотрі невідомо їм «пригощали ангелів»?

⁹ Тоді Павло згадує ще одну рису послідовників Христа, які «служать Богові з побожністю й зо страхом» і мають Єгову за свого Помічника. Він заохочував їх так: «Не забувайте любови до приходнів, бо деякі нею, навіть не відаючи, гостинно були прийняли Анголів» (Євреїв 13:2). Хто це не відаючи «приймав Анголів»? Одного разу Авраам пригостив трьох ангелів (1 Мойсеєва 18:1-22). Два з тих ангелів відійшли й Лот, племінник Авраама, запросив тих двох незнайомих йому мужів до свого дому в Содомі. Вони ще не полягали спати коли мужі того міста «від малого аж до старого», звідусюди оточили його дім. Вони вимагали від Лота його гостей, щоб з ними неморальність чинити, але Лот рішуче відмовлявся. Хоч Лот спершу не знав цього, то пригощав ангелів, які пізніше допомогли йому й його дочкам уникнути смерті, коли «Господь [Єгова, НС] послав на Содом та Гоморру дощ із сірки й огню» (1 Мойсеєва 19:1-26).

10. Яким благословенням гостинні християни втішаються?

¹⁰ Гостинні християни одержують велике благословення. Вони слухають підбадьорюючих досвідів, яких гості розказують їм, і користають з цього духовнонагороджаючого спілкування. Іван похвалив Гая за те, що він гостинно приймав співвіруючих, і «чужинців», так як багато слуг Єгови сьогодні пригощають подорожуючих наглядачів (3 Івана 1, 5-8). Від братів призначених на старших вимагається гостинності (1 Тимофія 3:2; Тита 1:7, 8). Також вартим уваги є те, що Ісус обіцяв благословення Царства вівцеподібним особам, які гостинно чинитимуть добро Його помазаним «братам» (Матвія 25:34-40).

Пам’ятайте переслідуваних

11. Яка порада до Євреїв 13:3 є дуже вчасна?

¹¹ Бажаючі допомоги від Єгови й «служити Богові з побожністю й зо страхом» мусять пам’ятати страждаючих співвіруючих. Павло усвідомлював труднощі переслідуваних християн. Раніше, учні розпорошились через переслідування, і Павлового співпрацівника Тимофія тільки що звільнили з тюрми (Євреїв 13:23; Дії 11:19-21). Християнські місіонери також подорожували й засновували нові збори або підкріпляли існуючі духовно. Тому що в той час було багато язичеських братів і сестер, то декотрі єврейські християни можливо не дуже турбувались ними. Ця порада була дуже придатна: «Пам’ятайте про в’язнів, немов із ними були б ви пов’язані, про тих, хто страждає, як такі, що й самі ви знаходитесь в тілі» (Євреїв 13:3).

12. Як нам застосовувати пораду, щоб пам’ятати переслідуваних співвіруючих?

¹² Євреї «співчували ув’язненим [християнам]» і не забували таких вірних співпоклонників, будь вони євреї чи язичники (Євреїв 10:34). Що ж сказати про нас? Як же нам показати, що ми пам’ятаємо переслідуваних християн? Деколи було б правильно писати до урядового начальства й старатись допомогти ув’язненим співвіруючим за їхню віру по тих країнах у яких проповідування про Царство заборонене. Головно ми повинні пам’ятати таких братів у наших молитвах, і якщо можливо, згадувати декотрих по імені. Переслідування наших братів дуже впливає на нас, і Єгова чує наші щирі прохання заради них (Псалом 65:2; Ефесян 6:17-20). Тоді як ми не знаходимось у тій самій туремній камері з ними, то почуваємось немов були зв’язані з ними маючи змогу допомогти й підбадьорювати. Справді духом помазані християни співчувають таким переслідуваним помазаним християнам. (Порівняйте з 1 Коринтян 12:19-26). Вони теж співчувають їхнім переслідуваним друзям у яких є надія жити на землі, які також зносять різні страждання з рук переслідувачів. Таке співчуття є правильне, тому що ми всі ще тілесні й нас можуть переслідувати через те, що ми поклоняємось Єгові (1 Петра 5:6-11).

Нехай шлюб буде в пошані між усіма

13. По суті, що Павло говорить у Євреїв 13:4?

