«Будьте святими, бо святим є я»

«Будьте святими, бо святим є я — Ягве, Бог ваш» (ЛЕВИТ 19:2, Дулуман).

1. Кого з людей світ вважає святим?

БІЛЬШІСТЬ головних релігій світу визнають певних осіб своїми святими. Відому в Індії матір Терезу вважали святою через її саможертовність заради бідних. Папу називають «Святим Отцем». Декотрі католики вважають «зразком святості» Хосе Марія Ескріва, засновника сучасного католицького руху «Опус Деї». В індуїзмі є свої свамі, тобто святі мужі. Перед Ганді благоговіли як перед святим чоловіком. У буддизмі є святі монахи, а в ісламі — святий пророк. Але що насправді означає бути святим?

2, 3. а) Що означають слова «святий» і «святість»? б) На які запитання потрібно відповісти?

² Слово «святий» визначається словниками як: «1) ...перейнятий божественною силою; священний; 2) той, якого вважають достойним поклоніння або шанування... 3) той, який живе згідно із суворою або високоморальною релігійною чи духовною системою... 4) установлений або визначений для релігійного призначення». Святість у біблійному контексті — це «релігійна чистість або непорочність; священність». За біблійним довідником «Проникливість у суть Святого Письма» (англ.), «оригінальне єврейське [слово] ко́·деш передає думку про відокремленість, винятковість, або освячення для Бога... стан призначення, щоб служити Богові»a.

³ Ізраїльський народ отримав наказ бути святим. У Божому Законі сказано: «Я — Господь, Бог ваш, і ви освятитеся, і будьте святі, бо святий Я». Хто був Джерелом святості? Яким чином недосконалі ізраїльтяни могли стати святими? І чого ми можемо навчитися сьогодні з того, що Єгова закликав до святості? (Левит 11:44).

Як Ізраїль був пов’язаний з Джерелом святості

4. Що в Ізраїлі виступало символом святості Єгови?

⁴ Усе, пов’язане з поклонінням ізраїльтян Богу Єгові, мало вважатися святим, і до нього потрібно було відповідно ставитись. Чому? Тому що сам Єгова є початком і джерелом святості. Мойсеєва оповідь про підготовку святої скинії, вбрання та оздоблення закінчується словами: «Виготуєш також платівку з щирого золота і виритуєш на ній на спосіб ритування печатки: Святе Господеві» [«Святість належить Єгові», НС]». Цю блискучу пластинку зі щирого золота прикріпили до тюрбана первосвященика, і вона вказувала, що він призначений для найсвятішого служіння. Коли ізраїльтяни бачили, як той напис виблискував на сонці, це постійно нагадувало їм про святість Єгови (Вихід 28:36, Хом.; 29:6; 39:30).

5. Як недосконалі ізраїльтяни могли вважатися святими?

⁵ Але як ізраїльтяни могли стати святими? Тільки через близькі взаємини з Єговою, а також через чисте поклоніння йому. Вони потребували точного знання про «Святого», щоб поклонятися йому у святості, фізичній та духовній чистоті (Приповістей 2:1—6; 9:10). Тому ізраїльтяни мали поклонятися Богові, керуючись чистими спонуками й чистим серцем. Будь-яке удаване поклоніння було огидне Єгові (Приповістей 21:27).

Чому Єгова засудив Ізраїль

6. Як ставились до столу Єгови євреї за днів Малахії?

⁶ Це чітко унаочнилося, коли ізраїльтяни стали дозволяти собі приносити до храму гірші жертви з вадами. Через свого пророка Малахію Єгова засудив їх за їхні низькоякісні жертвоприношення: «Я не маю вподоби до вас, говорить Господь Саваот, і з ваших рук не вподобаю дару! Ви ж Його зневажаєте, кажучи: «Трапеза Господня — вона занечищена, й дохід її, обриджена страва її». І до того говорите: «Ось стільки праці!» і ним нехтуєте,— говорить Господь Саваот,— і приносите крадене, і кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Господь» (Малахії 1:10, 12, 13).

7. Які несвяті дії вчинили євреї в п’ятому сторіччі до н. е.?

