Чому сьогодні важливо проповідувати від дому до дому?

«Кожен день у храмі та від дому до дому вони безупинно навчали й звіщали добру новину про Христа Ісуса» (ДІЇ 5:42).

1, 2. а) Який метод проповідування став розпізнавальним знаком Свідків Єгови? б) Що ми розглянемо в цій статті?

МАЙЖЕ в усіх куточках світу можна побачити, як двоє охайно вбраних людей підходять до чиїхось дверей і хочуть коротко поділитися з господарем доброю новиною про Боже Царство. Якщо людина зацікавлюється звісткою з Божого Слова, вони можуть запропонувати їй біблійну літературу і безкоштовне вивчення Біблії. Далі вони йдуть до наступних дверей. Коли ти береш участь у цій праці, то, скоріш за все, в тобі упізнають Свідка Єгови. Люди розуміють це ще до того, як ти починаєш з ними говорити. Справді, служіння від дому до дому стало нашим розпізнавальним знаком.

² Ми користуємось різноманітними методами, щоб виконувати доручення Ісуса — проповідувати і робити людей учнями (Матв. 28:19, 20). Свідчимо ми на ринках, вулицях і в інших публічних місцях (Дії 17:17). Часто проповідуємо по телефону і в листах. Ми ділимось біблійною правдою з людьми, яких зустрічаємо, коли займаємося щоденними справами. У нас навіть є офіційний веб-сайт, на якому подано біблійну інформацію понад 300 мовамиa. Усі ці методи приносять добрі результати. А втім, у більшості місцевостей нашим основним видом проповідування доброї новини є свідчення від дому до дому. Які існують підстави для використання такого методу? Чому сьогодні Божий народ повсюдно ним послуговується? І чому служіння від дому до дому настільки важливе в наш час?

Так робили апостоли

3. Які вказівки щодо проповідування Ісус дав апостолам і як, згідно з цими вказівками, вони мали проповідувати?

³ Підстави для проповідування від дому до дому знаходимо у Святому Письмі. Посилаючи апостолів звіщати добру новину, Ісус наказав їм: «В яке тільки місто чи село увійдете, шукайте в ньому достойних людей». А як вони мали шукати тих достойних? Ісус дав вказівку заходити до людей: «Увійшовши в дім, вітайте його мешканців, і, якщо дім гідний того, нехай мир, якого бажаєте йому, прийде в нього». Чи могли апостоли приходити до людей без запрошення? Ось що сказав Ісус далі: «Коли ж хтось вас не прийме або не слухатиме ваших слів, то, виходячи з того дому чи міста, обтрусіть порох зі своїх ніг» (Матв. 10:11—14). З цих слів чітко видно, що, коли апостоли, «йдучи від села до села... звіщали добру новину», вони не повинні були чекати на запрошення, а могли заходити до всіх людей (Луки 9:6).

4. Де в Біблії конкретно згадується проповідування від дому до дому?

⁴ Біблія конкретно каже, що апостоли свідчили від дому до дому. Наприклад, у Дії 5:42 про них говориться: «Кожен день у храмі та від дому до дому вони безупинно навчали й звіщали добру новину про Христа Ісуса». Приблизно через 20 років апостол Павло нагадав старійшинам збору в Ефесі: «Я не стримувався від того, аби розповідати вам про все корисне і навчати прилюдно та від дому до дому». Чи Павло заходив до згаданих старійшин перед тим, як вони прийняли правду? Очевидно, так. Адже, окрім усього іншого, апостол навчав їх, «що необхідно покаятися перед Богом і вірити в нашого Господа Ісуса» (Дії 20:20, 21). У праці «Описові звороти в Новому Завіті» (англ.) за редакцією Робертсона стосовно Дії 20:20 сказано: «Варте уваги те, що цей найвизначніший проповідник свідчив від дому до дому».

Сучасна сарана

5. Як у пророцтві Йоіла описано проповідницьку працю?

