Чужоземці. Всесвітня проблема

«МИ ЇДЕМО до Йоганнесбурга шукати гроші, тому що тут немає роботи»,— сказав один мігрант із сільської місцевості південної Африки. Він заявив: «Якщо б тут була робота, то ми б не старалися поїхати до Йоганнесбурга». Його зворушливе пояснення типово описує дилему, з якою зустрічається багато чужоземців та мігрантів.

Проте справжні розміри міграції за декілька минулих років лякають деяких людей. (Дивіться таблицю на с. 5). Іспанська щоденна газета «Ель паіс» повідомляє: «Расизм і ксенофобія раптово повторились у новій Німеччині». Розлючена юрба, яку в пресі названо бритоголовими неонацистами, нападає на іммігрантів.

Деякі чиновники, що займаються іммігрантами, признають, що вони дотримуються політики невпускання. В одній азіатській країні відділ у справі імміграції заявляв, що його робота полягала в тому, щоб «не впускати іноземців». Також журнал «Тайм», коментуючи недавній наплив біженців із східноєвропейських країн, говорить про високопоставленого чиновника, який сказав: «Ми не бажаємо давати їм відчуття надмірного комфорту, тому що бажаємо відіслати їх назад».

Ще їдкішими були зауваження одного французького журналіста, який був переконаний, що «іноземці-емігранти являють собою загрозу». Яка була в нього причина на це? Вони «іншої раси, [говорять] іншими мовами [і мають] інші цінності». Його висновок? «Ми повинні відсилати їх стільки, скільки можемо, [а] решту ізолювати».

Через такі почуття ксенофобії, що оточують іноземців, не дивно, що перед ними з’явилася стіна упередження місцевих людей, які відчувають загрозу від раптового напливу чужоземців. Типова ситуація: один розгніваний корінний єврей оплакував факт, що «власники, які здають квартири у найми, дають перевагу радянським іммігрантам» тому що, коли вони оселяються в Ізраїлі, уряд забезпечує їх субсидією. Внаслідок цього корінні громадяни через ріст квартирної плати вимушені переїжджати до інших осель.

Також не секрет, що іноземці працюють на роботах, які зневажаються корінними громадянами. Отже, багато новоприбулих працюють у суворих умовах за малу зарплату, особливо якщо вони нелегальні іммігранти. Крім того, чужоземці терплять дискримінацію на своїх робочих місцях з причини їхнього іноземного статусу.

Більшість іммігрантів, незалежно від того хто вони чи де стараються поселятись, зустрічаються з болісним процесом рубцювання ран від втрати батьківщини й формування нових уз на майбутнє. Журнал «Новини США й світовий огляд» говорить, що чужоземці «часто спочатку відчувають пригнічення й відірваність». Для деяких перебороти таке занадто складно. Відносно цього повідомлення в журналі продовжує: «До трагедії втрати свого першого дому приєднується невдача знайти другий дім». Для багатьох людей це почуття ніяковості, в основному, пов’язане із завданням справитися із новою мовою.

Як сказати...?

Чи ви вже навчились іншої мови й пристосувались до іншої культури? Як це впливало на вас? Найправдоподібніше, «кінцевий результат ваших зусиль — неприємне відчуття недовершеності»,— відповідає Станіслав Баранчак, польський іммігрант і письменник у Сполучених Штатах Америки. Так, знання мови необхідне для того, щоб людина стала активною частиною суспільства. Особливо для чужоземців похилого віку, потреба навчитись нової мови може бути дуже болісним аспектом інтеграції.

Для тих іммігрантів процес навчання мови часто є зачарованим колом. Журнал «Ейджін» (англ.) говорить, що коли чужоземці не можуть справитись із втратою мови й культури, то це часто викликає депресію, котра, у свою чергу, не дозволяє їм зосереджуватись на потребі навчатись нової мови. Зрештою чужоземець все більше й більше знеохочений справлятись із можливими небезпеками, а інколи з приниженням від навчання мови. Проблема посилюється, коли діти пристосовуються до мови й культури швидше, ніж їхні батьки. Це часто приводить до тертя й розриву між поколіннями в родинах іммігрантів, якщо мігрує ціла родина.

