Приносити плід, розповсюджуючи зерно

10. Як Ісусова притча про сіяча і різні типи ґрунту показує, чим плоди Царства є, а чим — ні?

¹⁰ Ісусова притча про сіяча і різні типи ґрунту підказує відповідь. Ця відповідь підбадьорить усіх тих, хто свідчить у менш продуктивних територіях. Ісус сказав, що зерно — це звістка про Царство у Божому Слові, а ґрунт представляє символічне серце людини. Деяке зерно «упало на добрую землю,— і, зійшовши, уродило» (Луки 8:8). Що вродило? Після того як стебло пшениці проростає і дозріває, рослина приносить плід, але не маленькі нові стебельця, а нове зерно. Подібно і плід, який приносять християни,— це не обов’язково нові учні, а нове зерно Царства.

11. Що таке плоди Царства?

¹¹ Отже у цьому випадку плоди — це і не нові учні, і не хороші християнські риси. Оскільки посіяне зерно — це слово про Царство, плоди мають бути багатократним збільшенням кількості того зерна. Приносити плоди у цьому випадку означає проповідувати про Царство (Матвія 24:14). Чи всі ми, незважаючи на наші обставини, можемо приносити такі плоди Царства — проголошувати добру новину про Царство? Так, можемо! У тій самій притчі Ісус пояснює чому.

Віддавати найкраще на Божу славу

12. Чи всі християни в стані приносити плоди Царства? Поясніть.

¹² Ісус сказав, що «посіяне в добрій землі... плід... приносить, і дає один у сто раз, другий у шістдесят, а той утридцятеро» (Матвія 13:23). Зерно, посіяне в полі, дає різний урожай відповідно до обставин. Подібно і те, що ми можемо зробити для проголошення доброї новини, різниться з огляду на обставини, і Ісус показав, що він розуміє це. Одні мають більше нагод, інші — ліпше здоров’я і більше сил. Отже те, що ми в стані робити, може бути більше чи менше від того, що роблять інші, але доки ми даємо найкраще, Єгова задоволений (Галатів 6:4). Навіть коли похилий вік чи слабість через хворобу обмежує нашу участь у проповідницькій праці, наш співчутливий Отець, Єгова, безсумнівно, вважає, що ми ‘рясно родимо’. Чому? Тому що ми віддаємо йому ‘все, що маємо’ — наше служіння від усієї душіb (Марка 12:43, 44; Луки 10:27).

15. Яка подібність існує між відгуком на проповідницьку працю у першому столітті і в наш час?

¹⁵ З тих людей у першому столітті, які чули проповідування і навчання Павла, «одні вірили в те, про що він говорив, а інші не вірили» (Дії 28:24). Сьогодні відгук дуже подібний. На жаль, більшість зерен Царства падає на несприйнятливий ґрунт. Разом з тим декотрі зерна падають на добру землю, пускають корінь і проростають, як і передрікав Ісус. По цілому світі щотижня в середньому понад 5000 чоловік стають справжніми учнями Христа! Так само як у першому столітті, ці нові учні виявляють віру, тоді як більшість інших людей — ні. Що допомогло новим учням зробити своє серце сприйнятливим до звістки про Царство? Нерідко особисте зацікавлення, яке виявляли Свідки. Таке поливання новопосіяного зерна відіграло важливу роль (1 Коринтян 3:6).