⁵ Проповідування християн у I столітті передвіщало масштабнішу працю, яка мала виконуватися в наші дні. Пророк Йоіл порівняв проповідницьку діяльність помазанців зі спустошливим нашестям комах, у тому числі сарани (Йоіла 1:4). Просуваючись уперед, наче армія, сарана долає будь-які перешкоди, залазить у доми і пожирає все на своєму шляху. (Прочитайте Йоіла 2:2, 7—9). Наскільки ж це яскраво показує, як наполегливо і старанно Божий народ дає свідчення людям у наш час! На сповнення цього пророчого опису помазані християни та їхні товариші з «інших овець» обрали служіння від дому до дому головним методом проповідування (Ів. 10:16). А як Свідки Єгови почали послуговуватися методом свідчення, котрий ще давно використовували апостоли?

6. Яке заохочення щодо свідчення від дому до дому було дано 1922 року і як дехто зреагував на нього?

⁶ Починаючи з 1919 року, наголос ставився на тому, що кожен християнин повинен проповідувати. Візьмімо для прикладу статтю «Чому служіння є вкрай важливим» з «Вартової башти» за 15 серпня 1922 року (англ.). Вона нагадувала помазаним християнам про те, що, «відвідуючи людей від дому до дому, важливо ревно звіщати звістку, яка міститься в наших публікаціях. Необхідно розповідати, що небесне царство вже близько». Детальні пояснення, як починати розмови, містилися в «Бюлетені» (тепер «Наше служіння Царству»). Проте на початку небагато вісників звіщало добру новину від дому до дому. Певні християни не хотіли так проповідувати. Вони наводили різні пояснення, але основна проблема полягала в тому, що дехто вважав принизливим брати участь у цьому виді служіння. Тимчасом як польовому служінню надавалося дедалі більшої ваги, чимало таких осіб поступово відходило від організації Єгови.

7. Яка потреба виникла в 1950-х роках?

⁷ Минали десятиліття, і проповідницька праця набувала щораз більшого розмаху. Однак ставало очевидним, що вісники потребують подальшого навчання в служінні від дому до дому. Розгляньмо ситуацію, яка склалася з проповідуванням у США. На початку 1950-х років 28 відсотків Свідків у країні обмежувалися тільки тим, що розповсюджували запрошення на зібрання або стояли на вулицях з журналами. Понад 40 відсотків вісників проповідували нерегулярно, зовсім не свідчачи протягом місяців. Як можна було допомогти всім присвяченим християнам нести біблійну звістку від дому до дому?

8, 9. Яку програму навчання було впроваджено в 1953 році і які результати це принесло?

⁸ На міжнародному конгресі, який проводився 1953 року в Нью-Йорку, було звернено особливу увагу на служіння від дому до дому. Брат Натан Норр повідомив, що всі християнські наглядачі повинні насамперед допомогти кожному Свідку регулярно проповідувати від оселі до оселі. Він сказав: «Усі повинні вміти звіщати добру новину від дому до дому». Щоб досягти цієї мети, по цілому світі було впроваджено програму навчання. Тих, хто ще не проповідував від дому до дому, навчали, як починати розмови з господарями помешкань, уміло користуватися в служінні Біблією і відповідати на запитання людей.

⁹ Ця навчальна програма принесла дивовижні результати. Тільки за одне десятиліття кількість вісників по всій землі зросла на 100 відсотків, число повторних відвідин — на 126 відсотків, а біблійних вивчень — на 150. Сьогодні в усіх куточках світу добру новину звіщає майже сім мільйонів вісників Царства. Цей чудовий зріст є лише одним з доказів того, що Єгова благословляє зусилля свого народу в служінні від дому до дому (Ісаї 60:22).

Люди отримують знак спасіння

10, 11. а) Яке видіння отримав Єзекіїль, згідно з 9-м розділом його книги? б) Як це пророцтво сповнюється в наші дні?

