«ЧАС виходити!» — сказав батько своєму п’ятирічному синові. Батько простягнув руку, і син без жодного вагання вхопився ручкою за пальці батькової руки. Хоч би куди вони йшли, дитина покладається на керівництво батька й з довірою іде з ним. Хоч би що сталося, дитина міцно тримається руки свого батька.

Позаяк ми живемо у часи економічної, політичної та особистої нестабільності, то чи не будемо вдячні за руку керівництва з надійного джерела? Ми живемо в час, коли несумлінні люди використовують недосвідчених. Тому є вагома підстава вибирати з обережністю, кому довіряти. Можливо, в минулому ви глибоко розчарувалися у чийомусь керівництві.

І все ж таки Біблія заохочує нас довіряти Богові. «Бо Я — Господь, Бог твій, що держить тебе за правицю й говорить до тебе: Не бійся,— Я тобі поможу!» — записав пророк Ісая (Ісаї 41:13). А апостол Петро радив: «Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив. Покладіть на Нього всю вашу журбу, бо Він опікується вами!» (1 Петра 5:6, 7).

І знову ж таки, розгляньмо приклад дитини, що тримається за руку батька чи матері. Як поводиться дитина, коли вона стривожена? Замість відпускати руку, дитина ще міцніше стискає своєю ручкою батьківські пальці. Таким чином вона виявляє непорушне довір’я до батька, вірячи в те, що він надійно скерує й підтримає у скрутну хвилину.

Подібно й у нашому житті, коли горе, нам слід ще міцніше триматися за Божу руку й ще більше довіряти його керівництву! Його Слово, Біблія, може стати нашим вказівним світлом (Псалом 119:105). Також не слід забувати, що довір’я вимагає терпіння. Тому ми повинні дати Єгові час на вирішення проблеми, навіть якщо ми якийсь час не цілком розуміємо, чому він скеровує нас у певному напрямку. Авжеж, ми можемо довіряти Божому керівництву (Вихід 15:2, 6; Повторення Закону 13:5; Ісаї 41:13).