Наслідуйте Єгову, нашого неупередженого Бога

«Не дивиться Бог на обличчя» (РИМЛЯН 2:11).

1, 2. а) Яким був намір Єгови щодо ханаанеян у цілому? б) Що зробив Єгова і які з огляду на це виникають запитання?

В ОДИН із днів 1473 року до н. е. ізраїльтяни, розташувавшись табором у моавських степах, уважно слухали Мойсея. Попереду, на іншому березі річки Йордан, їх чекало дуже важке завдання. Мойсей сповістив ізраїльтян, що, згідно з наміром Єгови, вони переможуть в Обітованій землі сім могутніх ханаанських народів. Яку ж упевненість вселяли в ізраїльтян такі Мойсеєві слова: «Коли дасть їх Господь, Бог твій, тобі, то ти їх понищиш»! Ізраїльтянам не можна було складати з тими народами угоди чи виявляти до них милосердя (Повторення Закону 1:1; 7:1, 2).

² Проте Єгова пощадив одну родину, яка мешкала у першому з захоплених ізраїльтянами міст. Божий захист отримали також жителі чотирьох інших міст. Чому? Чого ми вчимося про Єгову з того, що він дарував життя цим ханаанеянам? І як ми можемо його наслідувати?

Вражені величчю Єгови

3, 4. Як звістка про перемоги ізраїльтян вплинула на окремих жителів Ханаану?

³ Єгова захищав ізраїльтян і воював за них протягом 40 років, упродовж яких вони мандрували пустелею, перш ніж увійти до Обітованої землі. На південь від Обітованої землі, у Хормі, ізраїльтяни зіткнулися з ханаанським царем Араду. З допомогою Єгови вони завдали йому та його народу поразки (Числа 21:1—3). Потім ізраїльтяни обминули землю Едому і вирушили в північному напрямку до місцевості, розташованої на північний схід від Мертвого моря. Раніше ця територія належала моавітянам, а тепер її населяли амореяни. Аморейський цар Сигон не дозволив ізраїльтянам пройти через його володіння. Поблизу міста Ягац, очевидно на північ від долини потоку Арнон, відбулася битва, в якій Сигон загинув (Числа 21:23, 24; Повторення Закону 2:30—33). Далі на північ, у Башані, іншими амореянами правив Оґ. Хоча Оґ був велетнем, він не міг зрівнятися у силі з Єговою, і його було вбито в Едреї (Числа 21:33—35; Повторення Закону 3:1—3, 11). Звістка про ці перемоги разом із розповідями про вихід ізраїльтян з Єгипту справила могутній вплив на жителів Ханаануa.

⁴ Коли ізраїльтяни, перетнувши Йордан, увійшли до Ханаану, вони розташувалися табором у Ґілґалі (Ісуса Навина 4:9—19). Неподалік стояло обнесене муром місто Єрихон. Ханаанеянка Рахав, яка мешкала в ньому, чула про могутні вчинки Єгови, і це спонукало її діяти з вірою. У результаті, коли Єгова нищив Єрихон, він пощадив Рахав і тих, хто був у її домі (Ісуса Навина 2:1—13; 6:17, 18; Якова 2:25).

5. Що спонукало ґів’онітян піти на хитрість?

⁵ Потім з низин біля річки Йордан ізраїльтяни піднялися на узгір’я в центрі того краю. Згідно з вказівкою Єгови, Ісус Навин у битві проти міста Ай використав тактику нападу з засідки (Ісуса Навина, розділ 8). Звістка про те, що ізраїльтяни розгромили це місто, спонукала багатьох ханаанських царів об’єднатися для війни проти них (Ісуса Навина 9:1, 2). Мешканці ж поблизького міста Ґів’она, хіввеяни, зреагували інакше. «Зробили... вони хитрість»,— говориться в Ісуса Навина 9:4. Як і Рахав, вони чули про те, що Єгова визволив свій народ із Єгипту, а також дав йому перемогу над Сигоном і Оґом (Ісуса Навина 9:6—10). Ґів’онітяни розуміли, що чинити опір марно. Тож від Ґів’она і ще трьох сусідніх міст — Кефіри, Беерота та Кір’ят-Єаріма — вони послали до Ісуса Навина в Ґілґал групу людей, котрі вдали, ніби прийшли з далекого краю. Цією хитрістю вони досягли своєї мети. Ісус Навин склав з ними угоду, яка гарантувала їм життя. Через три дні Ісус Навин та ізраїльтяни дізналися про те, що їх обманули. Незважаючи на це, вони дотрималися своєї угоди, оскільки присяглися Єговою (Ісуса Навина 9:16—19). Чи схвалив це Єгова?

