Допомагайте тим, хто відбився від отари

«Радійте зі мною, бо я знайшов свою загублену овечку» (ЛУКИ 15:6).

1. Як Ісус довів, що є люблячим пастирем?

ЄДИНОРОДНОГО Сина Єгови, Ісуса Христа, названо «великим пастирем овець» (Євр. 13:20). Святе Письмо передрекло його прихід і засвідчило, що він був особливим Пастирем, який наполегливо шукав «загублених овець» Ізраїля (Матв. 2:1—6; 15:24). Крім того, Ісус пожертвував собою. Подібно як буквальний пастух може віддати своє життя, щоб захистити овець, Ісус дав викуп за символічних овець, які мали отримати пожиток з його жертви (Ів. 10:11, 15; 1 Ів. 2:1, 2).

2. Через що деякі християни, можливо, стали неактивними?

² На жаль, сьогодні певні особи, які, здавалося, цінували жертву Ісуса і присвятились Богу, більше не спілкуються з християнським збором. Можливо, їхню ревність послабило знеохочення, проблеми зі здоров’ям чи інші чинники і через це вони стали неактивними. Проте ці люди матимуть мир і щастя, про які говорив у 23-му Псалмі Давид, лише тоді, коли будуть належати до отари Бога. Наприклад, Давид співав: «Господь — то мій Пастир, тому в недостатку не буду» (Пс. 23:1). Членам Божої отари не бракує нічого в духовному розумінні. Але цього не скажеш про заблуканих овець. Хто може допомогти таким вівцям? Як надавати їм допомогу? Що слід зробити, аби допомогти загубленим вівцям повернутися до отари?

Хто може допомогти?

3. Що, за словами Ісуса, потрібно для порятунку заблуканих овець Божого пасовиська?

³ Щоб врятувати загублених овець Божого пасовиська, необхідно докладати неабияких зусиль (Пс. 100:3). Ісус проілюстрував це такими словами: «Коли якийсь чоловік має сто овець і одна з них заблукає, чи ж не залишить він дев’яносто дев’ятьох на горі та не вирушить на пошуки тієї заблуканої? І якщо йому вдасться знайти її, то, правду кажу вам, він буде тішитися за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ятьох, котрі не заблукали. Так само й мій небесний Батько не бажає, аби загинув хоч один з цих малих» (Матв. 18:12—14). Хто може допомогти символічним вівцям, які відбилися від отари?

4, 5. Як старійшинам треба ставитися до Божої отари?

⁴ Якщо християнські старійшини хочуть допомагати загубленим вівцям, то повинні пам’ятати, що отара Бога є збором присвячених Єгові служителів. І справді, це дорогоцінна «отара [Божого] пасовиська» (Пс. 79:13). Такі цінні вівці потребують ніжної турботи, а отже, дбайливі пастирі мають цікавитися кожною овечкою. Сповнені любові пастирські візити приносять дуже хороші результати. Коли пастир з любов’ю підбадьорює загублених овець, вони стають духовно міцнішими і в них посилюється бажання повернутись до отари (1 Кор. 8:1).

⁵ Пастирі Божої отари мають обов’язок шукати овець, які відбилися від отари, і намагатись їм допомогти. Апостол Павло нагадав християнським старійшинам у стародавньому Ефесі про їхнє завдання бути пастирями: «Пильнуйте себе та всієї отари, адже святий дух призначив вас у ній наглядачами, аби ви пасли збір Бога, який він придбав кров’ю власного Сина» (Дії 20:28). Апостол Петро теж заохотив помазаних старійшин: «Пасіть доручену вам Божу отару не з примусу, а добровільно, не через любов до нечесної наживи, а виявляючи завзяття, і не пануйте над Божою отарою, його власністю, а подавайте їй приклад» (1 Пет. 5:1—3).

6. Чому Божі вівці особливо сьогодні потребують допомоги пастирів?

