Біблія (книга Християнства), Коран (книга ісламу), Талмуд (книга іудаїзму), Веди (книга індуїзму), і Тріпатака (книга буддизму) складають офіційні священні писання головних релігійa.

З другого боку, індуїзм розрізняє між загальноприйнятим каноном, а іншими напівсвященними писаннями. Та категорія священних писань індуїзму, відома як Сруті, що значить «навчання через слухання», стосується первісного одкровення, і поміщає в собі Веди та Упанішади. Смрті, що значить «спогад», доповнює книги Сруті, й пояснює, а також докладніше з’ясовує їх. Тому то книги Смрті вважаються другорядними, напівканонічними, незважаючи на те, що з них індуси найбільше навчаються про їхню релігію.

У протилежності цьому, Енциклопедія релігій каже, що Упанішади, доповнюючі Веди, датуючись з 4-го століття до н. е., і вкладені санскритською мовою, перше «писались у 1656 р. н. е.» Це не було через недбалість. Їх свідомо не записувалось. Історик Уїлл Дурент пояснює: «Веди й епічні поеми це пісні, які здобували популярність, коли протягом багатьох поколінь повторювали їх вголос; призначалися не для читання, а краще для слуху».

Декотрі індуси й буддисти ще до цих пір заявляють, що тільки повторювати ті писання вголос надає їм найбільшого значення й важливості. Вони надають особливого значення мантрам, тобто словам або формулам, які за загальною думкою, вміщають у собі притаманні сили спасіння. У Новій британській енциклопедії каже: що «правильним вимовлянням однієї мантри людина може спонукати, а навіть примусити богів нагородити поклонника магічними й духовними силами, яких інакше він не міг би здобути».

Чиє слово й для скількох?

Не всі священні писання претендують на божественне походження, і не вимагають широкого розповсюдження й досяжності всім людям. Наприклад, індуські Упанішади (що значить «сидіти біля») одержали свою назву із звичаю релігійних учителів, які довіряли таємні доктрини своїм найкращим і улюбленим учням, тобто «сидячим біля» них. «Слово упанішад містить у собі таємничість», пояснює Енциклопедія релігій, і додає: «Дійсно, Упанішади точно заявляють, що такі уроки не є для загальної публіки... [але] тільки для добірних слухачів».

ІНДУЇЗМ: Веди, з Санскриту на «знання».

Тільки одна збірка священних творів у індуїзмі — Самгіта — містить у собі понад мільйон ліричних віршів.