Розбиті сім’ї

Одним найменш документально зафіксованим, проте найтрагічнішим результатом міграції мас є катастрофічний вплив, який вона має на родину. Переважно родини розділяються, коли один із батьків чи обоє залишають своїх дітей на опіку інших членів родини, в той час як самі шукають десь в іншому місці кращі економічні перспективи. У праці «Друге дослідження Карнегі вбогості й розвитку Південної Африки» пояснюється, що така міграція «спотворює... структуру сім’ї». Цей огляд документально підтверджує певні випадки розпаду сімей, коли члени родини мігрують окремо.

Це тільки деякі проблеми, яких зустрічають іммігранти по світі, не згадуючи коштів міграції, узаконення переїзду й рішення, які треба зробити щодо здоров’я, місця проживання, освіти й інших членів родини.

Отже, чому чужоземці мігрують, коли існує стільки труднощів?

[Рамка на сторінці 4]

Партнери по роботі

ТОДІ як існуюють певні проблеми з неконтрольованим напливом іноземців, то також існує багато доказів того, що в багатьох випадках чужоземці є цінністю для їхньої нової країни.

«Західна Німеччина та її іноземні робітники мають очевидну користь один від одного,— говорить журнал «Тайм» і додає: — Прокатні стани фірми «Рур» та автомобільні лінії фірми «Мерседес», що неподалік Штутгарту, діють завдяки іноземним робітникам». А також, згідно з журналом «Нешинал джеогрефік», «виробництво одягу в Нью-Йорку розпалося б», якщо б не користувалось послугами іммігрантів.

Економісти усвідомлюють важливий внесок, який роблять кочові робітники в країну, до якої вони прибувають. Турки, пакистанці й алжірці навчились пристосовуватись, незважаючи на сильні упередження. «Вони справляються,— говорить журнал «Новини Сполучених Штатів і світовий огляд» (англ.),— і будуть справлятись доти, доки Європа... не усвідомить, що навіть тільки з економічної причини вона потребує їх».

Іноземці у відчайдушних пошуках успіху в новій країні мають напрям бути більш самостійними, ніж місцеві жителі, й майже не надіються на урядову соціальну систему підтримки. «Ніщо не є таке безпідставне, як звинувачення емігрантів у тому, що вони отримують урядову допомогу»,— сказав один американський радник у справах імміграції, який пропустив через свої руки більше ніж 3000 справ чужоземців.

Часто через те, що іноземці шукають можливості покращити територію, на котрій живуть, то оновлюють цілі сусідства. Коли в Південну Африку раптово наплинули португальські біженці після того, як спалахнула війна в Анголі і Мозамбіку, то португальська громада взяла в свої руки й привела до порядку цілі передмістя Йоганнесбурга.

[Рамка на сторінці 5]

Основні статистичні дані про міграцію:

▶ 4,5 мільйона мігрантів, включаючи 1,5 мільйона з Північної Африки — це 8 процентів населення Франції.

▶ Тільки на одній ділянці кордону між Мексікою та США кожної ночі 800 прикордонників арештовує у середньому 1500 нелегальних іммігрантів.

▶ В Австралії 20 процентів населення народились в інших країнах.

▶ Один мільйон поляків, мабуть, нелегально працює у Західній Європі.

▶ За один з останніх років 350 000 людей офіційно мігрувало до Південної Африки на роботу по контракту. Близько 1,2 мільйона іноземців перебуває там нелегально.

▶ Принаймні 185 000 радянських євреїв іммігрувало до Ізраїлю в 1990 році.

▶ З 1975 року понад 900 000 південно-східних азіатів переїхало до Сполучених Штатів Америки.

▶ Кожного тижня принаймні тисяча людей емігрує з Гонконга.

Чужоземці. Чому вони мігрують?

«НІХТО не може уявити собі небезпеку, на яку ми наражаємося в країнах Третього світу... і тяжкі умови, яких ми зустрічаємо тут, стараючись добитись успіху й утримувати наші сім’ї, що залишились вдома». Такими словами написала до редактора журналу «Нешинал джеогрефік» Елізабет, іммігрантка з Африки. Її слова виявляють основну причину, чому мільйони людей залишають свої насиджені місця, щоб знову розпочати життя в іншій країні.