⁶ Християнським пастирям необхідно наслідувати Ісуса, «пастиря доброго» (Ів. 10:11). Він від усього серця турбувався про Божих овець і наголосив на важливості дбати про них, коли сказав Симону Петру: «Паси моїх овечок». (Прочитайте Івана 21:15—17). Вівцям потрібна така турбота особливо сьогодні, тому що Диявол ще з більшою люттю намагається зруйнувати непорочність присвячених Богу людей. Сатана використовує світ і плотські слабкості, щоб підштовхувати овець Єгови до грішних учинків (1 Ів. 2:15—17; 5:19). Жертвою Диявола можуть стати передусім неактивні вісники, і тому їм потрібна допомога, щоб застосовувати пораду «ходити згідно з духом» (Гал. 5:16—21, 25). Допомагати таким вівцям означає з молитвою покладатися на Бога, шукати проводу його духу і вміло послуговуватися його Словом (Прип. 3:5, 6; Луки 11:13; Євр. 4:12).

7. Наскільки важливо старійшинам дбати про символічних овець?

⁷ У стародавньому Ізраїлі пастух направляв овець довгою палицею із зігнутим кінцем. Коли вівці заходили в кошару або виходили з неї, то «переходили під палицею», і так пастух рахував їх (Лев. 27:32; Мих. 2:12; 7:14). Християнський пастир також має добре знати довірену йому Божу отару і дбати про кожну овечку. (Порівняйте Приповістей 27:23). Тому пастирська праця — одне з важливих питань, які обговорює рада старійшин. Це включає в себе заходи, пов’язані з допомогою загубленим вівцям. Сам Єгова сказав, що шукатиме своїх овець і належно дбатиме про них (Єзек. 34:11). Тож Богу приємно, коли старійшини так само докладають зусиль, щоб допомагати заблуканим вівцям повернутися до отари.

8. Як старійшини надають допомогу вівцям?

⁸ Якщо співвіруючий хворіє буквально, його може потішити і зміцнити візит пастиря Божої отари. Такий же вияв уваги зміцнює і духовно хвору вівцю. Старійшини можуть прочитати біблійні вірші, обговорити статтю, розповісти цікаві думки з програми зібрань, помолитися з неактивним вісником тощо. Вони могли б сказати, що члени збору будуть раді бачити його на зібраннях (2 Кор. 1:3—7; Як. 5:13—15). Яке ж велике значення має візит, телефонний дзвінок чи лист! Коли християнський пастир виявляє співчуття та надає допомогу овечці, котра відбилася від отари, це приносить радість і йому.

Спільні зусилля

9, 10. Поясніть, чому про заблуканих овець мають дбати не лише старійшини.

⁹ Ми живемо в скрутні часи, і всі ми дуже зайняті. Тож можемо не помітити, як одновірець віддаляється від збору (Євр. 2:1). Все ж Єгова дорожить своїми вівцями. Кожна овечка має значення, подібно як кожна частина людського тіла відіграє важливу роль. Тому всі ми повинні виявляти турботу про наших братів і по-справжньому піклуватись одні про одних (1 Кор. 12:25). Чи у вас такий самий погляд?

¹⁰ Звісно, старійшини беруть провід у пошуку заблуканих овець і в наданні їм допомоги. А втім, про одновірців, які віддалилися від збору, мають дбати не лише християнські наглядачі, а й інші члени збору. Ми можемо і повинні підбадьорювати та духовно зміцнювати співвіруючих, яким потрібно допомогти повернутися до отари. Як це робити?

11, 12. Яка особлива нагода може відкритись перед тобою, коли йдеться про духовну допомогу співвіруючому?

¹¹ Іноді старійшини вирішують, що досвідчені вісники Царства проводитимуть біблійне вивчення з неактивними, якщо ті просять про підтримку. Це робиться для того, щоб знову запалити в одновірцях «любов, яку [вони] мали на початку» (Об’яв. 2:1, 4). Таких осіб буде духовно зміцнювати розгляд матеріалу, який вони пропустили, не відвідуючи зібрань.

