На якийсь час жертвування тварин було важливою частиною поклоніння, вимагаючи, щоб священики виконували потрібні церемонії. Брахмани надбали великої влади й з цього розвинувся брахманізм. «Священиків боялись і обожнювали більш, ніж богів,— каже Т. У. Орган,— тому, що вони мали владу знищувати ворогів тільки зміною ритуалу». Як жертовні обряди ускладнювались усе більше й більше, то виник напрям аскетизму, або штучного придушення в собі природних тілесних бажань і потягів.

Поміщенням Бхагавадгіта в Махабхарату (правдоподібно в третьому столітті до н. е.) індуїзм став відмінною релігією від ведизму й брахманізму.