Звичайно, кожен іммігрант може розповісти свою власну історію. Деякі, як жінка, що згадувалась вище, можливо, мігрують, щоб уникнути тяжких умов життя, що існують у країнах, звідки вони походять. Вільям Ханс у своїй книжці «Популяція, міграція й урбанізація в Африці» (англ.) пояснює, що такі фактори, як хвороба, велика кількість комах, виснаження грунту, засуха, затоплення, голод, війна й розбрат між племенами, є основними причинами сьогоднішнього виходу мас із Африки. Інші частини землі, де існують подібні безнадійні умови життя, також являють собою вогнища міграції.

Проте соціологи визнають, що бажання уникнути гнітючих умов життя — це тільки одна з причин сьогоднішньої тенденції мігрувати.

Ефект відштовхування та притягання

Приваблення до країн, в яких є можливість краще жити, також є сильною спонукою переїжджати. Це разом з бажанням уникнути несприятливих умов життя утворює так званий ефект відштовхування та притягання. Місцеві складні умови мають здатність відштовхувати, а вигоди в інших країнах мають здатність приваблювати або притягувати осіб до себе. Так сталося з Нь’єн Ван Тагве, типовим в’єтнамським біженцем в Японію. Він також багато пережив, поки не освоївся з тим, що він іноземець. Нь’єн зауважує: «Я задоволений, я коло своєї родини, ми живемо, і нам добре у країні, де є свобода й утішаються миром».

Економічна привабливість є одним із найсильніших факторів, що заохочує до міграції. У книжці «Неплавкий котел» Джон Браун зауважує, говорячи про італійську громаду в одному англійському містечку: «Їхня головна ціль — завжди робити гроші». Він додає, що вони роблять це завдяки «тяжкій і наполегливій» праці. Коли хтось перевірить величезну невідповідність між заробітною платою у різних країнах, то не здивується, що люди мігрують. Пояснюючи про мексіканських робітників у Сполучених Штатах Америки, журнал «Нешинал джеогрефік» виявляє той факт, що «за годину праці трохи південніше від кордону [США] люди заробляють від одної п’ятої до одної десятої тої заробітної плати, що отримують в Сполучених Штатах Америки».

Притягання родини й друзів

Звичайно, багато переїжджають лише тому, щоб бути поближче родини або друзів, які розчистили їм шлях. Багато євреїв, наприклад, мігрували до Ізраїлю, тому що серед більшої кількості євреїв вони почувають себе безпечніше. Деякі навіть рискували тим, що готові були жити в неспокійній території Ізраїля, Вестбанку.

Заохочення друзів та близьких спонукує багатьох емігрувати. Багатьом майбутнім емігрантам рекомендують Австралію. Сьогодні близько 22 процентів її населення народилось в інших країнах.

Один емігрант з Барбадосу в Сполучених Штатах Америки під час своєї поїздки до друзів у Барбадосі, сказав їм: «Ви думаєте, що [ви] тут живете добре»,— але він твердив, що його друзі «марнували... час», далі залишаючись на островах. Через багато років його друг згадував, що ці слова посіяли зерна дискомфорту, зрештою спонукавши його емігрувати.

На жаль, часто майбутнім емігрантам показують тільки кращу сторону медалі. Рон, молодий чоловік, який переїхав до Канади, щоб уникнути заворушень, що починались у Південній Африці, сказав: «Друзі й близькі схильні розповідати вам тільки про все добре... і, зрозуміло, не розповідають про негативні речі».

Які б не були мотиви міграції, то переважно чужоземці зносять багато страждань. Тому що обставини сильно тиснуть на них, то цілком зрозуміло, чому деякі мають сильне бажання повернутись додому. Проте яким чином іноземець може успішно пристосуватись до свого нового оточення й справлятися з тугою за домом, роз’єднанням родинних зв’язків, шоку від іншої культури, різницею в мові й безліччю проблем, які випливають з цього?

[Вставка на сторінці 6]

Економічна привабливість є одним із найсильніших факторів, що заохочує до міграції.