⁷ Бог використав Малахію, очевидно, десь у п’ятому сторіччі до н. е., щоб засудити євреїв за їхні віроломні звичаї. Священики подавали поганий приклад, а їхню поведінку аж ніяк не можна було назвати святою. Люди, які йшли за їхнім керівництвом, виявляли таку недбалість до принципів, що навіть розлучалися зі своїми дружинами, можливо для того, аби брати собі молодших поганських дружин. Малахія написав: «Засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив [«з якою повівся віроломно»b, НС], а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї... Тому свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свого не зраджуйте! Бо ненавиджу розвід,— говорить Господь, Бог Ізраїлів» (Малахії 2:14—16).

8. Як сучасний погляд на розлучення вплинув на декотрих членів християнського збору?

⁸ Нині в багатьох країнах, де легко отримати розлучення, росте їхня кількість. Це навіть вплинуло на християнський збір. Замість звернутися до старійшин, щоб подолати перешкоди й старатися робити своє подружжя щасливим, дехто зопалу розриває подружні узи. Нерідко невимовно високу ціну доводиться платити дітям (Матвія 19:8, 9).

9, 10. Як ми повинні ставитися до свого поклоніння Єгові?

⁹ Як ми щойно побачили, через жалюгідний духовний стан за днів Малахії Єгова недвозначно засудив поверхове поклоніння Юдеї, показуючи тим, що він прийматиме тільки чисте поклоніння. Чи це не повинно спонукувати нас роздумувати про своє поклоніння Богу Єгові, Суверенному Господу всесвіту, Джерелу правдивої святості? Чи ми справді виконуємо для Бога святе служіння? Чи ми залишаємось у духовно чистому стані?

¹⁰ Це не означає, що ми маємо бути досконалими, бо то неможливо, і ми не повинні порівнювати себе з іншими. Але це означає, що кожен християнин повинен віддавати Богові таке поклоніння, яке є найліпшим за його або її особистих обставин. Ми говоримо про якість свого поклоніння. Наше священне служіння повинно бути найвищої якості — святим служінням. Як воно проводиться? (Луки 16:10; Галатів 6:3, 4).

Чисте серце веде до чистого поклоніння

11, 12. Що є джерелом несвятої поведінки?

¹¹ Ісус чітко навчав: те, що людина має в серці, виявляється в її словах і ділах. Лицемірно-праведним, але несвятим фарисеям Ісус сказав: «Роде зміїний! Як ви можете мовити добре, бувши злі? Бо чим серце наповнене, те говорять уста». Пізніше він зазначив, що нечестиві вчинки походять від злих думок у серці, тобто від внутрішньої людини. Він сказав: «Що ж виходить із уст, те походить із серця,— і воно опоганює людину. Бо з серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги. Оце те, що людину опоганює» (Матвія 12:34; 15:18—20).

¹² Це допомагає нам зрозуміти, що несвяті вчинки не є чимось спонтанним або мимовільним. Вони є наслідком розбещених думок, які закрадаються в серце,— прихованих бажань і фантазій. Ось чому Ісус міг сказати: «Ви чули, що сказано: «Не чини перелюбу». А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм». Іншими словами, розпуста й перелюб пускають коріння в серці ще до того, як скоюється якийсь вчинок. Тоді, за сприятливих обставин, несвяті думки виливаються в несвяту поведінку. Очевидним результатом таких думок стає розпуста, перелюб, содомізм, злодійство, блюзнірство й відступництво (Матвія 5:27, 28; Галатів 5:19—21).

13. Наведіть декотрі приклади того, як несвяті думки можуть вилитися в несвяті вчинки.

¹³ Це можна проілюструвати по-різному. У декотрих країнах з’являються казино, немов гриби після дощу, і це дає нагоду грати в азартні ігри. Для когось таке «розв’язання» своїх фінансових труднощів може бути спокусливим. Хибні аргументи можуть переконати брата відхиляти біблійні принципи або оправдувати свої діїc. В іншому випадку легкий доступ до порнографії, чи то через телебачення, відеофільми, комп’ютери, чи книжки, може довести християнина до несвятої поведінки. Йому достатньо лише занедбати свою духовну зброю, і тоді, перш ніж спохватиться, він може вчинити неморальність. Але здебільшого гріхопадіння починається в розумі. За таких обставин сповняються слова Якова: «Кожен спокушується, як надиться й зводиться пожадливістю власною. Пожадливість потому, зачавши, народжує гріх» (Якова 1:14, 15; Ефесян 6:11—18).

