Цей будинок присвятили Єгові в травні 1975 року, коли Мілтон Геншель відвідав Ісландію і виголосив промову присвячення.

Брат Геншель вперше відвідав Ісландію у травні 1970 року. Його привітало декілька заспаних місіонерів. Їм хотілося спати не лише тому, що брат Геншель прибув дуже рано, а й через те, що напередодні почалося виверження відомого вулкана Гекла, і вночі місіонери спостерігали за ним!

Брат Геншель уділив особливу увагу місіонерам і спеціальним піонерам. Він запросив усіх їх на спеціальну зустріч і розповів випадки зі свого піонерування в роки Великої депресії. Він розказав, як піонери обмінювали літературу на курчат, яйця, масло, овочі, окуляри і навіть на цуценят! Так відбувалась праця в ті тяжкі часи, але піонерам не бракувало речей першої необхідності.

Приїжджаючи до Ісландії, люди швидко помічають специфічність місцевої їжі. До особливостей ісландської кухні належить страва «світ», бараняча голова, яку розрубують наполовину і варять. Уявіть, що перед вами ставлять тарілку, на якій лежить пів баранячої голови із зубами і одним оком! Багатьом іноземцям важко, так би мовити, подивитись тій страві в око. Як правило, завжди вдосталь свіжої риби. Ісландським делікатесом вважається «гартфіскюр»: висушене рибне філе. Його їдять сирим, бажано з маслом. Зазвичай філе дуже тверде і, щоб воно стало м’яким, його добре відбивають. Тому місіонери особливо хотіли побачити, як зреагує брат Геншель, коли йому подадуть цю рибу. Він її покуштував, і ті запитали, чи вона йому сподобалася. Він трохи подумав, а потім дав дипломатичну відповідь: «Ну, я думаю, що це найліпший вид дерева, який я будь-коли їв».