¹² Якщо старійшини попросили тебе вивчати зі співвіруючим, котрому потрібна духовна поміч, молися, щоб Єгова дав тобі мудрості і поблагословив твої зусилля. «Поклади свої чини на Господа, і будуть поставлені міцно думки твої» (Прип. 16:3). Розмірковуй над біблійними віршами і духовно підбадьорливими думками, завдяки яким ти зміцниш брата чи сестру. Подумай про чудовий приклад апостола Павла. (Прочитайте Римлян 1:11, 12). Павло прагнув зустрітися з християнами в Римі, щоб поділитися з ними духовним даром для їхнього зміцнення. Крім того, він очікував взаємного підбадьорення. Нам варто наслідувати Павла, коли ми хочемо підтримувати овець, що відбилися від Божої отари.

13. Що можна обговорювати з неактивним вісником?

¹³ Під час обговорення можна запитати одновірця, як він пізнав правду. Заохоть неактивного розповісти, яку радість він відчував на зібраннях, конгресах чи у проповідницькому служінні. Згадай про час, коли ви разом від усього серця служили Єгові. Розкажи, які благословення ти маєш, наближаючись до Єгови (Як. 4:8). Вислови свою вдячність за те, як Бог піклується про свій народ, особливо коли потішає і дає надію в час лиха (Рим. 15:4; 2 Кор. 1:3, 4).

14, 15. Про які благословення, можливо, корисно нагадати неактивним вісникам?

¹⁴ Скоріш за все, буде корисно пригадати неактивній особі про благословення, які вона мала, тісно спілкуючись зі збором. Приміром, така людина зростала в знанні Слова Бога та Його намірів (Прип. 4:18). Коли вона «дотримувалася керівництва духу», їй, без сумніву, було легше протистояти гріховним схильностям (Гал. 5:22—26). Також завдяки чистому сумлінню така людина могла звертатися до Єгови в молитві і мати «Божий мир, який неможливо збагнути розумом» і який береже наші «серця та здатність мислити» (Фил. 4:6, 7). Пам’ятай про все це, виявляй щире зацікавлення і з усіх сил сердечно заохочуй свого духовного брата чи сестру повернутися до отари. (Прочитайте Филип’ян 2:4).

¹⁵ Скажімо, ти, як старійшина, плануєш зробити пастирський візит до неактивної подружньої пари. Ти міг би заохотити чоловіка і дружину згадати час, коли вони вперше довідалися про правду з Божого Слова. Якою ж захопливою і логічною була правда! Вона задовольнила їхню потребу в духовному і звільнила від фальші (Ів. 8:32). Хіба ж їхні серця не переповнювалися вдячністю за те, що вони дізнавались про Єгову, його любов та величні наміри?! (Порівняйте Луки 24:32). Пригадай подружжю про те, що присвячені служителі мають близькі стосунки з Єговою і надзвичайну честь звертатися до нього в молитві. Щиро заохоть неактивних знову відгукнутися на «славну добру новину щасливого Бога» Єгови (1 Тим. 1:11).

І далі виявляйте до них любов

16. Наведіть приклад, який показує, наскільки дієвою є духовна допомога.

¹⁶ Чи вищезгадані поради дійсно практичні? Так. Ось приклад одного вісника, який почав проповідувати про Царство у 12 років. У 15-річному віці він став неактивним. Але пізніше цей брат відновив християнську діяльність і вже понад 30 років служить повночасно. Своїм духовним одужанням він великою мірою завдячує християнському старійшині. Наскільки ж брат вдячний за духовну допомогу!

17, 18. Які риси ти повинен мати, аби допомагати заблуканій овечці?

¹⁷ Саме любов спонукує християн допомагати неактивним особам повертатися до збору. Своїм послідовникам Ісус сказав: «Даю вам нову заповідь: любіть одні одних. Як я вас полюбив, так любіть одні одних і ви. По тому всі розпізнають, що ви мої учні, коли між вами буде любов» (Ів. 13:34, 35). Справді, любов є розпізнавальним знаком правдивих християн. Хіба не треба виявляти любов до охрещених одновірців, які, можливо, стали неактивними? Звичайно, треба. Але, надаючи необхідну допомогу, ми повинні виявляти чимало побожних рис.

