Приклади смиренності, які треба наслідувати

«Милість [смиренність, НС] Твоя звеличує мене» (ПСАЛОМ 18:35, Деркач).

1. Який вияв смиренності можна було побачити у колишнього президента Товариства Вартової башти?

ДЖОЗЕФ Ф. РУТЕРФОРД мав авторитетну постать: понад 180 сантиметрів зросту та більш як 90 кілограмів ваги. У нього був також могутній голос, яким він послуговувався не лише для того, щоб проголошувалось ім’я Єгови, як ніколи до того, але й розкрилась дволичність релігійних провідників загальновизнаного християнства, називаючи їхню релігію «пасткою та обманом». Однак хоча його промови були могутніми, коли він молився з родиною Бетелю у всесвітньому центрі, його голос звучав, як голос хлопчика, що розмовляє зі своїм батьком, чим виявлялися як його близькі взаємини зі своїм Творцем, як також і його смиренність. Так, він був смиренним, наче маленька дитина (Матвія 18:3, 4).

2. У чому зокрема між служителями Єгови та людьми у світі існує великий контраст?

² Немає сумніву, усі правдиві служителі Бога Єгови смиренні. У цьому між ними та людьми світу, який сповнений гордими людьми, існує небувалий контраст. Знатні та могутні, багаті та освічені, а навіть багато бідних і знедолених, є горді.

3. Що можна сказати про наслідки гордості?

³ Гордість є причиною великого розбрату і страждання. Фактично усе горе у всесвіті почалося через одного ангела, який згордів, бажаючи, щоб йому поклонялися так, як належно поклонятися виключно Творцеві, Богу Єгові (Матвія 4:9, 10). Крім того, той, що зробив себе Дияволом і Сатаною, мав успіх у спокушенні першої жінки, Єви, пробудивши в ній гордість. Він обіцяв їй, що коли вона з’їсть заборонений плід, то зможе стати такою, як сам Бог, знаючи, що таке добро і зло. Якщо б вона була смиренною, то сказала б: «Для чого мені бути такою, як Бог?» (Буття 3:4, 5). Коли зважимо жалюгідний фізичний, розумовий та моральний стан людства, то побачимо, наскільки невиправдана людська гордість! Не дивно, що Єгова, як можна прочитати, ненавидить «пиху та гордість»! (Приповістей 8:13). Великим контрастом усім гордим є приклади смиренності, про які розповідається в Божому Слові, Біблії.

Бог Єгова смиренний

4. Які біблійні вірші виявляють, що Єгова смиренний?

⁴ Бог Єгова — Всевишній, Всесвітній Суверен, Цар вічності — смиренний (Буття 14:22). Чи це можливо? Безперечно! Цар Давид сказав, як про це записано в Псалмі 18:35 (Дерк. [18:36, Огієнко]): «Ти дав мені спасіння Твоє, як щит; і правиця Твоя підтримує мене, а милість [смиренність, НС] Твоя звеличує мене». Ясно, що цар Давид визнавав те, що смиренність Єгови звеличує його, Давида. І знову ми читаємо в Псалмі 113:6, що Єгова «знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі». В інших перекладах говориться: «нахиляється, щоб побачити» (Дерк.); «дивиться униз» (Хоменко).

5. Які випадки засвідчують про смиренність Єгови?

⁵ Напевно Бог Єгова принизив себе в тому, як він поводився з Авраамом, дозволяючи Аврааму сумніватися у Своїй праведності щодо наміру знищити розбещені міста Содом і Гоморруa (Буття 18:23—32). І коли Єгова висловив прагнення стерти з лиця землі ізраїльський народ,— одного разу через ідолопоклонство, іншого разу через бунт,— щоразу Мойсей умовляв його так, наче розмовляв з іншою людиною. У дійсності кожного разу Єгова був прихильний». З його боку потрібно було смиренності, щоб задовольнити Мойсеєве прохання за Його ізраїльський народ (Вихід 32:9—14; Числа 14:11—20). Інші приклади смиренного поводження Єгови в особистих взаєминах з людьми можна побачити з його стосунків з Гедеоном та Йоною, як про це записано в Суддів 6:36—40 і Йони 4:9—11.

6. Яка додаткова риса Єгови виявляє його смиренність?