6. Як Єгова сприйняв угоду, яку Ісус Навин склав з ґів’онітянами?

⁶ Ґів’онітянам було дозволено стати рубачами дров і носіями води для ізраїльтян, а навіть «для Господнього жертівника» коло скинії (Ісуса Навина 9:21—27). Більш того, коли п’ять аморейських царів зі своїми військами пішли війною проти ґів’онітян, Єгова чудесним способом вступився за них. Градовим камінням було вбито більше їхніх ворогів, ніж військом Ісуса Навина. Єгова відповів на прохання Ісуса Навина навіть про те, щоб зупинилися сонце і місяць, аби можна було закінчити розгром. Ісус Навин зауважив: «Не було такого, як день той, ані перед ним, ані по ньому, щоб Господь так слухав людського голосу,— бо Господь воював для Ізраїля» (Ісуса Навина 10:1—14).

7. Яка визнана Петром істина справдилась у випадку з декотрими ханаанеянами?

⁷ Як ханаанеянка Рахав та її родина, так і ґів’онітяни боялися Єгову і показували це своїми діями. Те, що відбулося з ними, ясно доводить правдивість слів, сказаних пізніше християнським апостолом Петром: «Не дивиться Бог на обличчя», але в кожнім народі приємний Йому, хто боїться Його й чинить правду» (Дії 10:34, 35).

Стосунки з Авраамом та ізраїльтянами

8, 9. Як через стосунки з Авраамом та ізраїльським народом була показана неупередженість Єгови?

⁸ Учень Яків наголосив на незаслуженій ласці, яку Бог виявляв у стосунках з Авраамом і його нащадками. Авраам став «другом Божим» завдяки своїй вірі, а не етнічному походженню (Якова 2:23). Віра Авраама і його любов до Єгови принесли благословення його нащадкам (2 Хронік 20:7). Єгова пообіцяв Аврааму: «Благословляючи, Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря». Але зверніть увагу на обіцянку в наступному вірші: «Всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (Буття 22:17, 18; Римлян 4:1—8).

⁹ Єгова не був упереджений, навпаки, через свої стосунки з ізраїльтянами він показав, що́ може зробити для тих, хто йому підкоряється. Такі стосунки є прикладом того, як Єгова виявляє незмінну любов до своїх вірних служителів. Ізраїльтяни були особливою «власністю» Єгови, але це не означало, що Божа прихильність не може поширюватись і на інші народи (Вихід 19:5; Повторення Закону 7:6—8). Щоправда, викупивши ізраїльтян з єгипетського рабства, Єгова пізніше сказав: «Тільки вас Я пізнав зо всіх родів землі». Але через пророка Амоса та інших своїх служителів Єгова також розповів про чудову надію для людей зі ‘всіх народів’ (Амоса 3:2; 9:11, 12; Ісаї 2:2—4).

Ісус, неупереджений учитель

10. Як Ісус наслідував свого Отця у виявленні неупередженості?