¹⁸ Які риси тобі слід мати, аби допомагати особі, що відбилася від Божої отари? Окрім любові, тобі варто виявляти співчуття, доброту, лагідність і довготерпіння. Можливо, також потрібно бути вибачливим. Павло написав: «Одягніться в ніжне співчуття, доброту, смиренність, лагідність і довготерпіння. Терпеливо зносьте один одного і продовжуйте з готовністю прощати, якщо маєте підстави на когось поскаржитись. Оскільки Єгова з готовністю простив вам, робіть так і ви. А понад усе, одягніться в любов, бо вона — досконалі узи єдності» (Кол. 3:12—14).

19. Чому важливо докладати зусиль, щоб допомагати заблуканим вівцям повернутися до Божої отари?

¹⁹ У наступній статті для вивчення розглядатимуться причини, чому дехто віддаляється від Божої отари. Також у ній буде пояснено, якого прийому можуть очікувати особи, що навертаються. Вивчаючи цю статтю і роздумуючи над нею, будьте певні, що всі ваші зусилля допомогти символічним вівцям повернутися до християнського збору дуже цінні. У теперішній системі багато людей присвячує ціле своє життя гонитві за багатством, але життя навіть однієї людини дорожче за всі гроші світу. Ісус проілюстрував це на прикладі загубленої вівці (Матв. 18:12—14). Тож пам’ятайте про це, коли стараєтеся запопадливо і невідкладно допомагати дорогоцінним заблуканим вівцям Єгови повернутися до отари.

Допомагайте їм повернутись якомога швидше

«До кого ми підемо? У тебе слова вічного життя» (ІВ. 6:68).

1. Що сказав Петро, коли багато учнів покинуло Ісуса?

ЯКОСЬ Ісуса Христа покинуло багато учнів, які не сприйняли одного з його вчень. «Може, і ви хочете піти?» — запитав він апостолів. Петро відповів: «Господи, до кого ми підемо? У тебе слова вічного життя» (Ів. 6:51—69). Їм не було куди йти. Тодішня юдейська релігія не мала «слів вічного життя», і таких слів, безумовно, не знайти в сучасному Вавилоні Великому, світовій імперії фальшивої релігії. Для всіх, хто віддалився від Божої отари, але хоче догоджати Єгові, саме тепер «час пробудитись» і повернутися до отари (Рим. 13:11).

2. Що слід пам’ятати, коли йдеться про справу конфіденційного чи судового характеру?

² Єгова виявляв турботу про загублених овець Ізраїля. (Прочитайте Єзекіїля 34:15, 16). Так само християнські старійшини хочуть і мають обов’язок допомагати символічним вівцям, які відбилися від отари. Скажімо, старійшини можуть попросити вісника проводити вивчення з неактивним, який звертається за допомогою. А як бути, коли вісник дізнається, що неактивна особа вчинила серйозний гріх? Вісник не буде радити їй щось у справі судового чи конфіденційного характеру, а заохотить звернутися до старійшин. Якщо людина цього не зробить, то вісник сам має повідомити старійшинам про гріх (Лев. 5:1; Гал. 6:1).

3. Як власник 100 овець відреагував, коли знайшов загублену вівцю?

³ У попередній статті наводився Ісусів приклад про чоловіка, який мав 100 овець. Коли одна вівця загубилася, чоловік залишив 99 і пішов шукати заблукану. Як же радів він, знайшовши її! (Луки 15:4—7). Ми також дуже тішимось, коли повертається овечка, яка відбилась від Божої отари. Старійшини та інші члени збору, спонукані любов’ю, ймовірно, відвідують неактивного. Вони теж хочуть, щоб особа повернулася до отари й відчувала Божу підтримку, захист і благословення (Повт. 33:27; Пс. 91:14; Прип. 10:22). Що робити братам і сестрам, якщо вони мають можливість допомогти комусь повернутися в збір?