14. Як багатьом людям вдалось покинути несвяту поведінку?

¹⁴ На щастя, багато християн, які грішать через свою слабкість, по-справжньому каються і старійшини можуть вилікувати таких осіб духовно. Навіть багато з тих, кого позбавили спілкування зі збором за нерозкаяність, зрештою спам’ятовуються та їх відновляють у зборі. Тепер вони розуміють, наскільки Сатані легко оволодіти ними, коли вони дозволять несвятим думкам пустити коріння в серці (Галатів 6:1; 2 Тимофія 2:24—26; 1 Петра 5:8, 9).

Долати слабкості не так уже й легко

15. а) Чому ми повинні долати свої слабкості? б) Що може допомогти нам визнавати свої слабкості?

¹⁵ Ми повинні докладати чималих зусиль, щоб об’єктивно оцінити своє серце. Чи ми охоче визнаємо свої слабкості, а потім стараємося їх подолати? Чи ми готові запитати справжнього друга, у чому нам слід поліпшитися, а потім вислухати пораду? Щоб залишатися святими, нам потрібно долати свої недоліки. Чому? Тому що Сатана знає наші слабкості. Він використовуватиме свої хитрі підступи, щоб підбивати нас до гріха й несвятої поведінки. Своїми хитрощами він намагається відокремити нас від Божої любові, аби ми більше не були освяченими й придатними для поклоніння Єгові (Єремії 17:9; Ефесян 6:11; Якова 1:19).

16. Яку боротьбу точив Павло?

¹⁶ Апостол Павло мав свої спокуси й випробування, як він сам і засвідчив про це в Посланні до римлян: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. ...Маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх» (Римлян 7:18—23).

17. Як Павло здобув перемогу у своїй боротьбі зі слабкостями?

¹⁷ Важливим моментом у випадку Павла було те, що він визнавав свої слабкості. Тому, незважаючи на них, він міг сказати: «Маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім [духовним] чоловіком». Павло любив добро й ненавидів зло. Але усе ж він точив таку саму боротьбу, як і всі ми, боротьбу проти Сатани, світу й плоті. Отже, як ми можемо перемогти в боротьбі за те, щоб залишатися святими, відокремленими від цього світу та його мислення? (2 Коринтян 4:4; Ефесян 6:12).

Як ми можемо залишатися святими?

18. Як ми можемо залишатися святими?

¹⁸ Святості не досягнеш, вибираючи найлегший шлях або потураючи своїм бажанням. Бо тоді людина завжди буде знаходити виправдання своїй поведінці й намагатися скидати вину на когось іншого. Можливо, нам потрібно вчитися брати на себе відповідальність за свої вчинки й не твердити, як декотрі, ніби така вже була їхня доля, що вони мають це походження та генетичні дані. Суть цілої справи полягає в тому, яке серце у людини. Чи він або вона любить праведність? Чи жадає святості? Чи прагне благословень від Бога? Псалмоспівець чітко вказав на потребу святості, сказавши: «Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним». Апостол Павло написав: «Любов [ваша] нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго» (Псалом 34:15; 97:10; Римлян 12:9).

19, 20. а) Як ми можемо зміцняти свій розум? б) Що включає в себе ефективне особисте вивчення?

¹⁹ Ми можемо ‘тулитися до доброго’, якщо дивимося на справи очима Єгови й маємо розум Христа (1 Коринтян 2:16). Як цього можна досягти? Регулярно вивчаючи Боже Слово й роздумуючи про нього. Як же часто дається ця порада! Але чи ми серйозно ставимося до неї? Наприклад, чи ви справді вивчаєте цей журнал, прочитуючи біблійні вірші, перш ніж прийти на зібрання? Під словом вивчення ми не маємо на думці лише підкреслювання декількох фраз у кожному абзаці. Статтю для вивчення можна переглянути й підкреслити десь за 15 хвилин. Але чи це означатиме, що ми вивчили статтю? Щоб вивчити кожну статтю й отримати духовний пожиток з неї, можливо, потрібно однієї-двох годин.