¹³ Наслідувати Христів приклад і «служити Богові з побожністю й зо страхом» повинно спонукувати нас турбуватись іншими. Сказавши, що «самі ви знаходитесь у тілі», Павло тоді згадує споріднення тілесне або фізичне, у якому маємо нагоду показувати пошану (Євреїв 13:3). Він напучував єврейських християн так: «Нехай шлюб буде в пошані між усіма, а подружня постіль неосквернена, бо Бог судитиме розпусників і порушників подружньої вірності» (Євреїв 13:4, НС). Яка ж відповідна порада, тому що статева неморальність дуже поширювалась по Римській імперії! Сьогоднішні християни теж повинні послухатись тих слів беручи до уваги занепад моралі у світі а також, що кожного року вилучають тисячі християн із збору через статеву неморальність.

14. Чому він каже, що шлюб слід тримати в пошані?

¹⁴ У Павлів час єсеї не шанували шлюб. Вони звичайно не одружувались, так як декотрі священики сьогодні, які неправильно вірять, що безшлюбність є святіша ніж одруження. Але з того що Павло сказав єврейським християнам, стає ясно, що шлюб є шановний. Ноомі висловила високу пошану до цього розпорядку, коли побажала своїм овдовілим невісткам, Рут і Орпа: «Нехай Господь [Єгова, НС] дасть вам, і ви знайдете відпочинок кожна в домі свого мужа!» (Рут 1:9). В іншому посланні, Павло сам сказав, що «від віри відступляться дехто в останні часи,.. хто одружуватися забороняє» (1 Тимофія 4:1-5).

15. Хто це перелюбники, і ті, що порушують подружню вірність, про яких говориться в Євреїв 13:4, і як Бог судитиме їх?

¹⁵ Євреї, які колись були під Законом, але тепер під новою угодою, знали наказ: «Не чини перелюбу!» (2 Мойсеєва 20:14). Але вони жили в неморальному світі, і їм була потрібна пересторога: «Нехай ... подружня постіль [буде] неосквернена бо Бог судитиме розпусників і порушників подружньої вірності». Розпусники — це неодружені особи, які беруть участь у статевому акті. А інші порушують подружню вірність з особами що не є їхні подружжя, і таким чином опоганюють шлюбне ложе. Тому що непокаяні розпусники [статеві] й ті, хто порушує подружню вірність, заслуговують Божого ворожого суду, то ніколи не будуть прийняті в небесний Новий Єрусалим або до вічного життя на землі під правлінням Царства (Об’явлення 21:1, 2, 8; 1 Коринтян 6:9, 10). Ця пересторога, щоб не опоганювати шлюбну постіль теж повинна заохочувати одружених християн уникати непристойної статевої поведінки з своїми подружжями. Але відповідні фізичні інтимності в шлюбному розпорядку є правильні. (Дивіться Вартову Башту з 15 березня 1983 р., сторінки 27-31 [англ.]).

Задоволені тим, що маємо

16, 17. Що є сказано в Євреїв 13:5, і чому євреям ця порада потрібна?

¹⁶ Ми будемо задоволені ходити слідом нашого Зразка й «служити Богові з побожністю й зо страхом» будучи певні, що Єгова є наш Помічник. Глибоко втягатись у матеріальні погоні може дуже спокушати. Але християни не повинні піддатись такій спокусі. Павло написав до євреїв: «Будьте життям не грошолюбні, задовольняйтеся тим, що маєте. Сам бо сказав: Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв 13:5). Чому ж євреям була потрібна така порада?

¹⁷ Може бути, що вони занадто турбувались грішми пригадуючи собі «великий голод» за царювання Клавдія Цезаря (41—54 р. н. е.). Голод був такий тяжкий, що християни з інших місцевостей відсилали своїм братам у Іудеї допомогу (Дії 11:28, 29). Так як каже єврейський історик Йосиф (Флавій), голод тривав 3 роки або більше, і Іудея та Єрусалим дуже збідніли (Іудейські старожитності, ХХ, 2, 5; 5, 2 [англ.]).

18. Яка порада знаходиться в Євреїв 13:5?

¹⁸ Чи в цьому маємо урок? Так, бо байдуже які бідні ми можемо бути, то не повинні любити грошей або занадто турбуватись про них. Замість турбуватись матеріальною безпекою, а навіть заздріти, то ми повинні «задовольнятися тим, що маємо». Ісус сказав: «Шукайте ж найперш Царства й Його праведності,— і все це додасться вам» (Матвія 6:25-34, НС). Він також каже, щоб ми «багатіли в Бога» тому що «життя [наше] не залежить від достатку маєтку [нашого]» (Луки 12:13-21). Якщо грошолюбство загрожує нашій духовності, то послухаймось Павлової поради до Євреїв, а також пам’ятаймо, що «боговідданість з постачанням наших потреб» це «велика користь» (1 Тимофія 6:6-8, НС).