4. Що можна побачити з Галатів 6:2, 5?

⁴ Вони могли б заохотити людину повернутися до збору, люб’язно показавши їй, що Єгова любить своїх овечок і очікує від своїх служителів лише того, що їм під силу. Мова йде про вивчення Святого Письма, відвідування зібрань і проповідування доброї новини про Царство. Можливо, варто прочитати Галатів 6:2, 5 і згадати, що християни мають змогу допомагати одне одному носити тягарі, але «кожен нестиме власну ношу» обов’язків перед Богом. Ми повинні довести свою вірність Богові, і цього ніхто не може зробити за нас.

Чи не обтяжують їх «життєві тривоги»?

5, 6. а) Чому важливо уважно слухати щиросерді висловлювання неактивних одновірців? б) Як допомогти неактивним побачити, наскільки небезпечно віддалятися від Божого народу?

⁵ Щоб зрозуміти, як допомогти неактивним одновірцям, старійшини та інші духовно зрілі вісники повинні уважно слухати їхні щиросерді висловлювання. Скажімо, ти як старійшина відвідуєш подружню пару, яка не ходить на зібрання через «життєві тривоги» (Луки 21:34). Фінансові проблеми або численні сімейні обов’язки могли непомітно призвести до духовної бездіяльності цієї пари. Подружжя може вважати, що потребує полегшення, однак тобі варто сказати, що усамітнення не допоможе. (Прочитайте Приповістей 18:1). Ти міг би тактовно запитати: «Чи ви стали щасливішими, переставши приходити на зібрання? Чи ваше сімейне життя поліпшилось? Чи вас і далі зміцнює радість в Єгові?» (Неем. 8:10).

⁶ Роздуми над такими питаннями допоможуть неактивним вісникам побачити, що, не спілкуючись зі збором, вони поступово втрачають духовність і щастя (Матв. 5:3; Євр. 10:24, 25). Можливо, тобі вдасться допомогти їм зрозуміти, що вони втратили радість, бо не проповідують доброї новини (Матв. 28:19, 20). Тож як таким вісникам було б мудро діяти?

7. До чого можна заохочувати тих, хто відбився від отари Бога?

⁷ Ісус сказав: «Зважайте на себе, щоб ваші серця не обтяжувалися переїданням, надмірним питтям і життєвими тривогами... Тож пильнуйте і повсякчас благайте, аби ви змогли уникнути всього того, що має відбутися» (Луки 21:34—36). Осіб, які відбилися від отари Бога, але прагнуть, як і раніше, бути щасливими, можна заохотити молитися про святий дух та Божу допомогу і діяти відповідно до своїх молитов (Луки 11:13).

Чи вони спіткнулися?

8, 9. Що старійшина може сказати людині, яка спіткнулася?

⁸ Оскільки люди недосконалі, між ними виникають непорозуміння, і це може бути для когось каменем спотикання. Дехто спіткнувся, коли шанована в зборі особа повелась усупереч біблійним принципам. Якщо хтось став неактивним саме через це, старійшина може показати, що Єгова ні перед ким не ставить каменя спотикання. Тож навіщо розривати стосунки з Богом і його народом? Навпаки, варто й далі служити Богу, будучи впевненим, що «Той, Хто всю землю судить» знає, що́ відбулося, і вирішить справу належно (Бут. 18:25; Кол. 3:23—25). Якби людина спіткнулася буквально і впала, вона б свідомо не лежала на землі, а намагалася встати.

⁹ Надаючи духовну допомогу неактивному, старійшина може згадати, що з часом деякі вісники бачать, наскільки незначним є те, що колись стало для них каменем спотикання. Насправді приводу для спотикання, можливо, більше й немає. Коли людина спіткнулася через отримане картання, вона завдяки молитовним роздумам може дійти висновку, що принаймні частково була винувата сама і не повинна дозволити, аби виховні заходи стали для неї каменем спотикання (Пс. 119:165; Євр. 12:5—13).

Чи вони не сприйняли якогось вчення?