²⁰ Може, нам необхідно більшої самодисципліни, аби щотижня дивитися телевізор декілька годин менше і по-справжньому зосереджуватися на своїй особистій святості. Регулярне вивчення зміцняє нас духовно, активізуючи розум для правильних рішень — рішень, які ведуть до ‘святого життя’ (2 Петра 3:11; Ефесян 4:23; 5:15, 16).

21. На яке запитання ще потрібно відповісти?

²¹ Тепер стоїть питання: в яких інших сферах діяльності й поведінки ми, християни, можемо бути такими святими, як Єгова? Наступна стаття дасть нам можливість задуматись над цим.

«Самі будьте святі в усіх ваших вчинках»

«За прикладом Святого, Який покликав вас, і самі будьте святі в усіх ваших вчинках, бо написано: «Будьте святі, бо Я Святий» (1 ПЕТРА 1:15, 16, Дерк.).

1. Чому Петро закликав християн бути святими?

ЧОМУ апостол Петро дав вищенаведену пораду? Бо він бачив, що кожному християнину потрібно зважати на свої думки та вчинки, аби відповідати святості Єгови. Тому перед цим він сказав: «Підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі... Як слухняні, не застосовуйтеся до попередних пожадливостей вашого невідання» (1 Петра 1:13, 14).

2. Чому до пізнання правди ми мали несвяті бажання?

² Колись ми мали несвяті бажання. Чому? Тому що багато з нас, перш ніж пізнати християнську правду, займалися світськими справами. Петро розумів це, тож він відверто написав: «Досить минулого часу, коли ви чинили волю поган, ходили в розпусті, у пожадливостях, у піяцтві, у гулянках, у піятиках, у беззаконних ідолослужбах». Звісна річ, Петро не згадав несвятих учинків, притаманних сучасному світу, бо в той час вони ще не були знані (1 Петра 4:3, 4).

3, 4. а) Як ми можемо протидіяти неправильним бажанням? б) Чи християни не мають права виявляти емоції? Поясніть.

³ Чи ви помітили, що ці бажання є привабливі для плоті, почуттів та емоцій? Наші думки й вчинки дуже легко стають несвятими, якщо ми дозволяємо їм переймати над нами контроль. Це показує, чому нам необхідно, щоб здатність розмірковувати контролювала наші вчинки. Павло це висловив так: «Благаю вас, браття, через Боже милосердя,— повіддавайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу [«на священне служіння, пов’язане з вашою здатністю розмірковувати», НС]» (Римлян 12:1, 2).

⁴ Щоб ми могли нести Богові святе служіння, нами повинні керувати не емоції, а здатність розмірковувати. Скільки ж людей втягнулося в неморальність лише через те, що дозволили почуттям перейняти контроль над своїми вчинками! Це не означає, що нам слід стримувати свої емоції, бо як же ми тоді зможемо виражати радість у служінні Єгові? А втім, якщо ми хочемо приносити плоди духу, а не здійснювати вчинки тіла, нам потрібно мислити так, як Христос (Галатів 5:22, 23; Филип’ян 2:5).

Святе життя — свята нагорода

5. Чому Петро відчував потребу святості?

⁵ Чому Петро відчував таку сильну потребу в християнській святості? Тому що він глибоко усвідомлював, яку святу ціну було заплачено, аби викупити слухняних людей. Він написав: «Знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров’ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти» (1 Петра 1:18, 19). Так, Джерело святості, Бог Єгова, послав свого єдинородного Сина, «Святого», на землю, щоб заплатити викуп, котрий би дозволив людям мати добрі стосунки з Богом (Івана 3:16; 6:69, Хом.; Вихід 28:36; Матвія 20:28).

6. а) Чому нам не легко мати святу поведінку? б) Що може допомогти нам дотримуватися святої поведінки?