⁶ По суті, принаймні дев’ять разів сказано про Єгову, що він «довготерпеливий»b. Довготерпіння Єгови, або його повільність до гніву, у стосунках з недосконалими людьми впродовж століть є ще одним доказом, що він смиренний. Горді люди нетерплячі, швидкі до гніву, що цілковито відрізняється від довготерпіння. Як же чудово смиренність Єгови виявляє, що гордість недосконалих людей є безглуздям! Оскільки нам сказано бути «наслідувачами Богові, як улюблені діти», то потрібно бути такими ж смиренними, як і він (Ефесян 5:1).

Приклад смиренності Христа

7, 8. Що говориться в Біблії про смиренність Ісуса Христа?

⁷ Про другий найбільш дивовижний приклад смиренності, який нам треба наслідувати, згадується в 1 Петра 2:21: «Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його». Задовго до його приходу на землю як людина про нього пророкувалося в Захарії 9:9 (Хом.): «Викрикуй, о дочко Єрусалиму! Ось цар твій іде до тебе, справедливий і переможний, смиренний і верхи на ослі їде». Коли б Ісус Христос був гордий, він залюбки прийняв би пропозицію Диявола про всі царства світу взамін на один акт поклоніння (Матвія 4:9, 10). Ісус також виявив свою смиренність, складаючи всю хвалу Єгові за його навчання, сказавши: «Коли ви підіймете Людського Сина, тоді зрозумієте, що то Я, і що Сам Я від Себе нічого не дію, але те говорю, як Отець Мій Мене був навчив» (Івана 8:28).

⁸ Він відповідно міг сказати до своїх слухачів: «Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий,— і «знайдете спокій душам своїм» (Матвія 11:29). І який же гарний приклад смиренності дав він, умиваючи ноги своїм апостолам останнього вечора, коли був з ними як людина! (Івана 13:3—15). Найбільш відповідним є те, як записано у Филип’ян 2:3—8, що апостол Павло радить християнам мати «смиренність», згадуючи про приклад Ісуса Христа: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! [Який, хоча існував у Божій постаті, не думав про захоплювання, тобто про те, щоб бути Богові рівним, НС], але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної». Коли він був у найбільш критичному часі свого життя, то смиренно молився до свого Отця: «Не як Я хочу, а як Ти» (Матвія 26:39). Безсумнівно, для того щоб ми були наслідувачами Ісуса Христа, нам треба точно йти його слідами, нам треба бути смиренними.

Апостол Павло — гарний приклад смиренності

9—12. В які способи апостол Павло дав гарний приклад смиренності?

⁹ Апостол Павло написав: «Будьте наслідувачами мене, як і я Христа!» (1 Коринтян 11:1). Чи апостол Павло наслідував Ісуса Христа, будучи покірним, і, таким чином, дав нам для наслідування ще один приклад смиренності? Безперечно, що так. Перш за все, він смиренно визнав, що є рабом Ісуса Христа (Филип’ян 1:1). Він сказав старійшинам з Ефеса про те, що «служив Господеві з усією покорою, і з рясними слізьми та напастями, що спіткали [його] від юдейської змови» (Дії 20:17—19). Якщо б він не був смиренний, то ніколи б не написав слова в Римлян 7:18, 19: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре... Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню».

¹⁰ Те, що Павло написав до християн у Коринті, як записано в 1 Коринтян 2:3, також вказує на його смиренність: «Я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні». Смиренно згадуючи про свій колишній спосіб життя ще до того, як стати християнином, він написав: «[Я] давніше був богозневажник, і гнобитель, і напасник... Христос Ісус прийшов у світ спасти грішних, із яких перший — то я» (1 Тимофія 1:13, 15).

¹¹ Потім він виявив свою смиренність, віддаючи подяку за весь успіх у своїх ділах Богу Єгові. Про своє служіння він написав: «Я посадив, Аполлос поливав, Бог же зростив, тому ані той, хто садить, ані хто поливає, є щось, але Бог, що родить!» (1 Коринтян 3:6, 7). Він також просив своїх братів молитися за нього, щоб він міг дати добре свідчення, як про це ми читаємо в Ефесян 6:18—20: «Моліться... за мене, щоб дане було мені слово відкрити уста свої... щоб сміливо про [святу таємницю доброї новини] звіщати, як належить мені».

