У 1953 році вперше після дванадцятирічної перерви філіал в Індонезії надрукував 250 примірників «Вартової башти» індонезійською. Спочатку ці 12-сторінкові журнали, виготовлені на мімеографі, містили лише статті для вивчення. Через три роки, коли брати домовилися про друкування «Вартової башти» з однією фірмою, цей журнал виходив місячним тиражем 10 000 примірників, а кількість його сторінок була збільшена до шістнадцяти.

Службовець, який займався цим, сказав братам: «Я вважаю, що “Менара Пенгавал” (“Вартова башта”) є одним з найкращих журналів в Індонезії, і мені дуже приємно допомогти вам з отриманням дозволу на папір для вашого нового журналу».