¹⁰ Протягом земного служіння Ісус, який є точним образом свого Отця, наслідував неупередженість Єгови (Євреїв 1:3). У той час він насамперед намагався знайти «овечок загинулих дому Ізраїлевого». Проте він свідчив і самарянці, яку зустрів біля криниці (Матвія 15:24; Івана 4:7—30). Крім того, він учинив чудо на прохання одного сотника, неєврея (Луки 7:1—10). Отже, своїми діями Ісус показав, що його любов поширювалася не лише на Божий народ. Подібно до Ісуса, його учні теж проповідували всім і всюди. Стало очевидно, що людина може отримати благословення Єгови не завдяки національній належності, а завдяки стану свого серця. Смиренні, щиросерді люди, котрі прагнули правди, відгукувалися на добру новину про Царство. На противагу їм горді й пихаті ставилися до Ісуса і його звістки з презирством. Ісус сказав: «Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби» (Луки 10:21). Коли ми будуємо свої стосунки з іншими на любові та вірі, то діємо неупереджено і знаємо, що це подобається Єгові.

11. Як неупередженість виявлялася в ранньому християнському зборі?

¹¹ У ранньому християнському зборі між євреями і неєвреями існувала рівність. Павло пояснив: «Слава, і честь, і мир усякому, хто чинить добре, юдеєві ж перше та гелленові. Бо не дивиться Бог на обличчя!»b (Римлян 2:10, 11). Те, чи отримуватимуть вони користь із незаслуженої ласки Єгови, не залежало від їхнього етнічного походження. Це визначалося тим, як вони реагували на отримані знання про Єгову і про перспективи, які уможливила викупна жертва його Сина Ісуса (Івана 3:16, 36). Павло писав: «Не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання — серця духом, а не за буквою». Далі, використовуючи гру слів, пов’язану зі значенням вжитого перед цим слова «юдей» (яке походить від «Юда», що в перекладі означає «той, якого хвалять»), Павло додав: «Йому похвала не від людей, а від Бога» (Римлян 2:28, 29). Єгова висловлює похвалу, не виявляючи ні до кого упередження. А що можна сказати про нас?

12. Про яку перспективу говориться в Об’явлення 7:9 і кого стосуються ці слова?

¹² Пізніше у видінні апостол Іван побачив вірних помазаних християн, зображених як духовний народ, котрий складається зі 144 000 осіб, «попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів». Після цього Івану було показано «натовп великий... з усякого люду, і племен, і народів, і язиків, [який] стояв перед престолом і перед Агнцем, зодягнені в білу одежу, а в їхніх руках було пальмове віття» (Об’явлення 7:4, 9). Отже, до сучасного християнського збору можуть належати представники будь-якої етнічної або мовної групи. Перспективу пережити прийдешнє «велике горе» й у новому світі пити з «джерел вод життя» мають люди усілякого походження (Об’явлення 7:14—17).

Добрі результати

13—15. а) Як ми можемо подолати упередження, викликане расовими та культурними відмінностями? б) Наведіть приклади, котрі показують, яку користь може принести дружелюбність?

¹³ Єгова добре знає нас, так само як батько знає своїх дітей. Коли ми починаємо краще розуміти інших, цікавлячись їхньою культурою та походженням, відмінності стають несуттєвими. Зникає етнічний бар’єр і зміцнюються узи дружби й любові. Зростає єдність (1 Коринтян 9:19—23). Це легко можна помітити на прикладі місіонерів, які служать у закордонних призначеннях. Вони виявляють зацікавлення до людей, які там живуть, і в результаті цього швидко вливаються в місцеві збори (Филип’ян 2:4).

¹⁴ Неупередженість приносить добрі результати в багатьох краях. Аклілу, ефіоп за походженням, який живе у столиці Великобританії, Лондоні, почувався самотнім. До того ж йому здавалося, що більшість людей неприязно ставиться до іноземців, і це відчувається в багатьох великих містах сучасної Європи. Зовсім іншу ситуацію Аклілу побачив, прийшовши на християнське зібрання до Залу Царства Свідків Єгови. Присутні щиро вітали його, і вже невдовзі він почувався як удома. Аклілу робив швидкий поступ, розвиваючи вдячність до Творця. Незабаром він намагався поширювати добру новину про Царство. Одного дня, коли партнер у служінні запитав Аклілу, чого він прагне в житті, той охоче відповів, що надіється коли-небудь стати членом збору, в якому розмовляли б його рідною амхарською мовою. Коли старійшини місцевого англомовного збору дізналися про це, то з радістю подбали, щоб було виголошено основану на Біблії публічну промову рідною мовою Аклілу. У відповідь на запрошення чимало іноземців і місцевих жителів прийшли на перше у Великобританії публічне зібрання амхарською мовою. Сьогодні як ефіопи, так і інші, хто розмовляє цією мовою, об’єднані там у чудовий збір. Багато хто з них зрозумів, що немає причин, які заважали б їм стати на бік Єгови і символізувати це християнським хрещенням (Дії 8:26—36).