¹⁰ Важливість служіння від дому до дому бачимо з видіння, яке отримав пророк Єзекіїль. У видінні Єзекіїль побачив шістьох чоловіків з нищівними знаряддями в руках, а також сьомого чоловіка в лляній одежі, який мав при боці чорнильне приладдя писаря. Сьомому чоловікові було наказано: «Перейди серединою міста... і зроби знака на чолах людей, що зідхають та стогнуть над усіма тими гидотами, що робляться в його середині». Після того як він позначив людей, шість чоловіків з нищівними знаряддями мусили вбити усіх, хто не мав знака. (Прочитайте Єзекіїля 9:1—6).

¹¹ Аналізуючи сповнення цього пророцтва, ми розуміємо, що чоловік, «одягнений в льняне», представляє останок помазаних духом християн. Завдяки праці проповідування і підготовки учнів клас помазанців ставить символічний знак на чола людей, які стають членами групи «інших овець» Христа (Ів. 10:16). Що це за знак? Йдеться про доказ (немовби видимий знак на чолах), що ці образні вівці є присвяченими й охрещеними учнями Ісуса Христа і що вони одяглися в нову особистість та наслідують Христа (Еф. 4:20—24). Такі щиросерді люди належать до однієї отари з помазанцями і допомагають їм у життєво важливій праці позначення інших (Об’яв. 22:17).

12. Як у видінні Єзекіїля про позначення людей підкреслено важливість невпинного пошуку символічних овець?

¹² Видіння Єзекіїля підкреслює одну з причин, чому конче необхідно безперестанку шукати осіб, які «зідхають та стогнуть». На карту поставлено людські життя. Незабаром небесні сили Єгови, представлені шістьома чоловіками з каральними знаряддями, виконають присуд і знищать людей, які не мають символічного знака. Про цей прийдешній суд апостол Павло написав, що Господь Ісус разом зі «своїми могутніми ангелами... спровадить помсту на тих, хто не знає Бога та не слухається доброї новини про нашого Господа Ісуса» (2 Фес. 1:7, 8). Зверніть увагу, що люди будуть суджені на основі їхнього ставлення до доброї новини. Тому Божа звістка має активно проголошуватись аж до самого кінця (Об’яв. 14:6, 7). А це накладає велику відповідальність на всіх присвячених служителів Єгови. (Прочитайте Єзекіїля 3:17—19).

13. а) Яку відповідальність відчував апостол Павло і чому? б) Який обов’язок ви маєте перед людьми у вашій території?

¹³ Апостол Павло почувався зобов’язаним проголошувати іншим добру новину. Він написав: «Я боржник як грекам, так і чужоземцям, як мудрим, так і нерозумним. Отже, я прагну звіщати добру новину й вам у Римі» (Рим. 1:14, 15). Павло був вдячний за виявлене до нього милосердя, і це спонукувало його допомагати людям теж відчути на собі незаслужену доброту Бога (1 Тим. 1:12—16). Апостол наче щось заборгував кожному, кого він зустрічав, і той борг Павло міг повернути, лише розповівши людині добру новину. Чи ви вважаєте себе боржниками перед людьми у вашій території? (Прочитайте Дії 20:26, 27).

14. Назвіть головну причину, чому ми проповідуємо прилюдно і від дому до дому.

¹⁴ Хоча важливо рятувати життя людей, існує набагато вагоміша причина для проповідування від дому до дому. У пророцтві, записаному в Малахії 1:11 (Хом.), Єгова проголошує: «Від сходу сонця аж до його заходу між народами велике моє ім’я... моєму імені приноситься... чиста жертва; бо моє ім’я між народами велике». На сповнення цього пророцтва присвячені служителі Єгови публічно звеличують його ім’я по цілій землі, смиренно виконуючи служіння (Пс. 109:30; Матв. 24:14). Ми проповідуємо прилюдно і по домах насамперед тому, що хочемо приносити «жертву хвали» Єгові (Євр. 13:15).

Попереду грандіозні події

15. а) Як ізраїльтяни розширили свою діяльність, обходячи сьомого дня Єрихон? б) На що це вказує стосовно нашої проповідницької праці?