⁶ А втім, ми повинні визнати, що зовсім не легко провадити святе життя в зіпсованому світі Сатани. Сатана ставить пастки на правдивих християн, які стараються вижити в цій системі речей (Ефесян 6:12; 1 Тимофія 6:9, 10). Через утруднення на світській роботі, переслідування в сім’ї, висміювання в школі й тиск з боку ровесників людині потрібно високої духовності, щоб зберігати святість. Це підкреслює, наскільки важливо мати особисте вивчення і регулярно приходити на християнські зібрання. Павло радив Тимофієві: «Май же за взір здорових слів ті, які від мене почув ти у вірі й любові, що в Христі Ісусі вона» (2 Тимофія 1:13). Ми чуємо ці здорові слова в Залі Царства та під час свого особистого вивчення Біблії. Вони можуть допомогти нам поводитися щоденно як святі за різних обставин.

Свята поведінка в сім’ї

7. Як святість повинна впливати на наше сімейне життя?

⁷ Цитуючи Левит 11:44, Петро вжив грецьке слово га́·ґі·ос, яке означає «відокремлений від гріха й тому посвячений Богові, священний» (В. Е. Вайн, «Тлумачний словник слів Нового Завіту», англ.). Як це повинно впливати на нас, християн, у нашому сімейному житті? Це має достеменно означати, що основою нашого сімейне життя повинна бути любов, бо «Бог є любов» (1 Івана 4:8). Саможертовна любов — немов олія, яка пом’якшує взаємини між чоловіком і дружиною, а також між батьками і дітьми (1 Коринтян 13:4—8; Ефесян 5:28, 29, 33; 6:4; Колосян 3:18, 21).

8, 9. а) Якою може інколи стати ситуація в християнському домі? б) Яку мудру пораду стосовно цього дає Біблія?

⁸ Ми можемо вважати, що така любов у християнській сім’ї виявляється автоматично. Але слід визнати, що любов не завжди панує в домах декотрих християн, як би це мало бути. У Залі Царства може здаватися, що вона справді панує, але як же легко наша святість може зменшуватися в домашніх умовах. У цей час ми можемо раптово забути, що дружина все ще є нашою християнською сестрою, або що чоловік, як і раніше, є тим же братом (можливо, службовим помічником або старійшиною), котрого вона, здавалося б, поважає в Залі Царства. Ми можемо роздратуватися і навіть почати сперечатися. У наше життя навіть можуть вкрастися подвійні норми поведінки. Такі взаємини вже не назвеш взаєминами між християнськими чоловіком і дружиною, але стосунками між людьми, які суперечать одне одному. Вони забувають, що в домі повинна панувати свята атмосфера. І тоді, мабуть, вони починають висловлюватися, як світські люди. Як же легко в такі хвилини може злетіти з уст злоба й сарказм! (Приповістей 12:18; порівняйте Дії 15:37—39).

⁹ Проте Павло радить: «Нехай жодне слово гниле [грецьке ло́·ґос са·про́с, «брудна мова», отже несвята] не виходить із уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збудування, щоб воно подало благодать тим, хто чує». І це стосується всіх домашніх, які можуть почути, навіть дітей (Ефесян 4:29; Якова 3:8—10).

10. Яким чином порада про святість стосується дітей?

¹⁰ Ця настанова про святість стосується так само й дітей з християнських сімей. Як же легко може статися таке, що, прийшовши зі школи додому, вони мимовільно почнуть повторювати бунтарські й зневажливі слова, почуті від їхніх світських ровесників! Діти, не захоплюйтесь поглядами хлопців-грубіянів, які ображали пророка Єгови й на яких так схожі сьогоднішні блюзніри (2 Царів 2:23, 24). Не забруднюйте свої уста грубою, вуличною мовою, яка походить від тих, хто занадто ледачий або нерозсудливий, щоб вживати пристойні слова. Ми, як християни, повинні послуговуватися святою, приємною, підбадьорливою, люб’язною мовою, що ‘приправлена сіллю’. Вона повинна відрізняти нас від інших людей (Колосян 3:8—10; 4:6).

Святість і невіруючі члени нашої сім’ї

11. Чому бути святим не означає бути лицемірно-праведним?