¹⁵ У кожної людини свої особливості і своє походження. Але це не підстава вважати одних вищими за інших: просто всі люди різні. Коли на острові Мальта проходило хрещення новоприсвячених служителів Єгови, то велику радість місцевих Свідків доповнювали сльози радості в очах гостей з Великобританії. Хоча мальтійці і британці виражали свої почуття по-різному, та їхня сильна любов до Єгови скріпляла узи християнського братства (Псалом 133:1; Колосян 3:14).

Подолання упереджень

16—18. Перекажіть випадок, котрий показує, як християнам вдається подолати упередження.

¹⁶ Тимчасом як поглиблюється наша любов до Єгови і християнських братів, ми можемо ретельніше наслідувати Єгову у своєму ставленні до інших. Будь-яке упередження, яке ми, можливо, колись відчували до людей певних національностей, рас або культур, можна подолати. Розгляньмо, для прикладу, що́ трапилося з Альбертом, який у роки Другої світової війни служив у британській армії і був полонений японцями під час здачі Сінгапура в 1942 році. Він провів близько трьох років на будівництві «залізниці смерті», неподалік мосту через річку Квай. Після свого звільнення наприкінці війни він важив лише 32 кілограми, був хворий на дизентерію, стригучий лишай і малярію, а також у нього були зламані щелепа й ніс. Тисячам інших полонених прийшлося ще гірше; чимало з них загинули. Коли 1945 року Альберт повернувся додому, то внаслідок побачених та пережитих ним звірств він був озлобленим і навіть чути не хотів ні про Бога, ні про релігію.

¹⁷ Альбертова дружина, Айрін, стала Свідком Єгови. Аби догодити їй, Альберт відвідав кілька зібрань місцевого збору Свідків Єгови. Молодий християнин на ім’я Пол, повночасний служитель, почав вивчати з ним Біблію. Незабаром Альберт зрозумів, що ставлення Єгови до людей залежить від стану їхнього серця. Він присвятив своє життя Єгові і охрестився.

¹⁸ Згодом Пол переїхав до Лондона. Вивчивши японську мову, він почав співпрацювати з япономовним збором. Коли Пол хотів запросити кількох Свідків з Японії відвідати його попередній збір, брати того збору згадали про сильне упередження, яке мав до японців Альберт. Після повернення у Великобританію Альберт уникав зустрічі з будь-ким з них, тож брати не знали, як він поводитиметься у цій ситуації. Їхнє занепокоєння виявилося зайвим: Альберт прийняв гостей зі щирою братською любов’ю (1 Петра 3:8, 9).

«Розширені будьте»

19. Яка Павлова порада допоможе нам, якщо ми маємо схильність до упередженості?

¹⁹ «Увагу звертати на особу [«виявляти упередження», НС] — не добре»,— написав мудрий цар Соломон (Приповістей 28:21). Легко мати близькі взаємини з людьми, яких ми добре знаємо. Проте буває, що ми не дуже цікавимося тими, з ким мало знайомі. Така упередженість не личить служителеві Єгови. Безперечно, усім нам варто дотримуватися ясної Павлової поради ‘бути розширеними’. Тож розширяйтесь у своїй любові до співхристиян будь-якого походження (2 Коринтян 6:13).

20. У яких сферах нашого життя ми повинні наслідувати Єгову, нашого неупередженого Бога?