¹² Павло також виявив свою смиренність у тому, як він співпрацював з іншими апостолами: «Яків, і Кифа, і Іван... подали мені та Варнаві правиці спільноти, щоб ми для поган працювали, вони ж — для обрізаних» (Галатів 2:9). Потім він виявив свою готовність співпрацювати зі старійшинами єрусалимського збору, супроводжуючи чотирьох молодих чоловіків у храм і сплачуючи їхні витрати, коли вони сповняли обітницю (Дії 21:23—26).

13. Чому Павлова смиренність є такою видатною?

¹³ Павлова смиренність ще більше видатна, якщо візьмемо до уваги, у який надзвичайний спосіб Бог Єгова послуговувався ним. Наприклад, ми читаємо, що «Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими» (Дії 19:11, 12). На додаток до цього Павло отримав надприродні видіння та одкровення (2 Коринтян 12:1—7). Не можна також обминути того, що його було натхнено написати 14 з 27 книг (по суті, послань) Християнського грецького Святого Письма. Усе це не закрутило, так би мовити, йому голову. Він залишався смиренним.

Сучасні приклади

14—16. а) Який гарний приклад смиренності показав перший президент Товариства Вартової башти? б) З чиїм прикладом явно контрастує його приклад?

¹⁴ У Євреїв 13:7 ми читаємо пораду апостола Павла: «Спогадуйте наставників ваших, що вам говорили Слово Боже; і, дивлячися на кінець їхнього життя, переймайте їхню віру». Дотримуючись цього принципу, ми можемо взяти як сучасний приклад першого президента Товариства Вартової башти Чарльза Тейза Рассела, віру якого ми можемо наслідувати. Чи він був смиренною людиною? Безперечно! Було правильно помічено, що в тексті його збірки «Дослідження Святого Письма» (англ.) із шести томів обсягом коло 3000 сторінок у жодному місці він не згадує про себе. Публікації Товариства Вартової башти досі тримаються цього принципу, не зосереджуючи уваги на людей через виявлення письменників статей.

¹⁵ Колись у «Вартовій башті» Рассел написав, що він не знає таких понять, як «расселізм» та «расселіт» — назви, які використовували його противники і які він категорично відкидав. Він писав: «Наша праця... полягає у збиранні порозкиданих фрагментів правди і представленні їх Господньому народу не як новинки і не як нашої власності, а як Господньої ...Праця, в якій Господь з радістю використовує наші скромні здібності, є радше працею реорганізації, відрегулювання, узгодження, ніж заснування». По суті, він висловив думку апостола Павла, записану в 1 Коринтян 3:5—7.

¹⁶ Його позиція є цілковито протилежною позиції Чарлза Дарвіна. У своєму першому виданні «Походження видів» (1859 рік) Дарвін неодноразово посилався на «мою» теорію, ігноруючи те, що сказали про еволюцію інші ще перед ним. Відомий письменник минулого століття Семюель Батлер розгромив Дарвіна, вказуючи на те, що багато інших вже колись висували еволюційні гіпотези; у жодному випадку цієї гіпотези не заснував Дарвін.

17. Які інші приклади виявляють смиренність брата Рутерфорда?

¹⁷ Іншим вірним служителем у сучасні часи, яким Бог Єгова послуговувався у надзвичайний спосіб, був Джозеф Ф. Рутерфорд, про якого згадано на початку цієї статті. Він був сміливим оборонцем біблійної правди, а зокрема імені Єгови. Незважаючи на те що він був відомий як Суддя Рутерфорд, у своєму серці він був смиренною людиною. Наприклад, одного разу він висловив деякі догматичні твердження про те, чого християни могли б сподіватися в 1925 році. Коли події не виправдали його сподівань, він смиренно сказав родині Бетелю в Брукліні, що виявив брак розсудливості. Один помазаний християнин, який мав досить близькі зв’язки з ним, засвідчив, що неодноразово чув, як брат Рутерфорд просив пробачення в дусі Матвія 5:23, 24 — як прилюдно, так і приватно — за те, що образив співхристиянина якимось нерозважним словом. Людині, що займає авторитетну посаду, потрібно смиренності, щоб просити пробачення у підлеглих. Брат Рутерфорд дав гарний приклад наглядачам чи то в зборі, чи в роз’їзній праці, чи в одному з філіалів Товариства.