[Вставка на сторінці 6]

«Я задоволений, я коло своєї родини, ми живемо, і нам добре у країні, де є свобода й утішаються миром» (В’єтнамці в Японії).

[Вставка на сторінці 7]

Коли хтось перевірить величезну невідповідність між заробітною платою у різних країнах, то не здивується, що люди мігрують.

[Ілюстрація на сторінці 7]

Для нових іммігрантів усе виглядає дивним і незрозумілим.

Чужоземці. Як вони можуть справлятись?

«ЧУЄТЕ,— різко зауважив 17-річний Ярослав, втомившись від постійного передражнювання у зв’язку з тим, що він українець,— мої батьки прибули сюди як біженці». Він пояснював, що вони втратили свою власну країну й якщо б навіть бажали, то не змогли б тепер повернутись назад. Цей випадок, документально засвідчений Джоном Брауном, автором книги «Неплавкий котел», показує типову боротьбу, щоб бути прийнятими, яку ведуть багато іммігрантів і чужоземців. Цей юнак зрозумів із власного тяжкого досвіду, що не допоможе виправдовуватись тим, що ти іноземець. Кінець кінцем, він вирішив вживати підхід «Я є тим, ким я є», і це подіяло!

Упередження, підозри й нетерпимість завжди є тим, що зустрічають чужоземці. Але якщо ви іноземець, то ви можете робити позитивні кроки, які допоможуть вам справлятись із переміщенням.

Мотиви й відношення

Знаючи, що ви зустрічатиметеся з упередженням і можливістю, що вас не сприйматимуть у новому житті, ви відповідно можете настроїтись на це. Розмарі, англійська іммігрантка в Японії, розповідає про свої власні переживання. «Не розстроюйтесь, коли місцеві люди роблять їдкі зауваження про вашу батьківщину,— застерігає вона і додає: — Не дозволяйте, щоб діяла природна спонука обороняти себе, свою країну й своє походження. Дайте трохи часу, й люди будуть судити вас по вашому щоденному відношенню й поведінці і вгамують своє упередження. Це, можливо, триватиме роки».

Пам’ятайте, що місцеве суспільство дуже чутливе щодо ваших мотивів жити в їхній країні. Кореспондент «Пробудись!» у Німеччині, де сьогодні знаходиться велика кількість іммігрантів із Східної Європи, говорить: «Проблема влаштування життя в новій країні залежить від мотивів імміграції. Ті, хто добре зважив, і бажають зробити нову країну своїм домом, у загальному, мають спонуку навчитись мови й, відповідно, якнайкраще. Ті, хто вважає, що їхній переїзд тільки тимчасовий, або хто приїхав виключно тільки щоб скористати економічно, швидко розчаровуються. Вони, отже, прикладають мало зусиль, щоб пристосуватись, і це веде до краху надій і своїх, і тих, хто з ними має справу». Звичайно, це не значить, що іммігранти ніколи не зможуть повернутись на свою батьківщину, якщо вони цього бажають.

Незважаючи на те, відношення й мотиви іноземців можуть або зробити успішним процес асиміляції, або розламати його. Якщо ви чужоземець, то погодьтеся, що серед місцевих мешканців, як говорить журнал «Новини Сполучених Штатів і світовий огляд», міцно вкоренилась думка, що «чужинці розламують ті зв’язки, які утримують націю». Але якщо ви доказуватимете вашу цінність як іноземець і вноситимете свій вклад, то господарі значно легше сприйматимуть вас і будуть ставитися до вас по-дружньому. Як пояснює Розмарі, іммігранка, про яку згадувалось раніше: «Вони бажають, щоб ви були іноземцем, проте вони також бажають, щоб вам подобалось те, що подобається їм».

Деякі з проблем, які ви як емігрант будете зустрічати, можна передбачити, а навіть і уникнути, коли будете дізнаватися якнайбільше про своє майбутнє місце призначення. Читати, вивчати й говорити з іншими про країну, звичаї й культуру могло б для вас бути великою допомогою, щоб підготувати вас перенести шок іншої культури, якого ви обов’язково відчуєте.