²⁰ Без різниці, маємо ми небесне покликання чи перспективу вічного життя на землі, завдяки неупередженості ми можемо втішатися єдністю однієї отари під одним Пастирем (Ефесян 4:4, 5, 16). Коли ми намагатимемось наслідувати Єгову, нашого неупередженого Бога, це допоможе нам у християнському служінні, в сім’ї, у зборі — у всіх сферах нашого життя. Як саме? Це питання буде обговорюватися в наступній статті.

[Примітки]

Намагайтеся бачити у всіх добре

«Запам’ятай же мене, Боже мій, на добро!» (НЕЕМІЇ 13:31).

1. Як Єгова виявляє доброту до всіх людей?

ЯК ПРИЄМНО після багатьох хмарних, сірих днів знову побачити сонце! Це покращує настрій, і люди почуваються добре. Так само після довгих періодів спекотної та посушливої погоди дощ, а то й злива, приносить відсвіження і полегшення. Наш люблячий Творець Єгова задумав земну атмосферу таким чином, що ми можемо насолоджуватись чудовими змінами погоди. На Божій щедрості зосередив увагу Ісус, коли навчав: «Любіть ворогів своїх... і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Матвія 5:43—45). Дійсно, Єгова виявляє доброту до всіх людей. Божі служителі повинні наслідувати його, намагаючись бачити в інших добре.

2. а) На чому ґрунтується доброта Єгови? б) На що Єгова звертає увагу, коли спостерігає за тим, як ми відгукуємося на його доброту?

² На чому ґрунтується доброта Єгови? Починаючи від самого Адамового гріхопадіння, Єгова завжди шукав у людях щось добре (Псалом 130:3, 4). Його намір — повернути слухняному людству можливість жити в Раю на землі (Ефесян 1:9, 10). Надію на визволення від гріха та недосконалості через обіцяне Насіння ми маємо завдяки Божій незаслуженій ласці (Буття 3:15; Римлян 5:12, 15). Повіривши у викупну жертву, людина стає на шлях, який урешті-решт приведе її до досконалості. Сьогодні Єгова спостерігає за кожним із нас, аби, крім усього іншого, побачити й те, як ми відгукуємося на його щедрість (1 Івана 3:16). Він помічає кожен учинок, яким виявляється наша вдячність за його доброту. «Не є Бог несправедливий, щоб забути діло ваше та працю любови, яку показали в Ім’я Його ви»,— писав апостол Павло (Євреїв 6:10).

3. Яке запитання заслуговує нашої уваги?

³ Отож, як ми можемо наслідувати Єгову, намагаючись бачити в інших добре? Розгляньмо, як це запитання стосується чотирьох сфер нашого життя: 1) християнського служіння, 2) сім’ї, 3) збору та 4) наших стосунків з іншими.

У проповідуванні і при підготовці учнів

4. Як участь у християнському служінні показує, що ми намагаємося бачити в інших добре?

⁴ «Поле — це світ»,— пояснив Ісус, коли учні запитали його, що́ означає притча про пшеницю і кукіль. Як Христові учні, ми сьогодні чітко розуміємо цю істину, беручи участь у служінні (Матвія 13:36—38; 28:19, 20). Нашим польовим служінням ми публічно заявляємо про свою віру. Уже сам той факт, що Свідки Єгови добре відомі в наш час своїм служінням від дому до дому і на вулицях, свідчить про те, наскільки старанно ми відшукуємо всіх достойних звістки про Царство. Ісус наказував: «Як зайдете в місто якесь чи в село, то розвідайте, хто там достойний» (Матвія 10:11; Дії 17:17; 20:20).

5, 6. Чому ми знов і знов приходимо до людей?

⁵ Коли ми несподівано приходимо до людей, то бачимо їхню реакцію на нашу звістку. Іноді трапляється, що один із членів сім’ї готовий вислухати нас, але інший вигукує зсередини оселі: «Ми цим не цікавимося!» — і на тому розмова закінчується. Як же прикро нам, коли опір або брак зацікавлення з боку однієї особи впливає на відгук іншої! Що робити в такому разі, аби і далі намагатися бачити в інших добре?

