13. Чому козлоподібні особи, можливо, називатимуть Ісуса «Господом»?

¹³ Усвідомивши, коли відбувається суд, зображений у цій притчі, ми ясніше розуміємо, хто такі козли. Сповнення відбудеться, коли «на небі з’явиться знак Сина Людського, і тоді «заголосять всі земні племена», і побачать вони «Сина Людського, що йтиме...» із великою потугою й славою» (Матвія 24:29, 30). Може бути, що у той час особи, які вороже ставилися до братів Царя, але пережили скорботу Вавилона Великого, розпачливо називатимуть Суддю «Господом» в надії спасти собі життя. (Матвія 7:22, 23; порівняйте Об’явлення 6:15—17).

14. На чому буде базуватися Ісусів суд овець і козлів?

¹⁴ Однак Ісусів суд не буде базуватися на розпачливих заявах колишніх церковників, атеїстів та інших (2 Солунян 1:8). Замість цього суддя розглядатиме стан серця людей і їхні колишні вчинки щодо «одного з найменших [його братів]». Звичайно, число помазаних християн, які ще залишилися на землі, зменшується. Проте доки помазанці, що складають клас «вірного і мудрого раба», продовжують забезпечувати духовним харчем і керівництвом, майбутні вівці мають можливість робити добро класу раба, як це вже робить «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів» (Об’явлення 7:9, 14).

15. а) Як багато людей виявили себе схожими на козлів? б) Чому нам не слід робити висновку, що хтось є вівцею чи козлом?

¹⁵ Якого ставлення зазнали Христові брати та мільйони інших овець, об’єднаних з ними в одній отарі? Багато людей, можливо, особисто і не нападали на представників Христа, але вони також не ставилися до них з любов’ю. Віддаючи перевагу злому світові, козлоподібні особи відкидають вістку про Царство, коли чують її безпосередньо чи не прямо (1 Івана 2:15—17). Звичайно, Ісус призначений виносити остаточний присуд. Це не наша справа з’ясовувати, хто є вівцею, а хто козлом (Марка 2:8; Луки 5:22; Івана 2:24, 25; Римлян 14:10—12; 1 Коринтян 4:5).

Яке майбутнє кожної групи?

16, 17. Яке майбутнє матимуть вівці?

¹⁶ Ісус виніс свій присуд для овець: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу». Яке тепле запрошення: «Прийдіть»! Для чого? Для вічного життя, як виражено у підсумку: «Праведники [підуть] на вічне життя» (Матвія 25:34, 46).

¹⁷ У притчі про таланти Ісус показав, чого вимагається від тих, хто правитиме з ним у небі, але у притчі про овець і козлів він виявляє вимоги до підданих цього Царства (Матвія 25:14—23). І це доречно, тому що завдяки своїй щирій підтримці Ісусових братів вівці успадкують місце у земних володіннях його Царства. Вони втішатимуться життям на райській землі — це є майбутнє, яке Бог приготував для них «від основання світа» людей, на яких поширюється викуп (Луки 11:50, 51, Куліш).

18, 19. а) Який присуд Ісус винесе козлам? б) Чому ми можемо бути впевненими, що козли не зазнаватимуть вічних мук?

¹⁸ Яким же протилежним є присуд, винесений для козлів! «Тоді скаже й тим, хто ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви». Тоді відповідять і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в’язниці — і не послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили,— Мені не вчинили!» (Матвія 25:41—45).

¹⁹ Дослідники Біблії знають, що це не може означати страждання безсмертних душ козлоподібних осіб у вічному вогні. Ні, тому що люди є душами; вони не мають безсмертних душ (Буття 2:7; Екклезіяста 9:5, 10; Єзекіїля 18:4). Засуджуючи козлів до «вічного вогню», Суддя має на увазі знищення, позбавлене надії на майбутнє, яке також буде остаточним кінцем для Диявола та його демонів (Об’явлення 20:10, 14). Отже, Суддя, призначений Єговою, виносить протилежні присуди. Він каже вівцям: «Прийдіть», а козлам: «Ідіть ви від Мене». Вівці успадкують «вічне життя». Козли отримають «вічне відрізання» (Матвія 25:46, НС)b.