Звичайно, щоб добитись поваги з боку місцевого населення, дуже важливо легалізувати ваш переїзд. Багато хто дивиться на нелегальних чужоземців, як на тих, хто приносить прикрість і загрозу. У кращому випадку на них дивляться, як на дешеву робочу силу, що чекає на безжалісну експлуатацію. Успішні іммігранти говорять, що варто, в першу чергу, легалізувати своє перебування. Коли відбувається співбесіда з офіційними особами, що відповідальні за імміграцію, то чистий, охайний вигляд є дуже важливий, щоб здобути прихильність. Виявляйте бажання співдіяти. Ніколи не будьте скритними.

Але ви як чужоземець можете зробити набагато більше, щоб полегшити біль пристосування до нової країни.

Розширення

Природне бажання більшості новоприбулих приєднатись до своїх власних общин. Наприклад, у Нью-Йорку цілі околиці є переважно якоїсь одної національності: Мала Італія, Китайське містечко, єврейський сектор тощо. Такі общини постачають важливі засоби, щоб підтримати й створити почуття рідного для емігрантів — це початок розширення нових горизонтів.

На жаль, саме в цей момент деякі відвертаються й відокремлюються від нагоди й можливості скористатися з того, що може їм дійсно допомогти. «Якщо відкидати й тримати себе на відстані від культури, до якої ви приїхали, і це переважає над способом справлятись із новим... стилем життя,— говориться в журналі «Сайколоджі оф вімен квотерлі»,— то процес пристосування ніколи не закінчиться успіхом».

На противагу цьому, більшість чужоземців, які терпимо відносяться до різних поглядів, щоб зробити рішучий крок у суспільство, в яке вони приїхали, заявляють, що в результаті їхнє життя великою мірою збагатилося. Група американських студентів, які перебували багато тижнів на мікронезійському острові Ґуам вивчаючи взаємовплив культур, коментує збагачуючий вплив на їхні погляди щодо інших культур. «Я дивився на різницю культур з цікавістю та допитливістю, а не як на загрозу»,— зауважує один із студентів. Інший сказав: «Я починаю дивитись на перспективу моєї культури... Я починаю задумуватись над цінностями й речами, які я перед тим сприймав як чисту правду... Я можу навчитись від цих людей».

Проте, щоб використати нагоду прогресувати, існують певні передумови, з якими кожен мусить зустрітись.

Ключі до інтеграції

«Вчитися мови тієї країни, в яку ви прибули, приводить до швидшого пристосування... тому що це дозволяє іммігранту ближче взаємодіяти з головною культурою». Таку рекомендацію дає журнал «Сайколоджі оф вімен квотерлі». Але знайте! Вчитись мови не є таким легким процесом. «Спочатку я переживав тяжкий час,— згадує Джордж, іммігрант в Японії.— Вони могли сміятись, коли я помилявся, але не хотіли допомогти мені». Джордж був непохитним, він всюди носив із собою портативне радіо й слухав японське радіомовлення. Він додає: «Я зрозумів, що читання допомогло мені навчатися мови».

Мова народу є, так би мовити, вхідними дверима до його культури. Навіть якщо ви, зрештою, оволодієте мовою, то пристосуватись до нової культури буде набагато важче. Це вимагає врівноваженості. Чужоземець, який бажає мати успіх, повинен підготуватися до боротьби з тим, щоб навчитися нової культури і в той самий час утримувати неушкодженою свою власну особистість і самоповагу. Як написав югославський письменник Мілован Дєлас: «Людина може залишити все: дім, країну, землю, але вона не може позбутися самої себе». Виявляється, що утримувати рівновагу — велике випробовування.

Родинні зв’язки

Кожна особа реагує по-різному на нове оточення. Зрозуміло, старші люди усвідомлюють, що їхня рідна культура й мова глибоко вкорінилася в них. Проте діти пристосовуються до культури й мови значно швидше. Незабаром вони, можливо, починають виконувати роль перекладачів, а їхні батьки, як правило, знаходяться в ролі учнів. Така неприродна зміна ролей часто приводить до конфлікту в родині. Батьки, можливо, відчувають, що втратили повагу до себе, а діти в цей час дратуються, що їм нав’язується «старомодна» культура їхніх батьків. Отже, як родина іноземців може справлятися з цим зростаючим тиском?