⁶ Коли ми повторно прийдемо до тих самих дверей, то, можливо, матимемо нагоду поговорити безпосередньо з особою, яка під час попередніх відвідин урвала розмову. Коли будемо пам’ятати, що трапилося минулого разу, це допоможе нам підготуватися. Може, ця людина керувалася добрими мотивами, щиро вважаючи, що іншому члену сім’ї не слід слухати звістку про Царство. На її погляд могла вплинути перекручена інформація стосовно наших намірів. Але це не заважає нам знову робити спроби проповідувати добру новину про Царство в цій оселі, аби тактовно розвіяти неправильні уявлення про нас. Ми хочемо, щоб усі прийшли до точного знання про Бога. Можливо, з часом Єгова притягне цю людину до себе (Івана 6:44; 1 Тимофія 2:4).

7. Що допоможе зберігати позитивну настроєність розуму, коли ми йдемо до людей?

⁷ У своїх словах до учнів Ісус попереджав про опір з боку членів родини. Він сказав: «Я ж прийшов «порізнити чоловіка з батьком його, дочку з її матір’ю, і невістку з свекрухою її». Ісус додав: «Вороги чоловікові — домашні його» (Матвія 10:35, 36). Однак обставини і погляди людей змінюються. На їхню реакцію щодо нашого проповідування може вплинути раптова хвороба, втрата родича, стихійне лихо, емоційні переживання і безліч інших чинників. Якщо ми маємо негативний погляд, вважаючи, що люди, котрим проповідуємо, так і залишаться несприйнятливими, то чи справді намагаємося бачити в них добре? Чому б не прийти до них іншим разом? Можливо, вони зреагують інакше. Інколи реакцію людини може змінити не лише те, що́ ми говоримо, але й те, як ми говоримо. Зберігати позитивну настроєність розуму і пропонувати звістку про Царство так, щоб це приваблювало людей, нам допоможе палка молитва до Єгови перед початком проповідування (Колосян 4:6; 1 Солунян 5:17).

8. Чого можуть досягти християни, намагаючись бачити добре в своїх невіруючих родичах?

⁸ У деяких зборах Єгові служить чимало членів однієї родини. Нерідко те, що старші родичі постійно зберігали добрі взаємини з іншими членами родини та з подружнім партнером, подобалося молодшим і викликало в них повагу. Це посприяло змінам у їхньому серці. Прислухаючись до поради апостола Петра, багато християнських дружин змогло здобути своїх чоловіків «без слова» (1 Петра 3:1, 2).

У сім’ї

9, 10. Яким чином Яків і Йосип намагалися бачити добре в членах своєї сім’ї?

⁹ Інша сфера життя, у якій ми можемо намагатися бачити в інших добре,— це сім’я, члени якої об’єднані тісними узами. Подивімося, чого можна навчитися зі стосунків Якова з його синами. У Буття, 37-му розділі, 3-му і 4-му віршах, Біблія показує, що Яків мав особливу любов до Йосипа. Інші його сини заздрили Йосипу настільки, що змовилися вбити свого брата. Проте зверніть увагу на те, який склад розуму був у Якова і Йосипа пізніше. Обидва намагалися бачити в членах своєї сім’ї добре.

¹⁰ Коли Йосип служив управителем, відповідаючи за розподіл харчів в ураженому голодом Єгипті, він щиро прийняв своїх братів. Хоча він і не відкрив їм відразу, хто він, але повернув справи так, щоб про них добре подбали і дали харчі для їхнього старенького батька. Тож, незважаючи на те, що Йосип був жертвою їхньої ненависті, він все ж про них потурбувався (Буття 41:53—42:8; 45:23). Подібне ставлення до своїх синів виявив Яків. У передсмертні хвилини він висловив пророчі благословення для кожного з них. Хоча через свої неправильні дії дехто з них був обмежений щодо певних привілеїв, але свій спадок в Обітованій землі отримали всі (Буття 49:3—28). Як же чудово виявилася незмінна любов Якова!