¹⁵ Як далі розвиватиметься наша проповідницька праця? Ми краще зрозуміємо це, якщо розглянемо в книзі Ісуса Навина події, пов’язані з облогою Єрихона. Пригадаймо, що перед тим, як знищити Єрихон, Бог наказав ізраїльтянам обходити місто довкола раз на день протягом шести днів. Однак сьомого дня їхня діяльність мала помітно зрости. Єгова дав Ісусові Навину вказівку: «Обійдете навколо те місто сім раз, а священики засурмлять у роги. І станеться, коли засурмить баранячий ріг... ввесь народ крикне гучним криком, то мур цього міста впаде на своєму місці» (Іс. Нав. 6:2—5). Можливо, наша проповідницька праця також набуде більшого розмаху. До часу знищення теперішньої системи ми станемо свідками найбільшого за всю історію свідчення про Боже ім’я і Царство.

16, 17. а) Що відбудеться перед кінцем «великого лиха»? б) Що ми розглянемо в наступній статті?

¹⁶ Цілком можливо, що незабаром звістка, яку ми проголошуємо, стане подібною до бойового «гучного крику». У книзі Об’явлення могутні судові звістки порівнюються до «великого граду, вагою з двадцять кілограмів». Також в Об’явленні 16:21 про ту кару сказано: «Була вона надзвичайно велика». Ми ще точно не знаємо, яку роль служіння від дому до дому відіграватиме в проголошенні остаточних судових вироків. Але можемо бути впевнені, що, перш ніж закінчиться «велике лихо», ім’я Єгови стане відомим, як ніколи раніше (Об’яв. 7:14; Єзек. 38:23).

¹⁷ Чекаючи на грандіозні події, продовжуймо ревно звіщати добру новину про Царство. А з якими труднощами ми, проповідники Божої звістки, стикаємося в служінні від дому до дому? Як їх долати? Ці запитання ми розглянемо в наступній статті.

[Примітка]

Долаймо труднощі в служінні від дому до дому

«Ми... з допомогою нашого Бога відважились звіщати вам Божу добру новину, ведучи при цьому велику боротьбу» (1 ФЕС. 2:2).

1. Яких труднощів зазнавав Єремія і як йому вдавалось їх долати?

ЄРЕМІЯ був людиною з такими ж почуттями, як у нас. Коли Єгова призначив його «за пророка народам», той вигукнув: «О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!» Однак, покладаючись на Єгову, він прийняв доручення (Єрем. 1:4—10). Понад 40 років Єремія стикався з байдужістю, відмовами, насмішками і навіть з фізичною наругою (Єрем. 20:1, 2). Іноді йому здавалося, що він більше не витримає. Проте Єремія і далі проголошував непопулярну звістку людям, хоча його мало хто слухав. Зміцнений Богом, Єремія робив те, чого ніколи не міг би зробити власними силами. (Прочитайте Єремії 20:7—9).

2, 3. З якими труднощами, подібно до Єремії, стикаються сьогодні Божі служителі?

² Сьогодні багатьом служителям Бога відомі почуття Єремії. Мало не кожен з нас, роздумуючи над служінням від дому до дому, колись казав собі: «Я ніколи не зможу цього робити». Все ж, зрозумівши, що воля Бога полягає в проголошенні доброї новини, ми подолали побоювання та активно взялися проповідувати. Але й тоді чимало з нас стикалися з життєвими обставинами, через які нам, принаймні деякий час, було важко проповідувати. Безперечно, нелегко почати свідчити від дому до дому і продовжувати проповідувати аж до кінця (Матв. 24:13).

³ А що, коли ти вже деякий час вивчаєш Біблію зі Свідками Єгови і відвідуєш християнські зібрання, однак не зважуєшся проповідувати від дому до дому? Або ж ти охрещений Свідок, якому важко брати участь у служінні від дверей до дверей, хоча фізично ти спроможний це робити. Будь упевнений, що люди всілякого походження долають труднощі праці від дому до дому. З допомогою Єгови тобі теж це під силу.