Покладайтесь на Єгову

19. Як Бог запевняв Ісуса Навіна, і як це повинно вплинути на нас?

¹⁹ Будучи Ісусовими послідовниками і стараючись «служити Богові з побожністю й зо страхом» то обов’язково покладатись, не на гроші, але на нашого небесного Отця, Якого допомога є дуже необхідною. Незважаючи на наші проблеми, ми завжди повинні пам’ятати Його запевнення: «Я тебе не покину, ані не відступлюся від тебе!» (Євреїв 13:5). Тут Павло посилається на те що Бог сказав Ісусові Навінові: «Не залишу тебе й не покину тебе». (Ісуса Навина 1:5; порівняйте з 5 Мойсеєвою 31:6, 8). Єгова ніколи не покинув Ісуса Навіна, і Він нас не покине, якщо будемо покладатись на Нього.

20. (а) Який буде річний текст на 1990 р.? (б) Що ми повинні продовжувати безстрашно робити?

²⁰ У майбутніх місяцях Свідки Єгови будуть нагадувати собі Божу незмінну допомогу, тому що річний текст на 1990 р. такий: «Будьте сміливі й кажіть: Єгова мені помічник». Ці слова вибираються з Послання до євреїв 13:6 (НС), де Павло цитує псалмописьменника і каже євреям: «[Щоб ми] були сміливі й казали: Єгова мені помічник; не буду боятись. Що людина зробить мені?» (Псалом 118:6). Незважаючи на переслідування, ми таки не лякаємось, бо людина може накоїти нам тільки те, що Бог дозволяє (Псалом 27:1). А навіть коли б треба померти у вірності, то маємо надію на воскресіння (Дії 24:15). Продовжумо наслідувати нашого Зразка й «служити Богові з побожністю й зо страхом», з довір’ям, що Єгова наш Помічник.

Приносьте жертви, які задовольняють Єгову

«Через [Ісуса Христа] завжди приносьмо Богові жертву хвали, тобто плід уст, які публічно оголошують Його Ім’я» (ЄВРЕЇВ 13:15, НС).

1. Що Єгова заохочував грішних ізраїльтян робити?

ЄГОВА є Помічник тим, що приносять Йому прийнятні жертви. Тому то Він колись допомагав ізраїльтянам, які жертвували Йому тварини. Але, що сталось, коли вони повторно грішили? Через пророка Осію, Він заохочував їх: «Вернися, Ізраїлю, до Господа [Єгови, НС], Бога свого, бо спіткнувся ти через провину свою! Візьміть із собою слова, та й зверніться до Господа [Єгови, НС], до Нього промовте: Прости нам усяку провину, та добре прийми, і ми принесемо у жертву плода своїх уст!» (Осії 14:2, 3 [14:1, 2, НС]).

2. Що це «плід уст наших», і як апостол Павло посилався на пророцтво Осії?

² Бог заохочував Своїх стародавніх людей приносити Йому «жертву плода своїх уст». Що були ці жертви? Жертви щирої хвали! Натякаючи на це пророцтво, апостол Павло заохочував єврейських християн «завжди приносити Богові жертву хвали, тобто плід уст, які публічно оголошують Його Ім’я» (Євреїв 13:15, НС). Як же Свідки Єгови можуть приносити подібну жертву сьогодні?

«Переймайте їхню віру»

3. По суті, що апостол Павло сказав у Євреїв 13:7, і яке запитання виникає?

³ Застосовувати Павлову пораду до євреїв допоможе нам приносити жертви нашому Великому Помічникові, Богові Єгові. Наприклад, апостол написав: «Спогадуйте наставників [тих, хто дає вам керівництво, НС] ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте [наслідуйте, НС] їхню віру» (Євреїв 13:7). Кого Павло мав на думці, коли сказав «спогадуйте наставників ваших», або «правителів ваших»? (Довідковий переклад Біблії Нового Світу [англ.], примітка).

4. (а) Згідно з грецьким текстом, то що роблять «наставники»? (б) Хто це ті «наставники» між Свідками Єгови?

