У другій половині 18 століття почався Промисловий переворот, перше у Великобританії. Це був перехід від ручних сільськогосподарських виробів до великої машинної індустрії, тобто до фабрично-заводської системи хімічним процесом. Внаслідок такої зміни тисячі людей товпилися до міста шукати роботи. По різних місцевостях виникли безробіття, брак житла й інші робітничо-селянські злигодні.

Чи так зване християнство подолає ці три погрози — науку, Просвітительство й промисловість?

Витісняють Бога, але дуже легесенько

Прихильники Просвітительства складали вину на релігію за турботи суспільства. Ідею, що «суспільство треба будувати за зразком заздалегідь визначеного Божого плану й природного закону,— каже Енциклопедія релігії (англ.),— заступилося ідеєю, що суспільство треба будувати з «вигадок» людини. Цим чином створився світський соціальний гуманізм, який в свою чергу, породить філософські й соціологічні теорії сучасного світу».

Ці теорії включали «громадянську релігію», пропаговану французьким філософом Просвітительства, Жан-Жаком Руссо, зосереджуючись на суспільстві й людських труднощах та турботах, ніж на Бозі й поклонінні Йому. Французький мемуарист (автор літературних творів у формі записок), Клод Анрі Рувруа пропагував «Нове християнство», а його прихильник, Огюст Конт говорив про «релігію людства».

Пізно 19-го століття, американський рух — «соціальне євангеліє» — близько пов’язаний з європейськими теоріями, виник у протестантстві. У цій теологічній ідеї заявляли, що головний обов’язок християнина був утягатися в суспільні діяльності, яку то ідею протестанти до цих пір дуже обстоюють. Католицький варіант цієї самої ідеї знаходиться між робітниками-священиками у Франції і між духівництвом Латинської Америки, яке пропагує теологію визвольного руху.

У 1982 році журнал Тайм говорив про цей самий напрям між місіонерами так званого християнства, кажучи: «Протестанти ревніше втягалися в основні економічні й суспільні турботи людей... Усе більше й більше католицьких місіонерів уважає, що солідарність із потребами убогих вимагає запровадження радикальних змін у політичній і економічній системах, а навіть марксистським революційним рухом... Справді, є місіонери, які вірять, що найважливішою метою не є навертання людей на свою віру». Очевидно, ці місіонери згоджуються із словами французького соціолога Еміль Дюркгейма, який колись подав думку: «В дійсності, суспільство, а не Бог, стало предметом релігійного поклоніння».

Очевидно, так зване християнство витісняло Бога з релігії, хоч дуже легесенько. Але тим часом діяли ще інші сили.

Замінюють Бога псевдорелігіями

Церкви зовсім не могли розв’язати проблем, які постали внаслідок Промислового перевороту. Але псевдорелігії, результат людських філософських теорій, заявляли, що вже розв’язали їх і тому швидко почали заповнювати порожнечу.

Наприклад, декотрі люди зазнавали задоволення з погоні за багатством і майном, з напряму самозакоханості, якого потурав Промисловий переворот. Матеріалізм став релігією. Всемогутнього Бога замінив «Всемогутній долар». У драмі Джорджа Бернарда Шоу, на це натякав один актор який вигукнув: «Я мільйонер. Це моя релігія».

Інші люди приєднувалися до політичних рухів. Соціолог-філософ, Фрідріх Енгельс, співробітник Карла Маркса, пророкував, що соціалізм згодом заступить релігію, і сам стане релігією. Як соціалізм поширювався по Європі, відставний професор Роберт Нізбет сказав, що «відступники від іудаїзму й християнства повернулися до сурогата».

ВИЩИЙ РІВЕНЬ ЖИТТЯ, який уможливили Промисловий переворот і Науково-технічна революція, поширив егоїстичне самолюбство й зародив суспільну несправедливість та нерівність. Так зване християнство пішло на компроміс тому, що нехтувало божественні інтереси й займалося людськими інтересами, тобто суспільними, економічними, екологічними або політичними справами.