Відважуймось звіщати добру новину

4. Завдяки чому апостол Павло сміливо звіщав добру новину?

⁴ Без сумніву, ми погодимося, що праця проповідування по цілому світі виконується не завдяки людській мудрості й зусиллям, а завдяки Божому духу (Зах. 4:6). Так само можна сказати і про служіння кожного християнина зокрема (2 Кор. 4:7). Розгляньмо приклад апостола Павла. Ось що він написав про час, коли противники погано поводилися з ним та його товаришем у місіонерському служінні: «Спочатку ми зазнали страждань і наруги у Филипах, але з допомогою нашого Бога відважились звіщати вам Божу добру новину, ведучи при цьому велику боротьбу» (1 Фес. 2:2; Дії 16:22—24). Можливо, важко повірити, що такий ревний проповідник, як Павло, іноді вів з собою боротьбу, аби проповідувати звістку Бога. Все ж, як і всі ми, Павло покладався на Єгову, для того щоб сміливо звіщати добру новину. (Прочитайте Ефесян 6:18—20). Як наслідувати приклад Павла?

5. Що насамперед допомагає нам відважитись проповідувати добру новину?

⁵ Що насамперед допомагає нам відважитись проповідувати добру новину? Молитва. Одна піонерка розповідає: «Я молюсь, щоб говорити впевнено, молюсь, аби досягати сердець людей, молюсь, щоб мати радість у служінні. Адже це праця Єгови, а не наша. Тому ми нічого не можемо робити без його допомоги» (1 Фес. 5:17). Щоб відважно проповідувати, всім нам необхідно безперестанку просити допомоги Божого святого духу (Луки 11:9—13).

6, 7. а) Яке видіння отримав Єзекіїль і що воно означало? б) Який урок для сучасних Божих служителів міститься в цьому видінні?

⁶ Книга Єзекіїля вказує на ще одне джерело допомоги. У видінні Єгова дав Єзекіїлю сувій, на якому з обох боків були записані «пісні плачу, стогін та горе». Бог наказав йому з’їсти сувій: «Сину людський, нагодуй свого живота, і наповни своє нутро тим звоєм, що даю Я тобі». Що означало те видіння? Єзекіїль мусив цілком поглинути звістку, а потім проголошувати її. Ця звістка мала, так би мовити, ввійти в його нутро, впливати на його найпотаємніші почуття. Пророк продовжує розповідати: «Я з’їв. І був він в устах моїх солодкий, як мед». Єзекіїлю було так приємно прилюдно звіщати Божу звістку, що він наче смакував мед. Пророк вважав великою честю говорити від імені Єгови і виконувати дане йому призначення, хоча повинен був проголошувати суворі звістки несприйнятливим людям. (Прочитайте Єзекіїля 2:8—3:4, 7—9).

⁷ Єзекіїлеве видіння містить важливий урок для сучасних Божих служителів. Ми теж звіщаємо суворі звістки людям, які не завжди цінують наші зусилля. Аби й далі вважати християнське служіння честю, яку дав нам Бог, слід добре харчуватися духовно. Для того щоб думки з Божого Слова входили в наше серце, не достатньо вивчати його лише поверхово або час від часу. Чи можеш ти більш вдумливо і регулярно читати Біблію і проводити особисте вивчення? Чи міг би ти частіше роздумувати над прочитаним? (Пс. 1:2, 3).

Вміло розпочинаймо розмови на біблійні теми

8. Який підхід допомагає декотрим вісникам Царства розпочинати розмови на біблійні теми в служінні від дому до дому?