18. Що сказав третій президент Товариства, виявляючи смиренний склад розуму?

¹⁸ Третій президент Товариства Вартової башти Натан Г. Норр також виявляв цю рису, і хоча був видатним серед народу Єгови, то не ставився зверхньо через свою позицію. Незважаючи на визначні організаційні здібності та промови, він все ж таки з глибокою повагою ставився до того, що робили інші. Тому, прийшовши якось до кабінету одного із членів Письменницького відділу, він сказав: «Саме тут відбувається найважливіша і найважча робота. Ось чому я беру таку малу участь у цьому». Так, він смиренно застосовував пораду з Филип’ян 2:3, що «в покорі [слід мати] один одного за більшого від себе». Він усвідомлював, що хоча служіння в ролі президента Товариства було важливим, то інші завдання також немаловажні. Треба бути смиренним, щоб мати такий підхід до справи і так відверто висловлюватися про це. Він є ще одним гарним прикладом, який всім треба наслідувати, зокрема тим, хто має важливу позицію щодо нагляду.

19, 20. а) Який приклад смиренності залишив четвертий президент Товариства? б) Як наступна стаття допоможе нам виявляти смиренність?

¹⁹ Четвертий президент Товариства Фред В. Франц також є гарним прикладом смиренності. Будучи близько 32 років віце-президентом Товариства, він багато написав для журналів і програм конгресів; але завжди залишався в тіні і ніколи не намагався бути в центрі уваги. Тут можна згадати один приклад з давнини. Коли Йоав завдав поразки аммонітянам біля Рабби, він постарався, щоб пошану за перемогу отримав цар Давид (2 Самуїла 12:26—28).

²⁰ Безсумнівно, існує чимало гарних прикладів з минувшини та сучасності, і в них ми знаходимо вагомі підстави бути смиренними. Проте у нас є багато більше причин бути смиренними, і ці причини, які також стають допомогою, щоб бути смиренними, ми розглянемо в наступній статті.

[Примітки]

Щасливі смиренні

«Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать!» (1 ПЕТРА 5:5).

1, 2. Як Ісус у своїй Нагірній проповіді пов’язав щастя із смиренністю?

ЧИ ЩАСТЯ та смиренність взаємозв’язані? У найвідомішій проповіді найбільшої людини, яка будь-коли жила, Ісуса Христа, описується дев’ять чинників щастя, або блаженства (Матвія 5:1—12). Чи Ісус пов’язував щастя зі смиренністю? Так, бо смиренність охоплює кілька чинників щастя, про які він згадував. Наприклад, для того щоб людина усвідомлювала свої духовні потреби, їй потрібно бути смиренною. Лише смиренні відчувають голод та спрагу на праведність. Горді ж не мають лагідного духу та милосердя, вони також не є миротворцями.

² Смиренні щасливі тому, що бути смиренним є правильно і чесно. Крім того, смиренні щасливі, бо це мудро бути смиренним; і це сприяє добрим взаєминам з Богом Єговою та співхристиянами. На додачу до цього смиренні люди щасливі, бо смиренністю зі свого боку вони виявляють любов.

3. Чому чесність зобов’язує нас бути смиренними?

³ Чому чесність зобов’язує нас бути смиренними? По-перше, тому що всі ми вспадкували недосконалість і постійно робимо помилки. Апостол Павло сказав про себе: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу» (Римлян 7:18). Так, усі ми згрішили і позбавлені Божої слави (Римлян 3:23). Відвертість утримуватиме нас від гордості. Щоб визнати помилку, потрібно смиренності, а чесність допоможе нам приймати докір, коли ми зробимо помилку. Оскільки нам постійно не вдається робити те, що ми намагаємось робити, у нас є здорова підстава бути смиренними.

4. Яка вагома причина подається нам в 1 Коринтян 4:7 для того, щоб бути смиренними?

⁴ Апостол Павло подає нам іншу причину, чому чесність повинна смиряти нас. Він говорить: «Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?» (1 Коринтян 4:7). Так, немає сумніву, що не було б чесно приписувати собі славу, хизуватися своїм майном, здібностями або знаннями. Чесність сприяє нашому доброму сумлінню перед Богом, щоб завдяки цьому ми могли «в усьому... поводитись чесно» (Євреїв 13:18, Деркач).

