Чому нелегко бути смиренним

БАГАТО людей вважає, що в сьогоднішньому світі немає місця смиренню. Ті, хто посідає владу і хто, здається, досяг неабиякого успіху, хочуть за всяку ціну бути попереду інших. Вони зарозумілі і настійно домагаються свого. Більшість людей орієнтується на багатих і відомих осіб, а не на смиренних та лагідних. Ті, хто має успіх, зазвичай пишаються собою і кажуть, що досягли цього завдяки важкій праці. Замість того щоб бути смиренними, вони гордовито приписують усі заслуги собі.

За словами одного канадського дослідника, дехто «керується девізом „все для мене“». Інші вважають, що ми живемо в суспільстві, в якому більшої ваги надається задоволенню своїх бажань, а не виконанню своїх обов’язків. Вони бачать, що сьогодні люди стають дедалі егоцентричнішими. У такому світі смиренність не вважають достоїнством.

Безсумнівно, багатьом подобаються смиренні люди. Адже зі скромними особами легко жити. Але в цьому зараженому конкуренцією світі люди нерідко бояться, що їх будуть вважати слабкими, якщо вони виявлятимуть смирення.

У Божому Слові, Біблії, передречено, що за наших днів люди будуть «чванливі, пихаті» (2 Тимофія 3:1, 2). Чи ви бачите сповнення цього пророцтва? Як ви гадаєте, чи варто бути смиренним? Чи думаєте, що смиренні люди — це слабкі особи, яких можна легко використовувати?

Біблія гарно пояснює, чому потрібно цінувати і розвивати смирення. Святе Письмо зрівноважено і позитивно говорить про цю рису. Воно показує, що смирення — це ознака сили, а не слабкості. Наступна стаття пояснить чому.

[Ілюстрація на сторінці 3]

Як нам слід ставитись до своїх досягнень?

«Одягніться в... смиренність»

ЦЕЙ чоловік походив з відомого міста. Він був громадянином Риму і, мабуть, народився у видатній родині. Йдеться про Савла. Цей чоловік отримав найкращу освіту, яку тільки можна було отримати в I столітті. Він говорив принаймні двома мовами і належав до добре знаної релігійної групи, фарисеїв.

Савла, ймовірно, навчили зневажати простих людей, і він пишався власною праведністю (Луки 18:11, 12; Дії 26:5). Фарисеї, однодумці Савла, були про себе високої думки, вони любили славу та гучні титули (Матвія 23:6, 7; Луки 11:43). Спілкування з такими людьми зробило, мабуть, Савла зухвалим. Ми знаємо, що він затято переслідував християн. Але минули роки, і він став апостолом Павлом. Він пригадує, що раніше був «зухвалою людиною, богозневажником і гонителем» (1 Тимофія 1:13).

Ставши християнином, Савл цілковито змінив свою особистість. Як апостол, він смиренно визнав, що є «меншим від найменшого серед усіх святих» (Ефесян 3:8). Павло успішно проповідував добру новину, але не приписував собі жодних заслуг. Натомість він віддавав усю честь Богові (1 Коринфян 3:5—9; 2 Коринфян 11:7). Саме Павло наставляв співвіруючих: «Одягніться в ніжне співчуття, доброту, смиренність, лагідність і довготерпіння» (Колосян 3:12).

Чи можна застосувати цю пораду в XXI столітті? Чи варто бути смиренним? Чи справді смирення — ознака сили?

Чи Всемогутній Творець смиренний?

Розглядаючи смирення, потрібно взяти до уваги Божий погляд на цю рису. Чому? Тому що Бог — наш Володар і Творець. На відміну від нього нам слід визнавати свої обмеження. Ми залежні від Бога. Мудрий чоловік давнини, на ім’я Елігу, сказав: «Всемогутній,— Його не знайшли ми, Він могутній у силі» (Йова 37:23). Дійсно, роздумуючи над неосяжним Усесвітом довкола нас, ми вчимося бути смиренними. Пророк Ісая просить нас: «Підійміть у височину ваші очі й побачте, хто те все створив? Той, Хто зорі виводить за їхнім числом та кличе ім’ям їх усіх! І ніхто не загубиться через всесильність та всемогутність Його» (Ісаї 40:26).

Та Бог Єгова не тільки всемогутній, але й смиренний. Цар Давид молився до нього: «Дав Ти мені щит спасіння Свого, і чинить великим мене Твоя поміч [«твоє смирення», НС]» (2 Самуїла 22:36). Бог є смиренним у тому розумінні, що піклується про скромних людей, які намагаються подобатись йому, і виявляє до них милосердя. Єгова, так би мовити, спускається з небес для того, щоб обдарувати своєю добротою богобоязливих людей (Псалом 113:5—7).

Крім того, Єгова цінує своїх смиренних служителів. Апостол Петро написав: «Бог пихатим противиться, а смиренним виявляє незаслужену доброту» (1 Петра 5:5). Про Божий погляд на гордість біблійний письменник сказав: «Огида для Господа всякий бундючний» (Приповістей 16:5). Але як смирення може бути ознакою сили?

