Подібно, змиритися з недугою — не поразка, а, як зауважила певна жінка з хронічним захворюванням,— можливість «удосконалюватися в новому напрямку».

Хелен, 70-річна жінка з важкою формою розсіяного склерозу, стверджує: «Те, чи відновите свою душевну рівновагу, зумовлює не стільки сама хвороба, скільки ваша реакція на неї». Чоловік, котрий справляється з обмеженнями вже багато років, каже: «Позитивний склад розуму — наче кіль, який не дає човну перехилитися».

Візьмімо для прикладу Хелен, про котру вже згадувалося.

За минулих 25 років через розсіяний склероз її м’язи ослабли. Спершу вона ходила за допомогою ходунків. Потім спаралізувало праву руку, отже Хелен робила все лише лівою. Згодом відмовила й вона. Вісім років тому ця жінка перестала ходити. Тепер її миють, годують та одягають. Це засмучує, проте вона каже: «Мій девіз не змінився: «Думай про те, що можеш зробити тепер, а не про те, що робила колись». З допомогою доглядальниць, котрі до неї приходять, та чоловіка, а також завдяки своїй творчій уяві вона й далі займається деякими справами, що завжди приносили їй радість. Наприклад, з 11 років вона ділилася з іншими біблійною обітницею про майбутній спокійний новий світ, і це було важливою частиною її життя. Хелен і зараз займається цим щотижня (Матвія 28:19, 20). Вона пояснює як:

«Я прошу доглядальницю потримати переді мною газету. Ми разом проглядаємо список померлих і вибираємо кілька оголошень. Тоді кажу медсестрі, про що хотіла б написати до родичів одного з померлих, і вона друкує листа. З ним відсилаю брошуру «Коли помирає той, кого ви любите»a, в котрій розповідається про біблійну надію на воскресіння, яка так потішає. Роблю це щонеділі пополудні. Я щаслива, бо далі можу ділитися з іншими доброю новиною про Боже Царство».

Ставте розсудливі та досяжні цілі. Одна з причин, чому Хелен намагається змінювати те, що в її силах,— можливість ставити мету й досягати її.

Лекс, чоловік з Нідерландів, каже: «Нічого, що ціль здається незначною. Її досягнення спонукує робити більше». Більше ніж два десятиріччя тому, у віці 23 років він потрапив у аварію, після якої залишився паралізований. Протягом численних сеансів фізіотерапії його заохочували ставити перед собою якісь завдання, наприклад, умити губкою обличчя. Це було важко, але він справився. Збагнувши, що ту ціль досягнуто, Лекс поставив наступну: самому відкривати й закривати тюбик зубної пасти. Знову ж таки, йому вдалося. Він ділиться спогадами: «Хоч було нелегко, я зрозумів: можу зробити більше, ніж думав».

З підтримкою Тінеке, своєї дружини, Лекс таки осягнув більшого. Наприклад, разом із нею він в інвалідному візку проповідує від дому до дому і ділиться з людьми біблійним знанням. Лекс також щотижня відвідує і підбадьорює дуже покаліченого чоловіка, з котрим вивчає Біблію. Він каже, що «допомога іншим приносить багато задоволення».

Одна хронічно хвора жінка вирішила проблему, коли визначила, скільки часу розмовлятимуть з чоловіком про недугу. «Нам просто треба було витрачати на це менше часу»,— каже вона. Справді, не обов’язково, аби хвороба була єдиною темою для спілкування. Один чоловік відвідував друга, прикутого хворобою до ліжка. Вони розмовляли про мистецтво, історію і те, чому його товариш вірить у Бога Єгову. Той відвідувач сказав: «Він не дозволив, щоб хвороба взяла верх. Розмовляти з ним — справжнє задоволення».

Друзям також буде приємно провідати вас, якщо зберігатимете почуття гумору. До того ж сміх піде вам на користь. «Гумор допомагає давати собі раду в багатьох ситуаціях та з багатьма ситуаціями»,— вважає чоловік з хворобою Паркінсона. Безсумнівно, сміх може стати ефективними ліками. У Приповістей 17:22 говориться: «Серце радісне добре лікує». Навіть після кількох хвилин сміху ви почуватиметесь ліпше. Також «на відміну від певних ліків, сміх цілком безпечний, нетоксичний і приносить задоволення. Ми нічого не втрачаємо, окрім поганого настрою», зазначає письменниця Сузан Мілстрі Уеллс, котра також страждає від хронічної недуги.

Наприклад, Лекс і Тінеке, про котрих вже розповідалось, здійснили подорож за кордон. Лекс пригадує: «Спершу ми були трохи напружені, але відпочинок вийшов просто чудовий!» Навіть коли хвороба є частиною вашого життя, вона не повинна панувати над ним.

Черпайте сили у вірі. Правдиві християни, котрі успішно справляються з серйозними недугами, стверджують, що віра в Бога Єгову й спілкування з християнським збором завжди дають їм потіху і силуc. Ось як дехто з них висловився щодо цінності молитви, вивчення Біблії, роздумів про майбутнє та відвідування християнських зібрань у Залі Царства.

● «Іноді я все ще почуваюсь пригніченим. Тоді молюся до Єгови, і він відновлює мою рішучість далі робити те, що можу» (Псалом 55:23; Луки 11:13).

● «Читання Біблії та роздумування над прочитаним надзвичайно допомагає зберігати душевний мир» (Псалом 63:7; 77:12, 13).

● «Вивчення Біблії нагадує мені, що справжнє життя — у майбутньому, і я не вічно буду інвалідом» (Ісаї 35:5, 6; Об’явлення 21:3, 4).

● «Віра в біблійну обітницю щодо майбутнього дає мені сили не турбуватись занадто про завтрашній день» (Матвія 6:33, 34; Римлян 12:12).

● «На зібраннях у Залі Царства я зосереджую увагу на чомусь позитивному, а не на хворобі» (Псалом 26:12; 27:4).

● «Підбадьорливе спілкування з членами збору зігріває моє серце» (Дії 28:15).

Не забувайте, що, навіть маючи позитивний склад розуму, ви, мабуть, переживатимете неприємні дні чи тижні, коли хвороба знесилюватиме до краю. Але з часом помітите поступ. Саме так було з однією жінкою, котра сказала: «Я так зраділа, усвідомивши, що впродовж цілого дня взагалі не думала про рак... Зовсім недавно це здавалося цілком неможливим».