Одне, з чим повинні рахуватись батьки, це те, що нове оточення має вплив на їх дітей. Це значить, що ви повинні прикладати зусиль, щоб пристосовуватися разом із своїми дітьми; не чекайте від них, щоб, живучи в одній культурі, вони були віддані іншій. Така поступка вимагає проникливості від батьків-іммігрантів, але вона допомагає послабити напруженість вдома. Один біблійний принцип говорить: «Дім будується мудрістю, і розумом ставиться міцно» (Приповістей 24:3).

Діти також мусять зрозуміти, що хоч їхні батьки прибули з іншої культури, вони пройшли школу життя і мають значно більше життєвого досвіду. Віддавання їм належної пошани сильно допоможе, щоб у родині було мирне й безпечне життя.

Отже, незважаючи на складність інтеграції, є багато моментів, яких ви, як чужоземець, можете обернути на власну користь. Тоні, молодий португальський іммігрант, який добився успіху, підсумував все це: «Незважаючи на те що я пережив багато труднощів, у кінцевому результаті я збагатився. Розуміння двох мов і культур дало мені значно ширший погляд на життя».

[Рамка на сторінці 10]

Як можуть чужоземці справлятися з труднощами?

Слід...

▶ вчитися мови.

▶ прийняти й зрозуміти нову для вас культуру.

▶ зважати на місцеві звичаї.

▶ вивчати нове середовище й задавати питання.

▶ прикладати зусилля об’єднуватись як сім’я.

▶ співдіяти з офіційними особами; в першу чергу легалізувати своє суспільне становище.

Не слід...

▶ відвертатись від суспільства, до якого ви приїхали.

▶ вважати вашу власну культуру кращою.

▶ робити гроші й майно найголовнішою метою в житті.

▶ очікувати від дітей, щоб вони горнулися до культури, з якої ви походите.

▶ зневажати батьків лише тому, що вони мають інше походження.

▶ емігрувати окремо від родини, якщо цього можна уникнути.

[Ілюстрація на сторінці 9]

Якщо ви вчитесь мови нової для вас країни, то ви зможете розширити свої зв’язки.

Чужоземці. Як ви можете допомогти їм?

ЖУРНАЛІСТ Гюнтер Вольраф видавав себе за турецького робітника й працював на німецьких сталеварних заводах. Коли він виявив те, що пережив на власному досвіді відносно того, як ставляться до робітників, що є іноземцями або гостями, то громадськість була і шокована, і розгнівана одночасно. Він записував кожен випадок очевидної дискримінації та принизливих упереджень, направлених на іноземних робітників. Одного разу він був очевидцем, як турецьких робітників заставляли працювати на небезпечній ділянці, незважаючи на сирену й блимання червоного світла, що свідчили про тривогу. Коли один чоловік налякався і хотів покинути цю ділянку, його попередили, що він може втратити свою роботу.

Вольрафовий досвід наочно показує становище іммігрантів. У той час як співчутливі громадяни все більше усвідомлюють ті проблеми, з якими зустрічаються іноземці, то багато хто хоче знати, що можна зробити, щоб допомогти іммігранту та його родині.

Сприймайте нас такими, якими ми є

Уникайте упереджень. Ніщо так швидко не створює стіну підозри й нетерпимості між корінними мешканцями й чужоземцями, як упередження. «[Культура] спотворює наш погляд на те, як інші люди роблять щось, особливо якщо вони це роблять інакшим способом... який відрізняється від наших прийнятих норм»,— говорить письменник Бен Левітас у своїй книжці «Племінне життя сьогодні». Він каже, що такі різниці «часто доводять нас до того, що ми критикуємо вчинки інших». Хелін, корейська іммігрантка в Канаді, добре пам’ятає той день, коли її вчителька розлючено кричала на неї за те, що вона не виконала шкільного завдання. «Вона не усвідомлювала, що я її не розуміла»,— говорить Хелін, яка була дуже пригнічена в той час.

