Світ після 1914 р.

Частина 5: від 1943 до 1945 рр. Друга світова війна — її жорстоке й вогненне закінчення

РЕЙ ще пам’ятає як за юнацтва свого на початку 1940 рр., він з його братом слухали новин у їхньому каліфорнійському домі о десятій годині. Через різницю часу між Каліфорнією а Європою, то вони могли слухати рапорти бомбардувальних нальотів на Німеччину. Щовечора ці юнаки шукали на карті європи, розложеній на підлозі перед ними німецькі міста Ессен, Берлін, Штутгарт, Гамбург та інші.

Тимчасом, німецька молодь навчались про війну в більш реалістичний спосіб. Щоночі вони старались спати в похмурих обмеженнях бомбосховищ. Другий раз до менше як 30 років, Німеччина була примушена капітулювати. У німецькій газеті пізніше було сказано: „Те чого ми побоювались уже стало очевидним — взимку 42/43 рр.: Німеччина не могла виграти програної війни”.

Вогонь з неба

Бомби Союзників падаючі неначе вогонь з неба допомогли переконати німців, що поразка вже була неминуча. Кажеться, що протягом війни майже один з кожних п’ятьох житлових одиниць у країні був або зовсім знищений або так поруйнований, що став непридатним до життя. Більше як мільйон цивільного народу було вбито або дуже поранено, а від сім до вісім мільйонів залишились без житла.

Доти, поки воєнні відомості були добрі й доти, поки люди не були примушені ночувати в бомбосховищах, то більшість охоче підтримували Гітлера й його політику. Але, так як пояснює Зюддойче цайтунг, „коли почало приходити багато поганих рапортів, то це стало поворотним пунктом”. Німецький таємний рапорт датований 9 серпня, 1943 р., признав, що нальоти здобували своїх наслідків. Люди „зустрічаючі нібито нерозв’язну проблему особистого існування”, було сказано в рапорті, підносили досі не питаного „запитання, чому?” Люди знову почали підтримувати підпільні рухи з наміром перекинути Гітлера, або примусити його помиритись. Кілька разів неуспішно старались стратити Гітлера, включаючи відомий замах на його життя 20 липня, 1944 р.

Таємно виявлялось усе більше й більше незадоволення, часто в формі гумору. Наприклад, так як кажуть, один чоловік з Берліна розмовляв з чоловіком з Ессена про шкоду заподіяну їхнім містам. Берлінець сказав, що бомбардування були такі жорстокі, що скло випадало з вікон п’ять годин після нальоту. На це житель Ессена відповів: „Це нічого. Після нальоту на Ессен, протягом двох тижнів портрети Ф’юрера вилітали з вікон!”

Коли наближався час на сподіваний напад Союзників на Європу, то бомбардування, назване „пойнтбленк” (рішуче), стало більш напружене. Таке бомбардування продовжувалось аж до кінця війни, і один з найбільш спірних нальотів відбувся в лютому 1945 р. У німецькій газеті Штутгартер Цайтунг було, сказано: „Спершу Берлін була ціль. Тоді вибрали місто, яке до того часу майже зовсім не було бомбардоване. . . Дрезден . . . знищення, подібне до знищення Хіросіми, зробило цей наліт цілком інакшим від усіх інших”. Ілуштрірте Вохенцайтунг додає: „Дрезден, одно з найкращих міст у Європі, стало мертвим містом. Жодне інше місто в Німеччині не було так систематично розгромлене”.

Порівняйте те що кажуть два очевидці цих бомбардувальних нальотів у супровідних рамках, а тоді запитайте себе: Чи щось може більш образно виявити жорстокість та божевілля війни?

Отже, давно перед днями „зоряних воєн”, вже стало очевидно, що у небесах знаходилась інша небезпека, крім тільки непривітної погоди. Як це нагадує нам те, що Ісус Христос пророкував’ про останні дні: „І [будуть] страшні та великі ознаки на небі. Будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях.— Луки 21:11, 25; порівняйте з Об’явленням 13:13.

Таємна зброя не доводить до миру

Вигнавши фашистське військо з Північної Африки, то в липні 1943 р., Союзники напали на Сіцілію. У вересні дійшли до самої Італії. Італійський уряд, який до того часу вже був скинув Муссоліні, капітулював. У жовтні Італія навіть оголосила війну Німеччині, своєму колишньому союзникові.