5. Як чесність також допомагатиме нам, коли ми помилились?

⁵ Чесність допомагає нам бути смиренними, коли ми помиляємось. Вона спонукуватиме нас охочіше приймати докір, замість того щоб намагатися оправдуватися або скидати вину на когось іншого. Отже, тоді як Адам звинувачував Єву, Давид не звинувачував Вірсавію, кажучи: «Їй не слід було відкрито купатися. Я не міг уникнути спокуси» (Буття 3:12; 2 Самуїла 11:2—4). Справді, можна було б сказати, що з одного боку чесність допомагає нам бути смиренними; а з другого смиренність допомагає нам бути чесними.

Віра в Єгову допомагає нам бути смиренними

6, 7. Як віра в Бога допомагає нам бути смиренними?

⁶ Віра в Єгову також допомагатиме нам бути смиренними. Розуміння того, яким справді величним є Творець, Суверен Всесвіту, стримуватиме нас від того, щоб ми вважали себе занадто важливими. Як же доречно нагадує нам про це пророк Ісая! В Ісаї 40:15, 22 ми читаємо: «Таж народи — як крапля з відра, а важать — як порох на шальках! ...Він Той, Хто сидить понад кругом землі, а мешканці її — немов та сарана».

⁷ Віра в Єгову також допоможе нам, коли здається, що ми зносимо несправедливість. Замість того щоб терзатися цим, ми смиренно чекатимемо на Єгову, як нам нагадує псалмоспівець у Псалмі 37:1—3, 8, 9. Апостол Павло наголошує на те саме: «Не мстіть за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому. Бо написано: «Мені відомщення, Я відплачу»,— говорить Господь» (Римлян 12:19, Дерк.).

Смиренність — шлях мудрості

8. Чому смиренність сприяє добрим взаєминам з Єговою?

⁸ Існує багато причин сказати, що смиренність є шляхом мудрості. Перш за все, як уже зазначалося, вона сприяє добрим взаєминам з нашим Творцем. Боже Слово ясно повідомляє в Приповістей 16:5: «Огида для Господа всякий бундючний». У Приповістей 16:18 ми також читаємо: «Перед загибіллю гордість буває, а перед упадком — бундючність». Рано чи пізно гордовиті люди засмутяться. Це справді повинно статися, бо ми читаємо в 1 Петра 5:5: «Всі майте покору один до одного, бо «Бог противиться гордим а смиренним дає благодать!» Ви знайдете ту саму думку в Ісусовій притчі про те, як молилися фарисей та митник. Смиренний митник був більш праведним (Луки 18:9—14).

9. Як смиренність допомагає в часи лиха?

⁹ Смиренність є шляхом мудрості, бо з нею нам легше триматися поради з Якова 4:7: «Тож підкоріться Богові». Якщо ми смиренні, то не обурюватимемося, коли Єгова допускає лихо. Смиренність допоможе нам задовольнятися нашими обставинами та зносити їх. Гордовита особа незадоволена, вона завжди хоче більше та обурюється у важких ситуаціях. З другого боку, смиренна людина зносить труднощі та випробування так само, як це робив Йов. Йов утратив усе своє майно, він був уражений болісною хворобою, і тоді навіть його дружина порадила йому повестися зухвало, кажучи: «Прокляни Бога — і помреш!» Як він відреагував на це? У Біблії повідомляється: «Ти говориш отак, як говорить яка з божевільних!... Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» При всьому тому Йов не згрішив своїми устами» (Йова 2:9, 10). Через те що Йов був смиренним, він не обурювався, а мудро погоджувався зі всім, що тільки Єгова дозволяв зіслати на нього. І зрештою він отримав велику нагороду (Йова 42:10—16; Якова 5:11).

Смиренність сприяє добрим стосункам з іншими

10. Як смиренність поліпшує наші стосунки з братами?

¹⁰ Смиренність є шляхом мудрості, тому що вона сприяє добрим стосункам із співхристиянами. Апостол Павло доречно радить нам: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших» (Филип’ян 2:3, 4). Смиренність розумно утримуватиме нас від конкуренції з іншими або намагання перевершувати інших. Через такий склад розуму виникають проблеми між нами та нашими братами.

11. Чому смиренність може допомогти нам уникати помилок?