Непорозуміння й упередження щодо інших національностей часто основуються на фантазії, а не на фактах. Автори Мільдред Сікема та Аґнес Ньєкава-Хауерд у своїй книжці «Вивчення взаємовпливу культур та самозбагачення» описують про одного американського професора, який перевіряв своїх нових іноземних студентів, розповідаючи їм жарти. Він хотів побачити їхню реакцію. Якщо вони не сміялися, то їх негайно відправляли на курс англійської мови. «[Цей професор] ніяк не усвідомлював,— кажуть автори,— що для того, щоб розуміти американський гумор, треба бути знайомим не тільки з мовою, але й з американською культурою... Те, що люди якоїсь культури вважають смішним, то, можливо, [інші] сприйматимуть, як несмішне». Такі наперед задумані дії зі сторони місцевих виявляють брак розуміння чужоземців.

Якщо ви сприйматимете чужоземця таким, яким він є без упереджень, він цінитиме вас за це. Так чинити буде в гармонії з принципом, висловленим Христом: «Люби... свого ближнього, як самого себе» (Луки 10:27). Ясуші Хіґашісава, адвокат у Токіо (Японія), який мав багато справ із чужоземцями, рекомендує, що «найкращий засіб проти упередження — це тісний контакт із людьми іншої культури». Такого роду контакт також дає змогу й іншими способами допомогти іммігрантам.

Практична допомога

Є багато чого, що іноземці хочуть знати про свою нову країну: як знайти житло, навчитись мови, послати дітей до школи, скористатися з медичного й соціального обслуговування. Ви можете позбавити їх багатьох непотрібних клопотів і зусиль, якщо допомагатимете їм у тому, що знаєте.

Наприклад, чи можете ви допомогти іноземцям знайти агенства чи організації, що будуть допомагати їм пристосовуватись до мови й культури? Або, чи можете ви піти разом із жінкою-іммігрантом, можливо, на її перші відвідини магазинів, щоб допомогти їй зорієнтуватись, де знаходяться продукти, а де товари для дому? А що на рахунок порад для сім’ї іммігранта, яка мусить перейти часто через складні формальності щодо свого легального перебування, отримання роботи, заповнювання бланків для оподаткування і тому подібне? (Дивіться примітку в рамці).

Хтось, хто б допоміг

Часто допомагає запитати себе: «Якщо б я був в іншій країні, як би я хотів, щоб до мене ставилися?» «Тож усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви»,— сказав Ісус у знаменитому золотому правилі (Матвія 7:12). Багато чужоземців оцінюють те, що в них є друзі, які допомагають їм у справах упорядкування й пристосовування. Така гостинність зі сторони місцевих мешканців приносить взаємну користь. Інший біблійний принцип стверджує: «Блаженніше давати, ніж брати!» (Дії 20:35).

Якщо ти Свідок Єгови, то найкращий подарунок, якого ти можеш зробити чужоземцеві — це перспектива на з’єднане братерство. Майже у всіх випадках ти можеш знайти деякий підбадьорюючий друкований матеріал на його рідній мові, щоб дати почитати.

Звичайно, відповідальність за успішну міграцію, головним чином, лежить на самому чужоземцеві. Але з деякою мірою передбачливості ти можеш багато в чому допомогти їм, щоб вони почували себе як вдома, і таким чином, зробити переїзд менш травматичним, а навіть приємним.

[Вставка на сторінці 11]

«Ми вважаємо, що люди іншої культури... дивляться, почувають та думають так як ми... Багато непорозумінь спричиняє припущення, що наше власне сприйняття є універсальним» («Вивчення взаємовпливу культур та самозбагачення»).

[Вставка на сторінці 12]

Студент, що провів трохи часу на острові Гуам, сказав: «Я став більш терпимо ставитись до нового й інакшого способу дій» («Вивчення взаємовпливу культур та самозбагачення»).

[Рамка на сторінці 12]

Ви можете допомогти іноземцеві...

▶ влаштуватися, якщо ти гостинний до нього.

▶ мати справу з офіційними особами, щоб легалізувати їхнє перебуванняa.

▶ заповняти бланки для оподаткуванняb.

▶ зв’язатись з організаціями, що навчають місцевої культури та мови.

▶ знайти притулок.

▶ скористати з соціального сервісу та охорони здоров’я.

▶ записати дітей до школи.

▶ купувати необхідні речі за відповідні ціни.

▶ знайти роботу.

[Примітки]