Спочатку Ісус розказує про сіяча, який вийшов сіяти. Одне насіння падає при дорозі, але його видзьобують птахи. Інше насіння падає у ґрунт, який тонким шаром вкриває каміння. Оскільки молоді рослини не можуть вкоренитись достатньо глибоко, то вони гинуть під палючим сонцем. Ще інше насіння падає між терни, але терни виростають і заглушують його. А ще трохи насіння падає на добру землю і починає давати плоди у сто, в шістдесят і в тридцять разів більше, ніж було посіяно.

Оскільки учні Ісуса хочуть зрозуміти значення прикладів, він пояснює їм приклад про сіяча.

Ісус розповідає, що «насіння — це Боже слово», а земля — це серце. Про насіння, посіяне у тверду землю при дорозі, він каже: «Приходить Диявол і забирає слово з їхніх сердець, щоб вони не повірили й не отримали спасіння».

Кам’янисте місце, куди впало інше насіння, представляє серця людей, які приймають слово з радістю. Але через те що слово не може глибоко вкоренитись у їхніх серцях, вони відпадають, коли приходить пора випробувань.

Насіння, що падає між терни, зображає людей, які чують слово, але тривоги, багатство та втіхи цього життя поглинають їх і повністю заглушують слово. Такі люди нічого не доводять до кінця.

А коли насіння падає на добру землю, то, за словами Ісуса, це означає, що люди з добрим та чистим серцем, почувши слово, зберігають його і витривало приносять плід.