Френсіс пригадує час, коли він перебрався з Гани до Франції: «Мовний бар’єр, брак друзів і холодний клімат гнітили мене і робили дуже самотнім».

А ось що каже про свій приїзд до Англії емігрантка Бейджет: «Я ніяк не могла пристосуватись до місцевої культури. І, хоча в мене з’явились нові знайомі, все ж бракувало справжніх друзів і родичів, які б дали добру пораду й вислухали».

Сабіна, яка емігрувала до Англії, розповідає: «Лише з часом починаєш довіряти новим друзям і вільно почуватися в їхньому товаристві. Можна розпитати їх про минуле, про їхню сім’ю і те, чим вони раніше займалися. Якось мені сказали: “Культура жодного народу не є ідеальною. Тому намагайся брати від усіх найкраще”». Отже, шукайте позитивне в культурах різних людей і переймайте це.

Чи я тримаюсь осторонь від інших?

Запитайте себе: «Чи в мене є схильність сторонитися людей? Чи вони стануть привітнішими, коли я буду привітнішим до них?» Якщо так, спробуйте бути більш товариським. Тридцятилітня Розеліз, яка переїхала з Гваделупи до Англії, сказала: «Ті, хто почувається самотнім, часто відокремлюються». Вона радить: «Можливо, хтось з ваших знайомих теж страждає від одинокості. Виявіть ініціативу і заговоріть з ним. Іноді просте запитання веде до міцної дружби».