⁸ Багатьом вісникам найважче у служінні від дому до дому розпочати розмову з господарем помешкання. Звичайно, в деяких територіях нелегко зав’язати розмову. Декотрим вісникам легше спілкуватися з людиною, коли вони роблять добре підготовлений вступ і потім дають мешканцеві буклет, як це описано в супровідній рамці внизу. Назва буклета чи кольорові ілюстрації в ньому можуть привабити нашого співрозмовника, і нам вдасться коротко пояснити мету свого приходу та порушити якесь запитання. Ми можемо, наприклад, показати особі три-чотири різні буклети і запропонувати їй вибрати той, який її цікавить. Звісно, наша мета — не просто розповсюджувати буклети або користуватися ними біля кожних дверей. Ми хочемо починати з людьми розмови на біблійні теми, щоб спонукати співрозмовників до вивчення Біблії.

9. Чому важливо добре готуватися?

⁹ Хоч би який підхід ти використовував, добра підготовка додасть тобі впевненості й за́палу в служінні від дому до дому. Один піонер говорить: «Я отримую більше радості, якщо добре готуюсь. Тоді мені хочеться робити вступи, які я приготував». Інший піонер каже: «Коли я добре знаю зміст публікацій, які планую використати в служінні, то ще більше хочу їх пропонувати». Безумовно, корисно повторювати вступи подумки. А втім, багато хто переконався, що ще краще прорепетирувати їх уголос. Тоді братам і сестрам вдається віддавати Єгові найліпше (Кол. 3:23; 2 Тим. 2:15).

10. Як зробити зустрічі для проповідницького служіння практичними і повчальними?

¹⁰ Практичні зустрічі для проповідницького служіння сприяють тому, що ми вміло й радісно свідчимо від дому до дому. Коли щоденний вірш безпосередньо пов’язаний з проповідницькою працею, можна зачитати його і коротко розглянути. Однак брат, котрий проводить зустріч для служіння, повинен виділити достатньо часу на те, щоб обговорити чи показати простий вступ, підхожий до території. Або ж брат розгляне іншу корисну інформацію, яку вісники зможуть застосувати того дня в служінні. Це ще ліпше допоможе їм ефективно свідчити. Завдяки добрій підготовці старійшини та інші вісники, які проводять зустрічі для служіння, зроблять усе в межах відведеного часу (Рим. 12:8).

Уважно слухаймо!

11, 12. Як те, що ми співчутливо слухаємо людей, допомагає нам досягати їхніх сердець? Наведіть приклади.

¹¹ Щоб починати розмови на біблійні теми і зворушувати серця людей, потрібна не лише хороша підготовка, але й щире зацікавлення людьми. Таке зацікавлення ми виявляємо, наприклад, слухаючи їх. Роз’їзний наглядач говорить: «Коли ми терпеливі й охоче слухаємо, це справляє на людей сильний вплив і переконливо свідчить про наш щирий інтерес до них». Наведений далі випадок показує, що наше бажання співчутливо вислуховувати співрозмовників є ключем до їхнього серця.

¹² У листі, опублікованому в газеті «Проґре» (що видається в місті Сент-Етьєн, Франція), одна жінка розповіла про візит двох людей. За її словами, вони постукали в двері невдовзі після того, як померла її тримісячна донечка. Жінка написала: «Я відразу зрозуміла, що переді мною Свідки Єгови. Мені хотілося ввічливо відмовити їм, але я побачила в їхніх руках брошуру. У ній ішлося про те, чому Бог допускає страждання. Тому я вирішила запросити їх до себе, щоб повністю спростувати їхні вчення... Наша розмова тривала трохи більше години. Свідки слухали мене з великим співчуттям. Коли вони вже йшли, я почувалася набагато краще, тож погодилась зустрітися з ними ще раз» (Рим. 12:15). Згодом жінка почала вивчати Біблію. З цього випадку видно, що з першої розмови жінці запам’яталося не стільки сказане Свідками, скільки те, як вони слухали.

13. Як, звіщаючи добру новину, можна пристосовувати вступ до кожного співрозмовника?