⁴ Павло говорив про тих що «давали керівництво», або правили. (Вірші 7, 17, 24, НС). Англійське слово «правити» походить через латинське з грецького кі·бер·на΄о, що значить «правити рулем, скеровувати, управляти». Старші християнського збору управляють користуючись своїми «здібностями керувати» (грецьке, кі·бер·ні΄сіс) даючи місцевому зборові керівництво (1 Коринтян 12:28). Але апостоли й інші старші в Єрусалимі служили як тіло, щоб давати керівництво й пораду всім зборам (Дії 15:1, 2, 27-29). Тому то, сьогодні керівне тіло старших наглядає духовно над Свідками Єгови по цілому світі.

5. Чому й як нам слід молитись за старших у зборі й членів Керівного Тіла?

⁵ Старші місцевого збору й члени Керівного Тіла дають нам керівництво; тому то, ми повинні шанувати їх і молитись, щоб Бог давав їм потрібну мудрість правити збором. (Порівняйте з Пос. до ефесян 1:15-17). Як же придатно, щоб ми пам’ятали тих, які «нам говорили Слово Боже!» Тимофія навчали не тільки його мати й бабуся, але пізніше Павло й інші (2 Тимофія 1:5, 6; 3:14). Тому то, Тимофій міг вдумуватись у результати поведінки цих вірних слуг а тоді наслідувати їхню віру.

6. Чию віру ми повинні імітувати, але кого наслідувати?

⁶ Такі особи як Авель, Ной, Авраам, Сарра, Рахав, і Мойсей практикували віру (Євреїв 11:1-40). Без вагань ми можемо наслідувати їхню віру, тому що вони померли вірні Богові. Але ми також можемо «наслідувати віру» вірних чоловіків, які саме тепер дають нам керівництво. Звичайно, ми не наслідуємо недосконалих людей, тому що дивимось на Христа. Так як сказав перекладач Біблії, Едгар Й. Гудспід: «Стародавні герої не є зразками віруючим, тому що віруючі мають кращий зразок у Христі... Християнин-бігун дивиться на Ісуса». Так, «Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його» (1 Петра 2:21; Євреїв 12:1-3).

7. Як Євреїв 13:8 повинно впливати на наше відношення до страждань заради Ісуса Христа?

⁷ Звертаючи увагу на Божого Сина, Павло додає: «Ісус Христос учора, і сьогодні, і навіки Той Самий!» (Євреїв 13:8). Такі вірні свідки як Степан й Яків наслідували Ісусів приклад і були непохитно вірні (Дії 7:1-60; 12:1, 2). Тому, що будучи послідовниками Христа, вони охоче вмирали за їхню віру, то є гідні нашого наслідування. У минулому, і тепер, а навіть у майбутньому, побожні особи не знемагають, коли б треба вмерти, як Ісусові учні.

Уникайте фальшивих навчань

8. Як би ви переповіли Павлові слова до євреїв 13:9?

⁸ Незмінність Ісусових характерних рис і навчань повинно спонукувати нас додержуватись того що Він і Його апостоли навчали. До євреїв каже: «Не захоплюйтеся всілякими та чужими науками. Бо річ добра зміцняти серця благодаттю [незаслуженою ласкою, НС], а не стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив» (Євреїв 13:9).

9. На які вищі речі Павло звертає увагу в його посланні до єврейських християн?

⁹ Євреї звертали увагу на такі чуда як те, що відбулось біля гори Сінайської, коли одержали Закон, або на вічне царство Давида. Але Павло звертає єврейським християнам увагу на те, що незважаючи на благоговійне впровадження Закону-угоди, то Єгова сильніше засвідчив ознаками, і чудами, й різними силами та обдаруванням святим духом, коли дав євреям нову угоду (Дії 2:1-4; Євреїв 2:2-4). Христовим небесним Царством неможливо захитати, так як сталось із земним царством у Давидовій родині в 607 р. до н. е. (Євреїв 1:8, 9; 12:28). Крім того, Єгова збирає помазаних християн перед щось багато кращого ніж чудесну виставу, яка відбулась біля гори Сінайської, тому що вони приступають до небесної гори Сіонської (Євреїв 12:18-27).

10. Згідно з Євреїв 13:9, то що укріпляє серце?