10, 11. Про що було б корисно поміркувати з неактивним, який по-своєму розуміє певне біблійне вчення?

¹⁰ Дехто покидає Божу отару, оскільки не згідний з певними біблійними вченнями. Ізраїльтяни, яких Бог звільнив з єгипетського рабства, «скоро забули... Його чин» і «не чекали поради Його» (Пс. 106:13). Може, варто нагадати неактивному віснику, що «вірний і розсудливий раб» дає чудову духовну поживу (Матв. 24:45). Власне тому цей вісник колись пізнав правду. Отож хіба йому не слід постановити знову ходити в правді? (2 Ів. 4).

¹¹ Коли старійшина намагається допомогти заблуканій овечці, він міг би розповісти про учнів, які покинули Ісуса тому, що не погодилися з якимось його вченням (Ів. 6:53, 66). Переставши спілкуватися з Христом і його вірними послідовниками, вони втратили духовність і радість. Чи ті, хто більше не спілкується з християнським збором, знайшли інше джерело багатої духовної поживи? Ні, бо такого джерела немає!

Чи вони зробили щось неправильне?

12, 13. Як допомогти тому, хто віддалився від отари, але визнає́, що серйозно згрішив?

¹² Деякі особи перестали проповідувати і приходити на християнські зібрання через те, що скоїли серйозний гріх. Ці християни можуть думати, що коли зізна́ються в гріху перед старійшинами, то їх виключать зі збору. Але їх не вилучать, якщо вони перестали чинити гріх і щиро каються (2 Кор. 7:10, 11). Цих братів і сестер радо чекають у зборі, і старійшини нададуть їм необхідну духовну допомогу.

¹³ Розгляньмо ситуацію, коли тебе, духовно зрілого вісника, попросили допомогти неактивному, і він розповідає тобі про скоєний серйозний гріх. Що тобі робити? Як зазначалось раніше, тобі не потрібно вникати в подробиці справи, а слід порадити неактивному звернутися до старійшин. Якщо він не бажає цього зробити, то заради імені Єгови і духовного добробуту збору тобі варто діяти відповідно до Божої вказівки щодо таких питань. (Прочитайте Левит 5:1). Старійшини знають, як допомогти особі, яка бажає повернутися до збору і від усього серця чинити волю Бога. Можливо, буде необхідно з любов’ю застосувати виховні заходи (Євр. 12:7—11). Коли людина визнала, що згрішила проти Бога, перестала чинити гріх і щиро кається, то старійшини допоможуть такій особі, і Єгова, скоріш за все, простить їй (Ісаї 1:18; 55:7; Як. 5:13—16).

Повернення сина приносить радість

14. Перекажіть своїми словами Ісусів приклад про блудного сина.

¹⁴ Той, кого призначили допомогти загубленій вівці, може обговорити з цією особою Ісусів приклад, записаний у Луки 15:11—24. Як розповідається в прикладі, молодий чоловік розтрачує свою спадщину, ведучи розгульне життя. Зрештою йому обридло таке життя, адже він не має що їсти і тужить за рідним домом. Тож чоловік приймає рішення повернутись додому. Коли батько ще здалека бачить сина, то біжить до нього, кидається йому на шию і ніжно цілує його. Батько не чується з радості. Роздуми над цим прикладом можуть спонукати заблукану вівцю повернутись до отари. Вона має якомога швидше «повернутися додому», оскільки теперішній злий світ незабаром буде знищений.

15. Чому дехто віддаляється від збору?

¹⁵ Більшість осіб, які відбилися від збору, не зовсім схожі на блудного сина. Дехто віддаляється поступово, подібно як неприв’язаний до берега човен повільно відносить течією. Інші стали настільки обтяжені турботами, що вже не зосереджуються на духовному. А ще деякі особи спіткнулися через поведінку певного члена збору або віддалилися через те, що не згідні з якимось біблійним вченням. Хтось же втягнувся в гріх. Однак поради, як діяти в кожному з цих випадків, допоможуть тобі підтримати неактивних, які покинули отару через ці чи інші причини, і заохотити їх, поки ще не пізно, повернутись.