Але час, коли Ісус оголосить остаточний присуд вівцям і козлам, описаний у притчі, ще попереду. Коли Син Людський прийде у ролі Судді, він встановить, що багато правдивих християн — по суті, «великий натовп» присвячених овець — гідні пережити останню частину «великої скорботи» і ввійти у новий світ. Це майбутнє повинно вже зараз бути джерелом радості (Об’явлення 7:9, 14). З іншого боку, багато людей «з усіх народів» покажуть себе як вперті козли. Вони «підуть на вічную муку [«вічне відрізання», НС]». Яке ж полегшення для землі!

Хто такі вівці і хто такі козли?

7, 8. Що Ісус сказав про овець; отже який висновок можна зробити щодо них?

⁷ Стосовно суду овець читаємо: «Скаже [Ісус] тим, хто праворуч Його: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви. Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене». Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці — і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих,— те Мені ви вчинили» (Матвія 25:34—40).

⁸ Вівці, яких суджено і визнано достойними бути праворуч Ісуса й отримати честь і милість, очевидно представляють клас людей (Ефесян 1:20; Євреїв 1:3). Що вони робили і коли? Ісус каже, що вони ласкаво, з повагою і щедро годували, поїли й одягали його та допомагали йому, коли він був хворий чи ув’язнений. Коли вівці кажуть, що вони не робили цього Ісусові особисто, він відповідає, що вони підтримували його духовних братів, останок помазаних християн, отже, в тому значенні, робили це йому.

9. Чому притча не стосується Тисячоліття?

⁹ Притча не стосується Тисячоліття, тому що у той час помазанці не будуть людьми і не зазнаватимуть голоду, спраги, хвороб чи ув’язнення. Але багато з них зазнали усього цього протягом завершення цієї системи речей. Відколи Сатана був скинений на землю, він зосередив свою лють особливо на членах останку, піднімаючи їх на сміх, завдаючи їм мук і вбиваючи їх (Об’явлення 12:17).

10, 11. а) Чому це не розсудливо вважати, що вівці — це всі, хто зробив якусь послугу Ісусовим братам? б) Кого вівці влучно представляють?

¹⁰ Чи Ісус має на увазі, що коли хтось зробить невелику послугу одному з його братів, наприклад, дасть шматок хліба чи склянку води, то вже є вівцею? Безумовно, така послуга може говорити про людську доброзичливість, але все-таки, здається, від овець у цій притчі сподівається набагато більше. Навряд чи Ісус мав на увазі, наприклад, атеїстів чи представників духівництва, які випадково зробили послугу його братам. Навпаки, Ісус двічі назвав овець «праведними» (Матвія 25:37, 46). Отже, вівці мусять бути особами, які протягом певного часу допомагали Христовим братам, тобто дієво підтримували їх, і мали таку віру, що отримали праведне становище у Божих очах.

¹¹ Протягом століть багато людей, як, наприклад, Авраам, мали праведне становище (Якова 2:21—23). Ной, Авраам та інші вірні люди зараховуються до «інших овець», які отримають життя в Раю під Божим Царством. У недавні часи мільйони людей прийняли правдиве поклоніння як інші вівці і стали «однією отарою» з помазаними (Івана 10:16; Об’явлення 7:9). Ці особи із земною надією визнають Ісусових братів послами Царства і тому допомагають їм як матеріально, так і духовно. Те, що інші вівці роблять для Ісусових братів на землі, Ісус вважає зробленим для нього. Ті з них, що будуть живими, коли він прийде судити народи, отримають присуд як вівці.

Коли прийде час суду, до якої міри Ісус враховуватиме громадську відповідальність чи заслугу сім’ї? Ми не можемо сказати, і немає змісту робити припущення. (Порівняйте 1 Коринтян 7:14). Сьогодні багато людей ігнорують, висміюють чи беруть участь у відвертому переслідуванні Божих людей. Цей час є вирішальним, і такі особи, можливо, стають тими, кого Ісус засудить як козлів (Матвія 10:22; Івана 15:20; 16:2, 3; Римлян 2:5, 6).

24. а) Чому для людей важливо позитивно реагувати на наше проповідування? б) Який погляд на своє служіння допомогло тобі розвинути це вивчення?

²⁴ Але, на щастя, багато людей прихильно реагують на нашу вістку, вивчають Боже Слово і стають Свідками Єгови. Деякі, що зараз видаються козлами, можуть стати як вівці. Суть у тому, що люди, які сьогодні відгукуються таким чином і наділі підтримують останок Христових братів, вже тепер дають підставу для того, щоб Ісус поставив їх праворуч від себе, коли у недалекому майбутньому він засяде на своєму престолі для суду.