Зріст народжуваності за допомогою репродуктивних технологій

Двадцять п’ятого липня 1978 року в місті Олдем (Англія) — народилася незвичайна дівчинка, на ім’я Луїза Браун. Луїза стала першою у світі дитиною з пробірки.

ЖИТТЯ цієї дівчинки було зачате в лабораторії внаслідок запліднення ін вітро. Яйцеклітину матері з’єднали зі спермою батька в спеціальній скляній посудині. Через два з половиною дні, коли клітина поділилася принаймні вісім разів, її перенесли в матку матері, де вона нормально розвивалася. З упевненістю можна сказати, що народження Луїзи відкрило нову епоху в лікуванні безплідності.

Запліднення ін вітро дало поштовх розвитку допоміжних репродуктивних технологій, які включають різні методи лікування безплідності на основі використання яйцеклітини та сперми. Розгляньмо деякі приклади. У 1984 році жінка зі штату Каліфорнія (США) народила немовля, зачате з яйцеклітини жінки-донора. Того ж року в Австралії родилась дитина, що розвинулася із замороженого ембріона. А в 1994 році 62-літня жінка привела на світ дитину в результаті з’єднання донорських яйцеклітин зі спермою її чоловіка.

Медицина йде вперед

Сьогодні, майже через 25 років після народження Луїзи Браун, науковці стали використовувати цілий ряд нових методів лікування та високо розвинутих технологій, а це докорінно змінило репродуктивну медицину (Дивіться супровідну інформацію «Деякі методи штучного запліднення» та «Який існує ризик?»). Завдяки цим відкриттям значно зросла кількість новонароджених, котрі були зачаті за допомогою репродуктивних технологій. Наприклад, лише у США 1999 року народилося понад 30 000 таких дітей, а в деяких скандинавських країнах завдяки репродуктивній медицині щороку з’являється 2—3 відсотки немовлят з усіх новонароджених. Кожного року на нашій планеті внаслідок запліднення ін вітро народжується близько 100 000 малюків. Науковці підрахували, що з 1978 року народилося приблизно мільйон немовлят, зачатих таким методом.

Допоміжні репродуктивні технології головно застосовують в розвинутих країнах. Кожен такий курс лікування коштує тисячі доларів, і тому не завжди можна сподіватися, що витрати на лікування будуть покриті державою, підприємствами чи приватними страховими компаніями. У журналі «Тайм» розповідалося, що, наприклад, «45-річній жінці, яка вже сім разів зважувалась на запліднення ін вітро, таке лікування може обійтися в 100 000 доларів». Проте чимало безплідних пар, для яких раніше єдиною можливістю стати батьками було усиновлення, покладають на репродуктивні технології великі надії. Адже нині завдяки різним методам лікування можна усунути безпліддя як у жінок, так і в чоловіківa.

Чому такі популярні?

Однією з причин популярності репродуктивних технологій є сучасний стиль життя. У звіті, опублікованому Американським товариством репродуктивної медицини, сказано: «Протягом останніх трьох десятиліть жінки стали народжувати в значно старшому віці, оскільки прагнуть спершу здобути вищу освіту та зробити кар’єру, а тоді вже починають думати про сім’ю. Крім того, жінки, які з’явились на світ у пік збільшення народжуваності (1946—1964 роки), тепер увійшли в завершальну стадію репродуктивного віку. Тому кількість жінок, які шукають допомоги в лікуванні безплідності, значно зросла».

А втім, декотрі жінки навіть не усвідомлюють, наскільки швидко знижується їхня здатність народжувати. За даними Центру контролю і профілактики захворювань (США), імовірність того, що 42-річна жінка народить дитину зі своєї яйцеклітини становить менш ніж 10 відсотків. Тому в лікуванні старших жінок від безпліддя часто використовують донорські яйцеклітини.

Сьогодні бездітні пари навіть можуть «усиновити» ембріон, який залишився після лікування від безплідності іншої пари. За деякими підрахунками, тільки в США зберігається близько 200 000 заморожених ембріонів. А згідно з повідомленням інформаційної служби Сі-Бі-Ес: «Донорство ембріонів проводиться без особливого розголосу і в невеликих масштабах вже протягом багатьох років».

Проте з розвитком репродуктивних технологій з’являються і нові питання. Як оцінити такий спосіб дітонародження з морально-етичного погляду? А що про це сказано в Біблії? Ці, а також інші питання, будуть обговорюватися у наступній статті.

[Примітка]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 4]

ДЕЯКІ МЕТОДИ ШТУЧНОГО ЗАПЛІДНЕННЯ

ІНСЕМІНАЦІЯ СПЕРМОЮ ЧОЛОВІКА. Це інструментальне введення сперми в жіночі статеві органи. Такий метод використовують найчастіше, але якщо він не приносить бажаних результатів, пробують інші, нижчеописані методи.