11, 12. а) Який пророчий приклад підкреслює, наскільки важливо намагатися бачити добре в членах своєї сім’ї? б) Який урок ми отримуємо з прикладу батька в Ісусовій притчі про блудного сина?

¹¹ Ми можемо повніше зрозуміти, як Єгова шукає у своїх служителях добре, звернувши увагу на його довготерпіння в стосунках з невірним ізраїльським народом. Незмінність своєї любові Єгова унаочнив на прикладі того, що відбувалося в сім’ї пророка Осії. Дружина Осії Ґомер неодноразово чинила перелюб. Незважаючи на це, Єгова стосовно неї наказав Осії: «Іди, покохай жінку, кохану приятелем, але перелюбну, подібно, як любить Господь Ізраїлевих синів, а вони звертаються до інших богів, і кохаються у виноградних коржиках» (Осії 3:1). Чому Бог дав такий наказ? Єгова знав, що з-поміж народу, котрий зійшов з його шляху, окремі особи позитивно відреагують на його терпіння. Осія проголосив: «Потому Ізраїлеві сини навернуться, і будуть шукати Господа, Бога свого, та царя свого Давида, і за останніх днів з тремтінням обернуться до Господа та до Його добра» (Осії 3:5). Безперечно, над цим чудовим прикладом варто роздумувати, коли в сім’ї виникають труднощі. Продовжуючи шукати добре в інших членах сім’ї, щонайменше ми подамо хороший приклад терпіння.

¹² Ісусова притча про блудного сина допомагає ще ліпше зрозуміти, як намагатися бачити добре в членах своєї сім’ї. Молодший син повертається додому, полишивши марнотратний спосіб життя. Батько милосердно приймає його. Як батько реагує на незадоволення старшого сина, який увесь час був із сім’єю? Звертаючись до нього, він каже: «Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє». Його слова не є образливі, просто у них відчувається його батьківська любов. Він продовжує: «Веселитись та тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся». Подібно й ми можемо намагатися бачити в інших добре (Луки 15:11—32).

У християнському зборі

13, 14. Як можна застосовувати на практиці закон любові в християнському зборі?

¹³ Будучи християнами, ми прагнемо застосовувати на практиці закон любові (Якова 2:1—9). Можливо, ми не ставимося упереджено до членів нашого збору, чиє матеріальне становище відрізняється від нашого. Але чи не робимо ми «поділення» з огляду на расове, культурне походження або навіть релігійне минуле? Коли така проблема існує, то як ми можемо прислу́хатися до поради Якова?

¹⁴ Коли ми вітаємо кожного з присутніх на християнському зібранні, це говорить про нашу доброзичливість. Виявляючи ініціативу, щоб порозмовляти з новими особами, які приходять до Залу Царства, ми можемо допомогти їм подолати скованість і сором’язливість. Часто ті, хто вперше відвідує християнське зібрання, після цього зауважують: «Усі були такі привітні. Здавалося, ніби вони вже давно знають мене. Я почувався як вдома».

15. Як можна навчити юних членів збору виявляти зацікавлення старшими?

¹⁵ У деяких зборах підлітки після зібрання спілкуються в Залі Царства чи за його стінами лише між собою, уникаючи при цьому старших осіб. Що можна зробити, аби цього не траплялося? Перший крок, звичайно, треба зробити батькам: навчати своїх дітей вдома, готуючи їх до зібрань (Приповістей 22:6). Дітям можна дати завдання знайти для всіх членів сім’ї публікації, які будуть потрібні на зібранні. Також батьки, як ніхто інший, могли б заохочувати своїх дітей ділитися в Залі Царства якимись думками зі старшими і немічними. Маючи що їм сказати, діти отримуватимуть задоволення.

16, 17. Як дорослі можуть намагатися побачити добре в молодших членах збору?