¹⁰ Євреї мусили вважати, щоб «не захоплюватись всілякими та чужими науками» захисників іудаїзму (Галатів 5:1-6). Не такими науками, але «через Божу незаслужену ласку зміцнюється серце», щоб непохитно стояти в правді. Здається, декотрі сперечались про харч і жертви, бо Павло сказав, що серце не зміцнюється «стравами, що користи від них не одержали ті, хто за ними ходив». Духовні користі бувають з боговідданості й оцінювання викупу, а не з неналежної турботи, щоб споживати деякі харчі або святкувати деякі дні (Римлян 14:5-9). Крім того, Христова жертва скасувала жертви, яких левіти приносили (Євреїв 9:9-14; 10:5-10).

Жертви, які задовольняють Бога

11. (а) Яка є суть Павлових слів до Євреїв 13:10, 11? (б) Який є зображальний вівтар у християн?

¹¹ Левіти-священики споживали жертовні тварини, але Павло написав: «Маємо жертівника, що від нього годуватися права не мають ті, хто скинії служить,— бо котрих звірят кров первосвященик уносить до святині за гріхи, тих м’ясо палиться поза табором» у день очищення (Євреїв 13:10, 11; 3 Мойсеєва 16:27; 1 Коринтян 9:13). Християни служать перед зображальним вівтаром, тобто приступають до Бога на основі Ісусової жертви, яка спокутувала гріх, через яку Єгова прощав їм і спасав їх до вічного життя.

12. В Посланні до євреїв 13:12-14, що помазаних християн заохочується робити?

¹² Павло не наполягає на аналогію з днем очищення, однак додає: «Тому то Ісус, щоб кров’ю Своєю людей освятити, постраждав поза брамою» Єрусалима. Там Христос помер і постачив зовсім корисну примирливу жертву (Євреїв 13:12; Івана 19:17; 1 Івана 2:1, 2). Апостол Павло заохочував помазаних співхристиян: «Тож виходьмо до Нього [Христа] поза табір, і наругу Його понесімо, бо постійного міста не маємо тут, а шукаємо майбутнього!» (Євреїв 13:13, 14; 3 Мойсеєва 16:10). Незважаючи на те, що нас лають так як Ісуса, то ми таки наполегливо будемо служити Богові як Свідки Єгови. Ми «відцурались безбожности та світських пожадливостей, і живемо помірковано та праведно, і побожно в теперішнім віці», тоді як чекаємо нового світу (Тита 2:11-14; 2 Петра 3:13; 1 Івана 2:15-17). Помазані християни наполегливо добиваються «міста», тобто небесного Царства (Євреїв 12:22).

13. Що поміщають у собі жертви, які задовольняють Бога?

¹³ Тоді Павло згадує жертви, які задовольняють Бога, пишучи: «Через Нього [Ісуса], завжди приносьмо Богові жертву хвали, тобто плід уст, які публічно оголошують Його Ім’я. Крім того, не забувайте ж і чинити добро й поділятись з іншими, бо жертви такі вгодні Богові» (Євреїв 13:15, 16, НС). Жертви християн не є тільки гуманітарні діла. Люди назагал виконують їх. Маємо приклад з того, що сталось під час землетрусу в радянській Вірменії пізно 1988 р., коли багато націй подавали жертвам допомогу.

14. Приношення Богові прийнятної жертви підкреслює яку працю?

¹⁴ Свята служба яку ми віддаємо Єгові «з побожністю й зо страхом», грунтується на любові коли, так як Ісус відмовляємось власних вигод (Євреїв 12:28; Івана 13:34; 15:13). Ця служба це наше проповідування, тому що через Христа як первосвященика, «приносимо Богові жертву хвали, тобто плід уст, які публічно оголошують Його Ім’я» (Осії 14:2; Римлян 10:10-15; Євреїв 7:26). Звичайно, ми «не забуваємо чинити добро й поділятись з іншими», чинячи це іншим людям, а не тільки «спорідненим нам вірою» (Галатів 6:10). Головно, коли співхристияни страждають, або мають потребу, то ми люблячо допомагаємо їм матеріально, як також духовно. Чому? Тому що любимо одні одних. Ми теж хочемо, щоб вони непохитно оголошували свою віру публічно, «бо жертви такі вгодні Богові» (Євреїв 10:23-25; Якова 1:27).

Коріться

15. (а) Як би ви переповіли пораду до євреїв 13:17? (б) Навіщо шанувати тих, які дають нам керівництво?