¹¹ Знову і знову смиренність допомагатиме нам уникати помилок. Яким чином? Смиренність утримуватиме нас від самовпевненості. І нам треба взяти до уваги Павлову пораду з 1 Коринтян 10:12: «Хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!» Гордовита людина занадто самовпевнена, отже вона має схильність помилятися через зовнішні впливи або власні слабкості.

12. З яким біблійним обов’язком смиренність спонукуватиме нас погодитись?

¹² Смиренність допоможе нам погоджуватися з вимогою підкорятися. В Ефесян 5:21 нам дається порада підкорятися «один одному у Христовім страху». Чи ж не правда, що всі ми повинні підкорятися? Дітям потрібно підкорятися своїм батькам, дружинам — своїм чоловікам, а чоловікам — Христу (1 Коринтян 11:3; Ефесян 5:22; 6:1). До того ж у всіх християнських зборах кожен, включаючи службових помічників, повинен підкорятися старійшинам. Чи ж не вірно, що старійшини є в підкоренні класу вірного раба, який, зокрема, представляється районним наглядачем? У свою чергу районний наглядач повинен підкорятися обласному наглядачу, а обласний наглядач Комітету філіалу країни, в якій служить. А що можна сказати про членів Комітету філіалу? Вони повинні підкорятися «один одному», а також Керівному органу, який представляє «вірного і мудрого раба», що у свою чергу підзвітний Ісусу, котрий сидить на престолі як Цар (Матвія 24:45—47). Як і в кожній раді старійшин, члени Керівного органу виявляють повагу до поглядів інших. Наприклад, один член може думати, що він має чудову ідею. Але якщо число інших членів, які згідні з його пропозицією, є недостатнім, йому залишається лише відкласти цю справу. Справді, усім нам потрібно смиренності, бо всі ми підкорені.

13, 14. а) В якій особливій ситуації нам допоможе смиренність? б) Який приклад стосовно прийняття виправлення залишив Петро?

¹³ Смиренна поведінка є мудрою особливо тому, що із смиренністю нам легше приймати пораду та виправлення. Кожен з нас інколи потребує виправлення, і нам треба дотримуватися поради з Приповістей 19:20: «Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці». Як було вірно сказано, смиренні особи не є ображеними або нещасливими, коли їх виправляють. Крім того, апостол Павло в Євреїв 12:4—11 наголошує нам на мудрість смиренно коритися виправленню. Тільки в цей спосіб ми можемо сподіватися, що мудро керуватимемо нашим майбутнім життям і через це отримаємо нагороду вічного життя. Яким же щасливим результатом це буде!

¹⁴ Щодо цього ми можемо підкреслити приклад апостола Петра. Його строго докорив апостол Павло, як ми довідуємося про це з Галатів 2:14: «Коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі [Петру]: «Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському»?» Чи апостол Петро ображався? Не довго,— якщо взагалі ображався,— про що можна довідатися з того, що він пізніше згадує про «улюбленого брата нашого Павла» в 2 Петра 3:15, 16.

15. Який є зв’язок між смиренністю та щастям?

¹⁵ Треба також взяти до уваги самовпевненість і задоволення. Ми просто не можемо бути щасливими, якщо не задоволені нашим вибором, нашими привілеями та нашими благословеннями. Смиренний християнин тримається погляду: «Якщо Бог допускає це, то я можу це перенести», про що, по суті, і говорить апостол Павло в 1 Коринтян 10:13: «Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її». Отже, ми знову бачимо те, що смиренність є шляхом мудрості, бо вона сприяє нашому щастю незалежно від наших обставин.

Любов допоможе нам бути смиренними

16, 17. а) Який біблійний приклад підкреслює найвеличнішу рису, яка допомагає нам бути смиренними? б) Який світський приклад також ілюструє цю думку?

¹⁶ Понад усе інше, безкорислива любов, а·ґа́·пе, допомагатиме нам бути смиренними. Чому Ісус зміг так смиренно витримати все, чого він зазнав на стовпі мук, про що пише Павло до филип’ян? (Филип’ян 2:5—8) Чому він не думав про те, щоб зробити себе рівним Богові? Тому що він сам сказав: «Люблю Я Отця» (Івана 14:31). Ось чому він завжди скеровував славу і честь Єгові, своєму небесному Отцю. Тому-то в іншому випадку він наголосив, що тільки його небесний Отець добрий (Луки 18:18, 19).

