„Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені”, сказав Ісус, „і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий й серцем покірливий,— і ,знайдете спокій душам своїм. Бож ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий”.— Матвія 11:28—30.

Коли Ісус чудодійно виганяв демони, то не приписував собі честь за це, але відверто признав, що виконував усе це „духом Божим”. (Матвія 12:28) І хоч Він привертав слухачам увагу в такий спосіб, що люди „дивувались науці Його”, то не шукав для Себе слави. (Луки 4:32) Краще, Він казав: „Наука Моя — не Моя, але Того, Хто послав Мене”.— Івана 7:16.

Ісус теж виявляв Свою покірність тим, що охоче подорожував тисячі миль, не колесницею, але пішки, як мандрівний проповідник. Сталось одного разу, що Він з Його учнями були такі втомлені, що мусили „спочити”. Однак, коли з’явився великий натовп, спрагнений духовного заохочення, то Ісус забув про Свою втому і „зачав їх багато навчати”.— Марка 6:31—34.