Дехто йде за чимсь, що спочатку здається нешкідливим, неначе білка, за якою погнався Пітер. Теж саме сталося з Адою. Вона розповідає: «Усі мої співпрацівники мали звичай ходити разом на обід до поблизького ресторану. Коли в кінці дня вони запрошували мене на чашечку кави, то я легко погоджувалася. Я доходила до висновку, що не витрачаю часу, який повинна використовувати для зібрань або проповідування. Я не усвідомлювала, що це могло бути порушенням принципу з 1 Коринтян 15:33.

Незабаром я їздила з ними кожної суботи на прогулянку верхи. Потім ходила з ними в кіно і театр. Це довело до того, що я почала пропускати декотрі зібрання. Зрештою я зовсім не ходила на зібрання і не брала участі в проповідницькій діяльності. Коли я усвідомила, що трапилося, то вже не мала зв’язку з організацією».

Ада пояснює, що їй допомогло повернутися до Єгови: «Сестра, яка вела зі мною вивчення, якраз у відповідний момент запросила мене поїхати з нею на районний конгрес. Вона була такою милою! І взагалі мені не докоряла! Вона виявила стільки любові. Пройшов рік після того, як я останній раз була на зібранні, але я протягом цього часу вже роздумувала про марність світу і про те, що за мішурою знаходиться лише смуток, розчарування та неморальність. Тому я вирішила поїхати на конгрес. Приїхавши на місце конгресу, який проводився в театрі, я сіла в останньому ряду, сховавшись в темному куті. Мені не хотілося, щоб хтось з братів помітив мене і ставив запитання.

Проте програма дала мені дуже потрібну пораду. Коли конгрес закінчився, я вирішила не тільки повернутися до народу Єгови, але також цілим серцем присвятитися Єгові. Брати сердечно прийняли мене; «блудний син» повернувся» (Луки 15:11​-24). Усе це сталося досить давно, а тепер Ада в повночасному служінні вже понад 25 років.