¹⁷ Щоб проілюструвати цю думку, візьмімо випадок з життя одного раннього американського поета Джона Ґрінліфа Віттіера. У дитинстві він мав «першу любов», і якось під час конкурсу на найліпший правопис вона правильно написала слово, тоді як він помилився. Через це вона почувала себе дуже незручно. Чому? Як згадує про це поет, вона сказала: «Вибач мене, що я написала це слово правильно. Я не хочу бути кращою, ніж ти... тому що я люблю тебе». Так, якщо ми любимо когось, то бажаємо, щоб ця людина була попереду, а не за нами, бо любов є смиренною.

18. Якої біблійної поради допоможе нам дотримуватися смиренність?

¹⁸ Це гарний урок для всіх християн, зокрема для братів. Коли йдеться про особливі привілеї служіння, то чи ми радітимемо через те, що це наш брат отримав його, а не ми, чи відчуватимемо ревнощі або заздрощі? Якщо ми справді любимо нашого брата, ми тішитимемося, що він отримав це особливе призначення, визнання або привілей служіння. Так, смиренність сприятиме дотримуванню поради: «Випереджайте один одного пошаною!» (Римлян 12:10). В іншому перекладі говориться: «Шануйте один одного більш, як себе». («Новий міжнародний переклад», англ.). І знову апостол Павло нам дає пораду: «Любов’ю служіть один одному» (Галатів 5:13, Дерк.). Так, якщо ми любимо, то з радістю служитимемо своїм братам, будемо рабами для них, ставлячи їхні справи та благополуччя на перше місце, а це все вимагає смиренності. Смиренність також утримуватиме нас від хвастощів і, таким чином, від пробудження в інших духу ревнощів та заздрощів. Павло написав, що любов «не величається, не надимається». Чому? Тому що рушійною силою величання та надимання є самолюбство та егоїзм, тоді як любов є самою сутністю безкорисливості (1 Коринтян 13:4).

19. Які біблійні приклади показують, що смиренність та любов ідуть рука в руку, а також гордість та егоїзм тісно пов’язані між собою?

¹⁹ Давидові стосунки з царем Саулом та його сином Йонатаном є видатним прикладом того, як любов та смиренність йдуть рука в руку і як у подібний спосіб тісно пов’язані гордість та егоїзм. Через Давидів успіх у битві ізраїльтянки співали: «Саул повбивав свої тисячі, а Давид — десятки тисяч свої!» (1 Самуїла 18:7). Саул, який взагалі не був смиренний, але поглинутий гордістю, відтоді почав відчувати смертельну ненависть до Давида. Який же відмінний дух мав його син Йонатан! Ми читаємо, що Йонатан любив Давида, як свою душу (1 Самуїла 18:1). Отже, як відреагував Йонатан, коли з бігом подій стало очевидно, що Єгова благословляв Давида і що Давид, а не Йонатан, стане наступником Саула як цар Ізраїлю? Чи Йонатан ревнував або заздрив? Зовсім ні! Через свою велику любов до Давида він міг сказати, як ми читаємо в 1 Самуїла 23:17: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул». Йонатанова велика любов до Давида спонукала його смиренно прийняти те, що, як він зрозумів, було Божою волею щодо наступника його батька в ролі царя Ізраїлю.

20. Як Ісус виявив тісний зв’язок між любов’ю і смиренністю?

²⁰ Також тісний зв’язок між любов’ю і смиренністю можна побачити з того, що сталося останньої ночі, яку Ісус Христос перед смертю провів зі своїми апостолами. В Івана 13:1 ми можемо прочитати, що Ісус, «полюбивши Своїх, що на світі були, до кінця полюбив їх». Після цього, як ми читаємо, Ісус обмив ноги своїм апостолам, повівшись як скромний слуга. Який же чудовий урок смиренності! (Івана 13:1—11).

21. Який підсумок можна зробити щодо того, чому ми повинні бути смиренними?

²¹ Справді, існує чимало причин бути смиренним. Бути смиренним правильно і чесно. Це путь віри. Це сприяє добрим взаєминам з Богом Єговою і з нашими братами. Це — шлях мудрості. Над усе це шлях любові, який сприяє справжньому щастю.