Мета в житті є досягти мокші, тобто звільнення душі круговороту перевтілення і злиття її з божественним абсолютом — Брахмою.

Бажання здобути стану мокші грунтується на тім, що історик Уїлл Дурант каже є «огидою проти життя.., таємниче в індуській думці». Те похмуре і безнадійне відношення є гарно ілюстроване в Маїтрі упанішад де питає: «У цьому ж тілі, мучене бажанням, гнівом, пожадливістю, оманою, страхом, занепадом духу, заздрістю, розлученням від бажаного, з’єднанням з небажаним, голодом, спрагою, старезністю, смертю, хворобою, смутком і цьому подібними, яка ж користь задовольняти бажанням»?

Про спосіб яким можна уникнути цього нещасливого становища говориться в пуранах, серія текстів правдоподібно складених протягом перших століть н. е. Ці «давні оповідання», стали широковідомі як священне письмо звичайної людини. Гаруда пурана заявляє: «Правдиве щастя залежить від затьмарення всіх хвилювань... Де є любов, то там і лихо... Зречіться любові й будете щасливі».