¹⁶ Старші брати й сестри теж повинні цікавитися юними членами збору (Филип’ян 2:4). Вони могли б поговорити з молодими, щоб підбадьорити їх. Під час зібрань, як правило, розглядається декілька головних думок. Тож юних християн можна запитати, чи сподобалось їм зібрання, а також на які практичні думки вони звернули особливу увагу. Оскільки юні є невід’ємною частиною збору, їх слід хвалити за уважність, за коментарі на зібраннях, а також за будь-яку участь у програмі. Те, як юні християни співпрацюють зі старшими членами збору і як вони виконують прості завдання вдома, покаже, чи готові вони взяти на себе більші обов’язки в майбутньому (Луки 16:10).

¹⁷ Беручи на себе відповідальність, деякі підлітки ростуть духовно і завдяки цьому з часом отримують важливіші завдання. Зайнятість допомагатиме їм уникати нерозумної поведінки (2 Тимофія 2:22). Такі завдання можуть ‘випробувати’ придатність братів, котрі прагнуть стати службовими помічниками (1 Тимофія 3:10). Їхня готовність брати участь у зібраннях, ревність у служінні, а також особисте зацікавлення всіма членами збору допоможуть старійшинам оцінити, чи здатні ті виконувати додаткові призначення.

Намагайтеся бачити у всіх добре

18. Якої пастки слід уникати, виносячи судові рішення, і чому?

¹⁸ «Звертати увагу в суді на обличчя — не добре»,— стверджується в Приповістей 24:23. Небесна мудрість вимагає, щоб старійшини, виносячи в зборі судові рішення, уникали небезсторонності. Яків писав: «Мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, лагідна, покірлива, повна милосердя та добрих плодів, безстороння та нелукава» (Якова 3:17). Зрозуміло, що, намагаючись бачити в інших людях добре, старійшинам треба остерігатись, аби на їхнє рішення не вплинули особисті стосунки з тими людьми або емоції. Псалмоспівець Асаф писав: «Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів [або «богоподібних» (стосується людських суддів)] Він судить: «Аж доки ви будете несправедливо судити, і доки будете ви підіймати обличчя [«дивитись на лице», Кул.] безбожних?» (Псалом 82:1, 2). Отже, християнські старійшини, коли справа стосується когось з їхніх друзів або родичів, уникають будь-яких виявів фаворитизму. Так вони зберігають єдність збору і дозволяють діяти в ньому святому духу (1 Солунян 5:23).

19. Як ми можемо намагатися бачити в інших добре?

¹⁹ Намагаючись побачити в наших братах і сестрах добре, ми наслідуємо склад розуму Павла, який виявляється в його словах, звернених до солунського збору. Він сказав: «Про вас покладаємо надію на Господа, що й чините ви, і чинити будете те, що наказуємо вам» (2 Солунян 3:4). Нам легше буде не звертати уваги на чиїсь помилки, коли ми намагатимемося бачити в інших добре. Ми шукатимемо те, за що наших братів можна похвалити, звичайно ж, уникаючи критичного ставлення до них. Павло писав: «Що ще шукається в доморядниках,— щоб кожен був знайдений вірним» (1 Коринтян 4:2). Вірність не лише тих, хто є «доморядником», але й усіх наших християнських братів і сестер у зборі викликає в нас любов до них. Ми зближуємося з ними, і узи християнської дружби зміцнюються. Ми починаємо дивитися на наших братів так, як свого часу це робив Павло. Вони «для Божого Царства... співробітники» і «втіха» для нас (Колосян 4:11). Так ми наслідуємо спосіб мислення Єгови.

20. Які благословення чекають на тих, хто намагається бачити у всіх добре?

²⁰ Безсумнівно, ми вторуємо словам молитви Неемії: «Запам’ятай же мене, Боже мій, на добро!» (Неемії 13:31). Як же втішно знати, що Єгова шукає в людях добре! (1 Царів 14:13). Тож наслідуймо його у своїх стосунках з іншими. Роблячи це, ми отримаємо надію на спасіння і вічне життя в новому світі, який вже так близько (Псалом 130:3—8).