[Ілюстрація на сторінці 15]

На відміну від церков, Свідки Єгови відкрито виступали проти нацизму.

Ще в 1939 році, коли почалася друга світова війна, журнал «Вістник потіхи» цитував Т. Бруппахера, протестантського служителя, що сказав: «Тоді як люди, котрі називають себе християнами, виявляють під тяжким випробовуванням, ким вони є насправді, незнані свідки Єгови, як християнські мученики, чинять незламний опір насильству над сумлінням та поганському ідолопоклонству. Майбутнім історикам слід буде визнати, що не великі церкви, але ці зганьблені та висміяні люди були тими, хто першим пішов проти несамовитого нацистського демона... Вони не схилилися перед Гітлером та свастикою».

Так само Мартін Німеллер, керівник однієї протестантської церкви, що сам зніс випробування нацистського концентраційного табору, пізніше визнав: «Було б лише справедливо нагадати, що християнські церкви тієї доби завжди погоджувалися благословляти війну, війська та зброю й що вони молилися у нехристиянський спосіб за винищення своїх ворогів». Він визнав: «У всьому цьому є наша провина й провина наших батьків, але не провина нашого Бога».

Відтак Німеллер додав: «Лишень подумати, ми, нинішні християни, соромимось так званої секти серйозних дослідників Біблії [Свідків Єгови], що сотнями й тисячами ішли до концентраційних таборів і помирали там через те, що відмовлялися воювати й ухилялися стріляти в людей».

Сюзанна Гешель, професор юдаїзму, знайшла церковні документи, які свідчать, що лютеранське духівництво охоче й навіть палко бажало пітримувати Гітлера. За її словами, воно випрошувало собі привілей виставляти свастику у своїх церквах. Більшість кліру не було змушено співпрацювати з урядом, її дослідження показують, що релігійні провідники були сповненими ентузіазму прибічниками Гітлера та його арійського ідеалу.

Будучи лекторкою, Гешель часто отримує від церковників запитання: «Що ж ми могли в той час зробити?».

Вона відповідає: «Ви могли діяти так, як Свідки Єгови».

А втім, був голос, що не замовкав. Хоча засоби масової інформації загалом не вбачали в церквах головних персонажів нацистської драми, та Свідки Єгови відчули необхідність викривати віроломство й лицемірність кліру, детально описуючи їхню потаємну угоду. І на сторінках попередника цього журналу і в інших публікаціях протягом 30-х та 40-х років вони друкували різкі обвинувачення релігійних організацій, котрі ставали прислужницями нацизму.

Визначення справжніх Христових послідовників

Свідки Єгови повністю відрізняються від релігій світу. Не будучи частиною світу, вони не беруть участі у національних війнах. Вони ‘мечі свої перекували на лемеші’, бо підкорилися Божим настановам (Ісаї 2:4). Слухаючись Христових настанов, вони мають любов одні до одних (Івана 13:35). А це означає, що вони ніколи не воюватимуть і зловмисно не шкодитимуть іншим.

Якщо йдеться про визначення справжніх поклонників Бога, Біблія говорить дуже чітко: «Цим пізнаються діти Божі та діти дияволові: Кожен, хто праведности не чинить, той не від Бога, як і той, хто брата свого не любить! Бо це та звістка, яку від початку ви чули,— щоб любили один одного, не так, як той Каїн, що був від лукавого, і брата свого забив» (1 Івана 3:10—12).

Дійсно, історія показує, що Свідки Єгови завжди виявляли любов до своїх ближніх, навіть під час жахливих переслідувань. Коли Гітлер воював у Європі, Свідки рішуче стояли проти брутальних спроб нацистів прилучити їх до кривавої оргії війни. Професор Крістін Кінґ добре підсумувала це: «Свідки Єгови не мовчали. Вони не мовчали ще на самому початку. Вони говорили одностайно. І говорили із надзвичайною відвагою, а це добрий урок для кожного з нас».