Користаючи з Ісусових притч

УЧНІ прибувають до Ісуса після Його промов до народу на березі, цікавлячись Ісусовим новим способом навчання. Правда, вони вже чули, як Він навчав притчами, але не чули, щоб Він розказував так багато. Тому вони питають: «Чому притчами Ти промовляєш до них?»

Одна причина є щоб сповнити пророчі слова: «Відкрию у притчах уста Свої, розповім таємниці від почину світу». Але, це не все. Його притчі теж виявляють щирість сердець людей.

В дійсності, більшість людей цікавляться Ісусом, просто тому що Він владний оповідач і творить чудеса, а не тому, що Він Господь, Якому вони повинні служити, жертвувати своїми власними інтересами й іти за Ним. Вони не хочуть, щоб хтось розстроював їхні погляди або спосіб життя. Вони не хочуть, щоб звістка проникнула так глибого.

Тому Ісус каже: «Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє:... Затовстіло бо серце людей цих».

Ісус продовжує й каже: «Очі ж ваші блаженні, що бачать, і вуха ваші, що чують. Бо поправді кажу вам, що багато пророків і праведних бажали побачити, що бачите ви,— та не бачили, і почути, що чуєте ви,— і не чули».

Так, серця 12 апостолів і тих, що з ними, сприйнятливі. Отже, Ісус каже: «Вам дано пізнати таємниці Царства Небесного,— їм же не дано». Тому що вони бажали розуміння, Ісус пояснює їм притчу про сіяча.

Ісусові притчі легкозрозумілі, щоб люди навчались з них правди. «Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? — Він питає. Ні, але,— щоб поставити на свічник». Тому Він додає: «Тож пильнуйте, як слухаєте!» (Матвія 13:10-23, 34-36; Марка 4:10-25, 33, 34; Луки 8:9-18; Псалом 78:2; Ісаї 6:9, 10).