До кінця того року, Гітлер, передбачивши навалу із заходу, відвів трохи свого війська із східного фронту. Було дуже важливим контролювати береги північної Франції й Бельгії. З тих берегів Гітлер мав намір запустити таємну зброю, яка надіявся знову дасть йому перевагу в війні!

Що ж може бути ця зброя? За загальною думкою тією зброєю можна було знищити місто такого розміру як Лондон до дуже короткого часу. У грудні 1943 р., розходились чутки, що людям живучим у західній частині Німеччини було наказано приготовлятись перебути 60 годин у бомбосховищах. Тоді, коли ця таємна зброя помсти завершить свій намір, вони вийдуть у світ нацистами-пропонованого миру.

Але вранці 6 червня 1944 р., коли Гітлерова таємна зброя ще не була готова, то Союзники висадили своє військо в Нормандію. Гітлерове військо тепер мусило відбивати атаки зі всіх сторін — зі сходу, заходу та півдня. Тиждень пізніше, 13 червня, Гітлер ударив своєю обіцяною таємною зброєю. В дійсності це була двоїста зброя. Одна була летючий снаряд називаючись ракета V-1 а друга, ракета V-2, попередник сучасних балістичних ракет далекої дії. Літера „V” була на німецьке слово Вергельтунгшваффен, що значить „зброя помсти”. З того часу аж до наступного березня, запускали ці ракети на Британію й Бельгію, і було більше як 23 000 серйозно поранених, включаючи кілька тисяч убитих. Але стало очевидно, що ця Гітлерова таємна зброя була замала й запізнена, щоб здобути бажаних наслідків.

Також стало очевидно, що Гітлер буде інших винуватити за ці поразки. Між його останніми словами були наступні: „Багато людей зловживали моїм довір’ям. Невірність та зрада руйнували опір протягом війни”. Щоб підтвердити своє переконання, він виключив з партії й посади своїх колишніх колег, Германа Геріньга й Генріха Гіммлера, яких тепер вважав бути зрадниками. Дійсно, це сам Гітлер, так як сказав німецький журналіст і відомий автор Себастян Гаффнер, був „навмисним зрадником”. Серйозність Гітлерових жорстокостеи проти інших націй або груп населення не слід применшувати, але „дивлячись на них об’єктивно”, каже Гаффнер, „Гітлер сам найбільше пошкодив Німеччині”.

У Берлінському сховищі, Гітлер покінчив своє життя самогубством 30 квітня, 1945 р., серед жорстокої битви за контролем Берліна. Так як він наказав, його спалили в саду канцелярії. Там згорів Гітлер з його величними ілюзіями.

Щось гіршого від Дрездена

Тимчасом, у війні з Японією, Союзники здобували значних перемог. План стрибати від острова до острова аж до самої Японії здавався легким. Але виконати його було трудно, і ще до того дуже коштовним. Приблизно, підрахували, що в атаках на домашні острови, згине принаймні пів мільйона союзників, і правдоподібно ще більше японців. Коли б якимсь способом можна було негайно закінчити війну! Чи таємна зброя, яку розробляли в Сполучених Штатах Америки, покінчить з війною?

Саме перед вибухом другої світової війни, Альберт Ейнштейн був поінформував президента США про те, що науковці в Німеччині досліджували можливість розробляти зброю з атомної енергії. Коли б Німці здобули успіху в цьому, він перестеріг, то матимуть у руках своїх величезну силу, яку можуть уживати в війні, щоб здобути своїх мет. Запобігти цю небезпеку, то військове міністерство США формувало план у 1942 р., пізніше відомий як Манхаттан проект, з наміром зробити атомну бомбу.

Шістнадцяте липня, 1945 р., перший раз таку бомбу успішно випробували в Нью-Мексіко. Уже було запізно вживати цю таємну зброю в Європі, але не в Азії.a Отже, 6 серпня скинули атомну бомбу на Хіросіму, Японію, а три дні пізніше на Нагасакі. Якщо атака на Дрезден була дискусійна, то що ж сказати про ці дві атаки! Дехто каже, що вони були оправдані, і правдоподібно кінець кінцем зберегли життя сотні тисяч людей. Інші сперечались, що скинення цієї бомби на ненаселений пункт примусило б Японію здатись. Як би там не було, то визнаючи своє безнадійне становище, Японія капітулювала. Війна вже закінчилась — дійсно закінчилась!

