СВЯТЕ ПОКЛОНІННЯ ВИМАГАЄ ЧИСТОТИ

(Левит 11:1—15:33)

Ізраїльтяни могли отримувати подвійну користь із постанов щодо чистих і нечистих тварин. Дотримання цих вказівок захищало їх від небезпечних мікробів, а також проводило чіткішу грань між ними і довколишніми народами. Крім того, існували вказівки стосовно нечистоти, викликаної мертвим тілом, стосовно очищення жінок після народження дітей, способу дій на випадок прокази і щодо нечистоти через виділення з чоловічих і жіночих статевих органів. Коли якась особа ставала нечистою, священики мали вжити певних заходів.

НЕОБХІДНО ЗБЕРІГАТИ СВЯТІСТЬ

(Левит 16:1—27:34)

Найважливішими серед жертв за гріхи були ті, що складалися щорічно в день Окуплення (Очищення). За священиків і плем’я Левія приносили бика. За несвященицькі племена Ізраїля — козла. Іншого козла після виголошення над ним гріхів народу живим посилали в пустелю. Ці два козли вважалися однією жертвою за гріх. Все це вказувала на те, що Ісус Христос буде принесений у жертву і понесе на собі гріхи.

Закони стосовно споживання м’яса, а також інші постанови ясно показують, що необхідна святість, коли ми поклоняємося Єгові. Зрозуміло, що священики повинні були залишатися святими. Три щорічні свята були нагодою для великої радості і виявлення вдячності Творцеві. Крім того, Єгова дав своєму народові постанови, спрямовані проти неправильного вживання його святого імені, а також закони про дотримання суботи і ювілею, поводження з бідними і рабами. Благословення, які приносив би послух Богові, протиставляються прокляттям, що стали б наслідком непокірності. Крім того, даються вказівки щодо принесення жертв у зв’язку з обітницями і щодо оцінки, а також стосовно первородних худоби і віддавання десятої частини від усього як «святості для Господа».