¹⁵ Щоб приносити Богові прийнятні жертви, то мусимо повністю співдіяти з Його організацією. Не вертаючись завжди до того самого про владу, Павло написав: «Слухайтесь ваших наставників та коріться їм,— вони бо пильнують душ ваших, як ті, хто має здати справу. Нехай вони роблять це з радістю, а не зідхаючи,— бо це для вас не корисне» (Євреїв 13:17). Ми повинні шанувати призначених старших, які дають зборові керівництво, щоб через брак співдіяння вони не зітхали. Коли не будемо слухатись старших, то стаємо їм тягарем і пошкодимо собі духовно. Коли співдіємо з старшими, тоді їм легше допомагати нам і це сприяє єдності, а також прогресові проповідування про Царство (Псалом 133:1-3).

16. Чому це відповідно коритись тим, які дають нам керівництво?

¹⁶ Як же відповідно нам коритись тим, які дають нам керівництво! Вони навчають на зібраннях і допомагають нам у службі. Будучи пастирями, вони цікавляться нашим добробутом (1 Петра 5:2, 3). Вони допомагають нам підтримувати добре споріднення з Богом, а також із збором (Дії 20:28-30). Коли будемо коритись розумному й люблячому керівництву, то цим шануємо всевишнього Наглядача, Бога Єгову, і Його Представника-Наглядача Ісуса Христа (1 Петра 2:25; Об’явлення 1:1; 2:1—3:22).

Моліться

17. Яких молитов Павло просив, і чому це правильно, щоб Павло просив братів молитись за нього?

¹⁷ Тому що Павло з його друзями знаходились відлучені від євреїв, можливо через переслідування, то сказав: «Моліться за нас, бо надіємося, що ми маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись. А надто прошу це робити, щоб швидше до вас мене вернено» (Євреїв 13:18, 19). Коли б Павло не був щирим із притупленим сумлінням, то як же йому вимагати, щоб євреї молились за нього прибути до них? (Приповістей 3:32; 1 Тимофія 4:1, 2). Звичайно, він був чесним служителем, який з доброго сумління успішно протистояв тим, що навертали людей до іудаїзму (Дії 20:17-27). Павло також був певний, що скоріше приєднається до них, коли євреї будуть молитись за нього.

18. Якщо хочемо, щоб інші молились за нас, то які запитання було б добре запитати себе?

¹⁸ Тому що Павло просив євреїв молитись за нього, то виходить, що це правильно християнам молитись одні за одних, а навіть згадувати їх по імені. (Порівняйте з Пос. до ефесян 6:17-20). Але якщо хочемо, щоб інші молились за нас, то чи ж ми не повинні, так як апостол Павло, упевнитись, що «маємо добре сумління, бо хочемо добре в усьому поводитись»? Чи ви чесно поводитесь у всіх ваших стосунках? І чи ви так само упевнені в молитву як Павло? (1 Івана 5:14, 15).

Заключні слова і напучування

19. (а) Що Павло молитовно бажав євреям? (б) Чому нова угода є вічна угода?

¹⁹ Просивши євреїв молитись за нього, Павло тепер висказує молитовне бажання, кажучи: «Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров’ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи у вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь» (Євреїв 13:20, 21). Маючи на увазі спокійний світ, то «Бог миру» воскресив Христа до безсмертного життя на небі, де Ісус представив достоїнство Своєї пролитої крові й затвердив нову угоду (Ісаї 9:6, 7; Луки 22:20). Це вічна угода тому, що люди на землі вічно скористають із служби 144 000 духовних синів Божих, які царюють з Ісусом на небі й є з Ним під умовами нової угоди (Об’явлення 14:1-4; 20:4-6). Через Христа, Бог, Якому ми віддаємо славу, «удосконалює нас у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в нас любе перед лицем Його».

20. Як би ви переповіли й пояснили Павлове заключне підбадьорювання єврейських християн?

²⁰ Будучи непевний про реакцію євреїв до його послання, Павло каже: «Благаю ж вас, браття, прийміть слово потіхи [слухатись Божого Сина, а не тих що навертають до іудаїзму], бо коротко я написав вам [беручи до уваги важливий зміст його послання]. Знайте, що наш брат Тимофій вже випущений [з тюрми], і я з ним; коли незабаром він прийде, я вас побачу». Правдоподібно апостол писав з Рима й мав надію, що сам, разом з Тимофієм, відвідає євреїв у Єрусалимі. Тоді Павло каже: «Вітайте всіх ваших наставників [працьовитих старших] та всіх святих [маючих небесну надію]. Вітають вас ті, хто в Італії. Благодать зо всіма вами!» (Євреїв 13:22-25).