«Сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм»

Гостинність визначається як «готовність, бажання приймати гостей і пригощати їх», і вона завжди була характерною рисою правдивих поклонників Єгови. Її виявляли, наприклад, Авраам, Лот і Ревека (Буття 18:1—8; 19:1—3; 24:17—20). Розповідаючи про своє ставлення до чужинців, патріарх Йов зауважив: «Чужинець на вулиці не ночував,— я двері свої відчиняв подорожньому» (Йова 31:32).

Для того щоб мандрівників гостинно прийняли їхні ізраїльські брати, часто було достатньо сісти на майдані міста і чекати на запрошення (Суддів 19:15—21). Господарі мили ноги своїм гостям, частували їх і давали корм їхнім тваринам (Буття 18:4, 5; 19:2; 24:32, 33). Мандрівники, котрі не хотіли обтяжувати тих, хто приймав їх, носили з собою необхідну провізію: хліб і вино для себе та солому і корм для своїх ослів. Вони потребували тільки притулку на ніч.

Хоча Біблія рідко розповідає про те, як Ісус знаходив місце для ночівлі під час своїх проповідницьких подорожей, він та його учні все ж повинні були десь спати (Луки 9:58). У Єрихоні Ісус просто сказав Закхею: «Сьогодні потрібно Мені бути в домі твоїм». Закхей прийняв свого гостя «з радістю» (Луки 19:5, 6). Ісус часто гостював у своїх друзів Марти, Марії і Лазаря у Віфанії (Луки 10:38; Івана 11:1, 5, 18). І схоже, що в Капернаумі Ісус зупинявся у Симона Петра (Марка 1:21, 29—35).

Християнські місіонери I століття покладались на те, що Єгова подбає про всі їхні потреби. Але чи могли вони сподіватися гостинності з боку співвіруючих? Лідія відчинила двері свого дому для Павла та інших. В Акили та Прискилли в Коринті зупинялися апостоли. Тюремник у Филипах накрив стіл для Павла й Сили. Павла гостинно прийняв Ясон у Фессалоніках, Пилип у Кесарії і Мнасон по дорозі з Кесарії до Єрусалиму. Брати з Путеолі прийняли Павла, коли він прямував до Риму. Яким же духовним відсвіженням це мало бути для господарів! (Дії 16:33, 34; 17:7; 18:1—3; 21:8, 16; 28:13, 14).