¹³ Слухаючи людей зі співчуттям, ми, по суті, даємо їм можливість показати, чому вони потребують Царства. Завдяки цьому нам набагато легше ділитися з ними доброю новиною. Ти, мабуть, помічав, що вправні вісники зазвичай вміють слухати (Прип. 20:5). Вони справді цікавляться людьми, яких зустрічають у служінні. Ці брати і сестри занотовують не тільки їхні імена та адреси, але й те, що́ їх цікавить і хвилює. Коли хтось говорить про якусь конкретну проблему, такі вісники шукають інформацію і невдовзі повертаються, щоб поділитися нею. Подібно до апостола Павла, вони, звіщаючи про Царство, пристосовують свої вступи до потреб кожного співрозмовника. (Прочитайте 1 Коринфян 9:19—23). Щире зацікавлення приваблює людей до доброї новини і чудово відображає «глибоке співчуття нашого Бога» (Луки 1:78).

Зберігаймо позитивне мислення

14. Як нам віддзеркалювати в служінні риси Єгови?

¹⁴ Єгова наділив нас свободою волі і цим показав, що дорожить нами. Хоча Бог є Всемогутнім, він не примушує нікого служити йому, а спонукує робити це з любові, благословляючи тих, хто з вдячністю приймає його чудові дари (Рим. 2:4). Як його служителі, ми повинні звіщати добру новину, завжди наслідуючи милосердя Бога (2 Кор. 5:20, 21; 6:3—6). Для цього нам необхідно зберігати позитивний погляд на людей у нашій території. Що допоможе нам мати такий погляд?

15. а) Що Ісус радив своїм апостолам робити, якщо люди відкидатимуть звістку? б) Що допоможе нам зосереджуватися на пошуку достойних людей?

¹⁵ Ісус навчав своїх послідовників надто не перейматися тим, що дехто відкидатиме звістку. Він заохочував зосереджуватися на пошуку достойних людей. (Прочитайте Матвія 10:11—15). Ми зможемо так робити, коли будемо ставити невеликі досяжні цілі. Один брат порівнює себе з розвідувачем-геологом. Він керується принципом: «Сподіваюся знайти сьогодні золото». Інший брат ставить собі за мету «відшукати хоча б одну чудову людину в тиждень і через кілька днів повернутися, щоб розвинути зацікавлення». Деякі вісники намагаються прочитати кожному мешканцеві, якщо можливо, принаймні один біблійний вірш. А яку реалістичну ціль ти можеш поставити собі?

16. З яких причин ми повинні невпинно проповідувати?

¹⁶ Успіх служіння від дому до дому не залежить тільки від реакції людей на території. Безсумнівно, проповідницька праця відіграє життєво важливу роль у порятунку щиросердних людей. Проте ця праця здійснюється і з інших вагомих причин. Християнське служіння дає нам нагоду виявляти любов до Єгови (1 Ів. 5:3). Проповідуючи, ми уникнемо вини крові (Дії 20:26, 27). Ми перестерігаємо безбожних людей, що «настала година, коли [Бог] розпочне суд» (Об’яв. 14:6, 7). А найважливіше те, що завдяки проповідуванню доброї новини славиться ім’я Єгови по всій землі (Пс. 113:3). Тож, слухають нас люди чи ні, ми повинні невпинно звіщати добру новину. Єгова дорожить всіма нашими зусиллями в проголошенні звістки про Царство (Рим. 10:13—15).

17. Що люди незабаром змушені будуть визнати?

¹⁷ Багато людей не зважають на наше проповідування, але незабаром вони подивляться на нього під іншим кутом (Матв. 24:37—39). Єгова запевнив Єзекіїля, що, коли виконаються проголошені ним присуди, бунтівні ізраїльтяни обов’язково «пізнають, що пророк був серед них» (Єзек. 2:5). Коли Бог виконає свої присуди над теперішньою системою, люди також будуть змушені визнати, що звістка, яку Свідки Єгови проповідували прилюдно і від дому до дому, насправді походить від єдиного правдивого Бога, Єгови, і що Свідки діяли від його імені. Яка ж для нас честь носити ім’я Бога і проголошувати його звістку в цей вирішальний час! З його підтримкою і далі продовжуймо успішно долати труднощі в служінні від дому до дому.