Відповідаючи на питання „Чому?”

Тих провідників, яких Союзники вважали бути відповідальними за вибух війни й за її продовження, притягли до суду за воєнні злочини. Визнаних винними покарали.b Справді, нацизм учинив декотрі з найбільш жахливих жорстокостей в історії людства. Але, які фактори могли довести до цього? Говорячи про прихід нацизму до влади, професор Уолтер Гофер, швейцарський історик, каже, що „прості відповіді на історичні питання дуже часто є перекручені; а головно в цій справі”. Тоді він пояснює: „Без шкідливих наслідків спричинених цілковитою війною й військовим оточенням ще з 1914 до 1918 року, то не було б можливо уявити собі ідеології та правління національного соціалізму”.

Це підтверджує те, що катастрофічні світові обставини, які існували протягом більшості цього століття, можна дослідити до того, що сталось від 1914 до 1918 pp. Згідно з біблійною хронологією, це був час, коли той, „що зветься Диявол і Сатана, що зводить усесвіт” був скинений з його небесної позиції безперешкодного правління над націями. „Скинений був він додолу”, каже письменник Біблії, який тоді перестерігає: „Горе землі, . . до вас бо Диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має”.— Об’явлення 12:9, 12; порівняйте з 11:18.

Перша Світова Війна була вираженням диявольського гніву, так як і Друга Світова Війна. Отже, він є корінною причиною обох тих війн і всього того нещастя. Зрозуміло, декотрим людям трудно придушити гнів до німців через те, що сталось у Аушвіці, або до японців через Перл Харбор. З другого боку, декотрі люди відчувають лють до британців через те, що сталось у Дрездені, або до американців через Хіросіму. Національні, як також особисті ненависті не гинуть легко. Але християни не повинні дозволити цьому почуттю запановувати над ними, які більше відповідно ненавидять Сатану Диявола.

Незабаром Боже Царство знищить Диявола й розв’яже всі проблеми людства. Це є добра новина яку свідки Єгови, які збільшились від 71 509 в 1939 р. на 141 606 в 1945 р., хотіли ще більше проповідувати після закінчення Другої Світової Війни. „Обманний добробут серед миру, який не був дійсним миром” не припинить їх від проповідування. Читайте про це в наступному номері нашого журналу.

[Примітки]

[Рамка на сторінці 18]

Одно величезне море полум’я

„Ціле місто Дрезден тремтіло. Запалювальні бомби розприскували газолін і фосфор неначе дощ. Полум’я перестрибало з будинків на вулицю, запалювало асфальт і розжарювало колії трамваїв на червоно. Це було величезне море полум’я, чотири кілометри [2,5 милі] ширини й сім кілометрів [4,5 милі] довжини. Сімдесят тисяч людей згоріло живцем, були пошматовані бомбами, покрушені падаючими стінами, або задушені димом. Величезна вогненна курява здіймалась все вгору — меблі, так, навіть люди крутились у вирах полум’я. На старій базарній площі стояв резервуар на воду трьох квадратних метрів [10 футів]. Перелякані люди стрибали у воду, щоб врятувати своє життя, топилися або задушувались; тільки кілька врятувались. Вибрали з резервуара тільки попалені трупи. Не було можливо ховати вбитих; їх складали на купи, поливали газоліном, і підпалювали; купи трупів горіли багато днів підряд. Наш дім був зовсім зруйнований. Ми загубили улюблену Джосі з її п’ятилітнім сином”.— Жителі Дрездена Г. і С. М.

„З повітря місто було дуже гарне, освітлене . . . у центрі вогнями різного кольору. . . Дійсно все це не здавалось бути дуже жахливим, через його огидну красу”.— Неототожннений пілот бомбардувального літака британської війсоково-повітряної сили.

[Рамка на сторінці 21]

Інші повідомлення, які обговорювались у новинах

1944 р.— Папа просить воюючих націй не бомбардувати Рима.

1945 р.— Організація Об’єднаних Націй заснована, щоб підтримувати міжнародний мир і безпеку.

Законом дали жінкам у Франції право голосувати.

[Ілюстрації на сторінці 19]

Німецька V-1 ракета (на право) і V-2 ракета (внизу), які вживались у другій світовій війні.

[Відомості про джерело]

Imperial War Museum, London

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 20]

U.S. Air Force photo