З другого боку, індуїзм розрізняє між загальноприйнятим каноном, а іншими напівсвященними писаннями. Та категорія священних писань індуїзму, відома як Сруті, що значить «навчання через слухання», стосується первісного одкровення, і поміщає в собі Веди та Упанішади.

У протилежності цьому, Енциклопедія релігій каже, що Упанішади, доповнюючі Веди, датуючись з 4-го століття до н. е., і вкладені санскритською мовою, перше «писались у 1656 р. н. е.» Це не було через недбалість. Їх свідомо не записувалось. Історик Уїлл Дурент пояснює: «Веди й епічні поеми це пісні, які здобували популярність, коли протягом багатьох поколінь повторювали їх вголос; призначалися не для читання, а краще для слуху».