«З поверненням додому, сину!»

16—18. а) Як один старійшина допоміг брату, котрий протягом багатьох років був неактивним? б) Чому цей брат став неактивним, яку допомогу він отримав і як його зустріли в зборі?

¹⁶ Один християнський старійшина розповідає: «Рада старійшин нашого збору дуже зацікавлена в тому, щоб відвідувати неактивних вісників. Я думав про брата, з яким вивчав Біблію і якому допомагав пізнати правду. Він був неактивним приблизно 25 років і перебував у дуже важкій ситуації. Тож я пояснив брату, як йому можуть допомогти біблійні принципи. Згодом він почав приходити в Зал Царства і погодився, щоб з ним вивчали Біблію з метою зміцнити його бажання повернутися до отари».

¹⁷ Чому цей брат став неактивним? Він говорить: «Я почав приділяти більше уваги світським, а не духовним справам. Потім я перестав досліджувати Біблію, ходити в служіння і на зібрання. І ось я зрозумів, що відірвався від збору. Але мені вдалося повернутись завдяки увазі і щирій підтримці старійшини». Проблеми цього брата почали вирішуватись після того, як він погодився на вивчення Біблії. Він каже: «Я усвідомив, чого мені не вистачало в житті — любові і керівництва Єгови та його організації».

¹⁸ Як брата зустріли в зборі? Ось що він розповідає: «Я почуваюся, наче блудний син з прикладу Ісуса Христа. Одна старенька сестра, яка вже 30 років служить у зборі і досі є вірною Єгові, сказала: “З поверненням додому, сину!” Це глибоко зворушило моє серце. Я дійсно був удома. І хочу висловити щиру вдячність за любов, сердечність, терпіння й турботу, які виявив до мене той старійшина і цілий збір. Їхня любов до Єгови і ближнього справді допомогла мені повернутись до отари».

Заохочуйте їх діяти без зволікань!

19, 20. Як вам заохочувати неактивних без зволікань повернутися до отари і як показати їм, що Бог не очікує від нас забагато?

¹⁹ Ми живемо в останні дні, і стрімко наближається кінець теперішньої системи. Тому заохочуйте неактивних відвідувати християнські зібрання. Спонукуйте їх робити це без зволікань. Покажіть, що Сатана старається зруйнувати їхні стосунки з Богом і підштовхує їх до думки, що, покинувши правдиве поклоніння, вони полегшать свої тягарі. Запевніть їх, що лише тоді, коли вони будуть вірними послідовниками Ісуса, вони зможуть отримувати справжнє відсвіження. (Прочитайте Матвія 11:28—30).

²⁰ Нагадайте неактивним, що Бог очікує від нас тільки того, що нам під силу. Коли сестрі Лазаря, Марії, почали дорікати за те, що незадовго до смерті Ісуса вона намастила його дорогою пахучою олією, він промовив: «Залишіть її в спокої... Вона зробила те, що могла» (Марка 14:6—8). Іншого разу Ісус похвалив нужденну вдову, яка пожертвувала в храмі дуже малу суму грошей. Вона теж зробила те, що могла (Луки 21:1—4). Більшість з нас може відвідувати зібрання і проповідувати про Царство. З допомогою Єгови багато неактивних будуть спроможні робити те саме.

21, 22. У чому варто запевнити тих, хто повертається до Єгови?

²¹ Якщо символічна заблукана вівця боїться знову зустрітися з одновірцями, ви можете звернути її увагу на те, як інші раділи поверненню блудного сина. Повернення заблуканої вівці так само викликає радість. Заохочуйте неактивних уже тепер рішуче протистояти Дияволу і наближатися до Бога (Як. 4:7, 8).

²² На осіб, які знову приходять до Єгови, чекає сердечний прийом (Плач 3:40). Колись служіння Богу, безсумнівно, приносило їм велику радість. Незліченні майбутні благословення будуть злиті на тих, хто якомога швидше повернеться до Божої отари!