¹¹ Докладаючи щирих зусиль, щоби бути святими, ми не повинні створювати вигляду зарозумілих й лицемірно-праведних людей, особливо у ставленні до невіруючих членів сім’ї. Наша люб’язна християнська поведінка повинна бодай допомогти їм зрозуміти, що ми відрізняємося від інших позитивними рисами, що ми знаємо, як виявляти любов і співчуття, так само як це робив милосердний самарянин з Ісусової притчі (Луки 10:30—37).

12. Як християнські чоловіки або дружини можуть зробити правду привабливішою для своїх партнерів?

¹² Петро підкреслив, наскільки важливо правильно ставитись до наших невіруючих членів сім’ї, написавши християнським дружинам: «Так само ви, жінки, коріться своїм чоловікам, щоб, навіть якщо деякі й не вірять слову, були поводженням жінок позискані без слова, коли побачать ваше життя у чистоті й повазі». Християнська дружина (або чоловік) може зробити правду привабливішою для невіруючого партнера, якщо вона є чистою, уважною та шанобливою. Це означає, що потрібно гнучкості в теократичному розкладі, аби не занедбувати й не ігнорувати невіруючого партнераa (1 Петра 3:1, 2, Хом.).

13. Як старійшини й службові помічники можуть інколи допомогти невіруючим чоловікам полюбити правду?

¹³ Інколи можуть допомогти старійшини й службові помічники, познайомившись ближче з чиїмось невіруючим чоловіком. Завдяки цьому він може побачити, що Свідки є нормальними, порядними людьми, які мають широке коло інтересів і цікавляться також темами, котрі не пов’язані з Біблією. Якось один старійшина зацікавився рибальством, що було хобі чоловіка певної сестри. Цього було достатньо, щоб проламати невидимий мур упередження. Цей чоловік зрештою став охрещеним братом. В іншому випадку невіруючий чоловік захоплювався канарейками. Старійшини не здалися. Один з них взявся за дослідження цієї теми, й наступного разу при зустрічі він зміг зав’язати розмову на улюблену тему цього чоловіка! Отже, бути святим не означає бути негнучким або обмеженим (1 Коринтян 9:20—23).

Як ми можемо бути святими у зборі?

14. а) Яку улюблену зброю використовує Сатана, щоб похитнути збір? б) Як ми можемо чинити опір спробам Сатани заманити нас у пастку?

¹⁴ Сатана Диявол є наклепником, бо грецьке слово ді·а́·бо·лос, котре перекладається як Диявол, означає «обвинувач» або «наклепник». Наклеп — це одна з його спеціалізацій, і Сатана намагається використовувати його в зборі. Його улюбленою зброєю є плітки. Чи ми дозволяємо йому обдурювати себе, вдаючись до несвятих вчинків? Як це може статися? Якщо ми сіємо плітки, повторюємо або слухаємо їх. Мудра приповістка говорить: «Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів» (Приповістей 16:28). Що є протиотрутою проти пліток і наклепів? Ми повинні пильнувати, щоб наша мова завжди підносила дух та ґрунтувалася на любові. Якщо ми зосереджуємося на позитивних рисах своїх братів, а не на уявних хибах, наші розмови завжди будуть приємними й духовними. Пам’ятайте, критикувати легко. І особа, яка обмовляє інших перед вами, може також обмовляти вас перед іншими! (1 Тимофія 5:13; Тита 2:3).

15. Які риси Христа допоможуть всім членам збору зберігати святість?

¹⁵ Аби зберігати святість збору, всі ми повинні мати розум Христа, а нам відомо, що любов є його головною рисою. Тому Павло радив колосянам бути співчутливими, як Христос: «Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння... [«прощайте взаємно», Дерк.]... А над усім тим — зодягніться в любов, що вона — союз досконалости». Відтак він додав: «І нехай мир Божий [«Христовий», Хом.] панує у ваших серцях». Безумовно, завдяки такому духу прощення, ми можемо підтримувати єдність і святість збору (Колосян 3:12—15).

Чи нашу святість бачать ближні?