З чим не слід плутати смирення

Бути смиренним — це не те саме, що бути приниженим. У деяких стародавніх культурах смиренними людьми були зазвичай раби — принижені, жалюгідні та нікчемні. Біблія ж підкреслює, що смиренність приносить пошану. Наприклад, один мудрий чоловік написав: «Заплата покори і страху Господнього,— це багатство, і слава, й життя» (Приповістей 22:4). А в Псалмі 138:6 сказано: «Високий Господь,— але бачить низького, а гордого Він пізнає іздалека [«знає лише здалека», НС]».

Бути смиренним не означає, що людина не має жодних здібностей або нічого не досягла. Приміром, Ісус Христос ніколи не заперечував, що він єдинородний Син Єгови, і ніколи не вважав своє земне служіння неважливим (Марка 14:61, 62; Івана 6:51). Все ж Ісус виявляв смирення, коли віддавав заслугу за свою працю небесному Батькові і коли витрачав сили на те, щоб служити і допомагати людям, а не панувати над ними чи гнобити їх.

Ознака сили

Безперечно, сучасники Ісуса Христа знали, що через нього Бог здійснював «могутні діла» (Дії 2:22). Проте в очах декого він був «найприниженішим між людьми» (Даниїла 4:14, Хом.). Ісус не лише вів скромний спосіб життя, але й, навчаючи, постійно показував цінність смирення (Луки 9:48; Івана 13:2—16). Однак смиренність не зробила його слабким. Він виявляв мужність, коли обстоював ім’я свого Батька і виконував служіння (Филип’ян 2:6—8). У Біблії Ісуса змальовано як відважного лева (Об’явлення 5:5). Приклад Ісуса свідчить, що смирення йде поруч з моральною стійкістю та сильним характером.

Коли ми намагаємося розвивати справжнє смирення, то усвідомлюємо, що необхідно докладати неабияких зусиль, аби постійно бути смиренними. Це означає завжди підкорятися Божій волі, а не йти шляхом найменшого опору чи піддаватися плотським схильностям. Щоб розвивати смиренність, потрібно сили волі, адже ми повинні відсунути власні інтереси на задній план і безкорисливо служити Єгові та ближнім.

Чим корисна смиренність

Смиренній особі не притаманне почуття гордості чи зарозумілості. Ми зможемо розвинути смиренний склад розуму, якщо будемо реалістично оцінювати себе — свої сильні і слабкі сторони, свої досягнення і невдачі. Павло дав хорошу пораду стосовно цього: «Звертаюсь до кожного з вас: не думайте про себе більше, ніж належить, а думайте так, щоб це свідчило про вашу розважність» (Римлян 12:3). Всі, хто слухається цієї поради, виявляють смирення.

Ми також поводимось смиренно, коли охоче ставимо інтереси інших вище власних. Під натхненням Павло наставляв християн: «Не робіть нічого з пихатості або керуючись духом суперництва. Натомість будьте смиренними і вважайте одні одних вищими від себе» (Филип’ян 2:3). Це узгоджується зі словами Ісуса до своїх послідовників: «Найбільший серед вас повинен бути вашим слугою. Бо хто звеличується, той буде впокорений, а хто впокорюється, буде звеличений» (Матвія 23:11, 12).

Справді, Бог високо цінує смиренних людей. Учень Яків наголосив на цьому, написавши: «Упокоріться перед Єговою, і він вас підвищить» (Якова 4:10). А хто не хоче бути піднесеним у Божих очах?

Брак смиренності спричиняє чимало непорозумінь і конфліктів як між групами людей, так і між окремими особами. Проте, виявляючи смиренність, ми пожнемо хороші плоди. Тоді Бог схвалюватиме нас (Михея 6:8). Також, будучи смиренними, ми матимемо душевний мир і задоволення, чого не мають горді особи (Псалом 101:5). Наші стосунки з рідними, друзями, співробітниками та іншими людьми будуть тісніші та приємніші. Смирення допомагає нам не бути прикрими і надмірно вимогливими, а отже не спалахувати гнівом, не провокувати інших, не відчужуватися, не обурюватися і не озлоблюватися (Якова 3:14—16).

Дійсно, щоб зберігати хороші взаємини з людьми, варто розвивати смиренність. Це допоможе нам долати труднощі в цьому егоїстичному і схильному до суперництва світі. З Божою допомогою апостол Павло зміг справитися з зарозумілістю та гордістю, які раніше виявляв. Подібно й ми повинні приборкувати будь-яку схильність поводитись гордо чи думати, що ми кращі за когось. Біблія застерігає: «Перед загибеллю гордість буває, а перед упадком — бундючність» (Приповістей 16:18). Наслідуючи приклад Павла і застосовуючи його поради, ми побачимо, наскільки мудро одягнутися в смиренність (Колосян 3:12).

[Ілюстрація на сторінці 4]

Павло поборов зарозумілість і гордість.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Смиренність допоможе нам зберігати добрі взаємини з іншими.

[Відомості про ілюстрацію, сторінка 5]

Anglo-Australian Observatory/David Malin Images