16. Чому наше святе поклоніння повинно бути щасливим поклонінням?

¹⁶ А що можна сказати про наших ближніх? Що вони думають про нас? Чи ми радіємо правді, чи створюємо вигляд, немов вона є тягарем? Якщо ми святі, як Єгова, тоді ця святість повинна увиразнюватися в нашій мові й поведінці. Повинно бути зрозумілим, що наше святе поклоніння — щасливе поклоніння. Чому? Тому що наш Бог Єгова — щасливий Бог, який хоче, аби його поклонники були радісними. Тому ще у сиву давнину псалмоспівець міг сказати про народ Єгови: «Щасливий народ, якому Бог — Господь [«Єгова», НС]!» Чи ми відображаємо це щастя? Чи наші діти залюбки перебувають серед народу Єгови в Залі Царства й на конгресах? (Псалом 89:16, 17; 144:15б, Хом.).

17. Що ми можемо практично робити, аби виявляти зрівноваженість у святості?

¹⁷ Ми також можемо виявляти зрівноваженість у святому поклонінні тим, що співпрацюємо та є добрими сусідами. Інколи сусідам потрібно попрацювати разом, можливо, щоб привести в порядок околицю або, як це запроваджено в декотрих країнах, допомогти в ремонті доріг та автострад. Наша святість може бути очевидною в тому, як ми дбаємо про свої сади, подвір’я або інше господарство. Якщо ми залишаємо довкола сміття чи маємо занедбане або захаращене подвір’я, де ще й красується розбитий автомобіль або мотоцикл, то чи можна сказати, що ми з повагою ставимося до своїх сусідів? (Об’явлення 11:18).

Святість на роботі та в школі

18. а) Які труднощі сьогодні мають християни? б) Як ми можемо відрізнятися від світу?

¹⁸ Апостол Павло написав християнам, які жили в несвятому Коринті: «Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,— але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу» (1 Коринтян 5:9, 10). Християнам, які повинні щоденно перебувати серед розпутних або аморальних людей, доводиться нелегко. Це є великим випробуванням бездоганності, зокрема в країнах, де заохочується до сексуальних домагань, корупції та нечесності або де дивляться на це крізь пальці. У такому оточенні ми не можемо дозволити собі послабити свої норми, щоб бути «нормальними» для тих, хто довкола нас. Навпаки, проникливі люди, які усвідомлюють свої духовні потреби й шукають чогось ліпшого, повинні бачити, що ми виділяємось своєю доброзичливою і відмінною християнською поведінкою (Матвія 5:3, НС; 1 Петра 3:16, 17).

19. а) Які випробування зносять у школі ваші діти? б) Що можуть робити батьки, аби підтримувати своїх дітей та їхню святу поведінку?

¹⁹ Багато випробувань також зносять у школі наші діти. Чи ви, батьки, приходите інколи до школи, де навчаються ваші діти? Чи вам відомо, яка там панує атмосфера? Чи ви встановили контакт з учителями? Чому слід серйозно задуматися над цими запитаннями? Тому що в багатьох міських районах по цілому світі школи стали розсадниками насилля, наркотиків і сексу. Як же ваші діти зможуть зберігати бездоганність і мати святу поведінку, якщо вони не отримуватимуть повної сердечної підтримки від своїх батьків? Павло доречно порадив батькам: «Батьки,— не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони» (Колосян 3:21). Батьки можуть дратувати дітей тим, що не розуміють їхніх щоденних проблем і випробувань. Щоб не піддаватися спокусам у школі, слід готуватися до них у християнському домі, де панує духовна атмосфера (Повторення Закону 6:6—9; Приповістей 22:6).

20. Чому всім нам потрібна святість?

²⁰ І насамкінець, чому всім нам потрібна святість? Тому що завдяки їй ми можемо захиститися від навали Сатанського світу й мислення. Вона є запорукою благословень тепер і в майбутньому. Вона гарантує нам життя — справжнє життя в праведному новому світі. Вона допомагає нам бути зрівноваженими, доступними, комунікабельними християнами, а не безжалісними фанатиками. Коротко кажучи, вона вподібнює нас до Христа (1 Тимофія 6:19).