ІМПЛАНТАЦІЯ ГАМЕТ У ПОРОЖНИНУ МАТКОВОЇ ТРУБИ. Цей метод полягає у тому, що з яєчника жінки беруть яйцеклітини, з’єднують їх зі спермою і при допомозі лапароскопа (інструмента для дослідження черевної порожнини) через маленькі надрізи на животі вводять ці незапліднені яйцеклітини разом зі спермою у порожнину маткової труби.

ІНТРАЦИТОПЛАЗМАТИЧНА ІН’ЄКЦІЯ ЄДИНОГО СПЕРМАТОЗОЇДА (у збільшеному вигляді зліва). Введення одного сперматозоїда безпосередньо в яйцеклітину.

ЗАПЛІДНЕННЯ ІН ВІТРО З яєчників жінки беруть яйцеклітини та запліднюють їх поза організмом. Ембріон, який починає розвиватися внаслідок такого запліднення, вводять через шийку матки безпосередньо в матку.

ІМПЛАНТАЦІЯ ЗИГОТ У ПОРОЖНИНУ МАТКОВОЇ ТРУБИ. З яєчників жінки беруть яйцеклітини та запліднюють їх поза організмом. Запліднену яйцеклітину (зиготу) вводять через маленький надріз на животі у порожнину маткової труби.

[Відомості про джерела]

Підготовлено за даними про репродуктивне здоров’я Центрів контролю і профілактики захворювань (США).

З люб’язного дозволу University of Utah Andrology and IVF Laboratories

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 5]

ЯКИЙ ІСНУЄ РИЗИК?

ПОМИЛКА МЕДПЕРСОНАЛУ. У клініках США, Голландії та Великобританії не раз траплялося, що жінкам помилково вводили не ту сперму чи імплантували чужі ембріони. Внаслідок цього жінка народила близнюків іншої раси, ніж вона або її чоловік. Було й таке, що жінка привела на світ близнюків різної раси.

БАГАТОПЛІДНА ВАГІТНІСТЬ. На думку науковців, багатоплідна вагітність, яка виникає в результаті імплантації в утробу кількох ембріонів, може призвести до передчасних пологів, народження мертвого плоду, недоношеної дитини або ж народження дитини-інваліда.

ВРОДЖЕНІ ВАДИ. Згідно з одним дослідженням, діти, народжені внаслідок запліднення ін вітро, частіше страждають від таких вроджених вад, як захворювання серця і нирок, розколина піднебіння та крипторхізм (неопущені яєчка).

ЗДОРОВ’Я МАТЕРІ. Ускладнення після гормональних препаратів та багатоплідної вагітності становлять серйозну загрозу для здоров’я жінки.

Нові методи, нові проблеми

Уявіть собі розпач подружжя, яке вже довго мріє про дитину, однак дізнається, що хтось із них безплідний. Залишається єдина надія — допомога лікарів. Сьогодні впроваджено чимало передових методів та технологій, завдяки яким можна вирішити цю проблему. Тож, що обрати і чи взагалі варто зважуватись на таке?

НИНІ перед безплідними парами відкрились можливості, котрих ще не було кілька десятиліть тому. Але водночас виникло і запитання: чи прийнятні допоміжні репродуктивні технології з морально-етичного погляду? А втім, розгляньмо спершу, як до таких технологій ставляться деякі релігійні групи.

Що про це думають релігійні групи?

У 1987 році католицька церква оприлюднила документ за назвою Donum Vitae («Дар життя»), в якому висловила своє ставлення до методів штучного запліднення. У ньому зокрема зазначалось, що коли медицина допомагає подружжю зачати дитину природним шляхом, то церква вважає таке лікування прийнятним з морального погляду. Але якщо медичні технології заміняють статевий акт в подружжі, таке лікування — неприйнятне. Згідно з цим поглядом, хірургічне втручання з метою відновлення прохідності маткових труб та медикаментозне лікування вважається моральним, а от запліднення ін вітро — ні.

Наступного року Комітет Конгресу США провів серед членів різних релігійних груп опитування, аби дізнатися їхнє ставлення до методів штучного запліднення. Як видно з кінцевого звіту, більшість з них вважають прийнятними такі медичні заходи, як інсемінація спермою чоловіка та запліднення ін вітро при умові, що яйцеклітина та сперма належать подружній парі. Крім того, більшість релігій виступили проти знищення ембріонів, штучної інсемінації спермою донора і сурогатного материнстваa, оскільки вважають їх неприйнятними з морального погляду.

У 1997 році Європейська екуменічна комісія у справах церкви та суспільства (ЄЕКЦС), яка представляє інтереси протестантської, англіканської та православної церков, в одному зі своїх документів заявила, що думки її членів стосовно методів репродуктивних технологій поділилися. У документі наголошувалося, що в цьому питанні кожен керується власним сумлінням і сам несе відповідальність за своє рішення. Також там було сказано: «Важко говорити про спільну позицію членів церков ЄЕКЦС, адже кожен із нас має свою думку стосовно цього питання».

Отож, як видно, ставлення до допоміжних репродуктивних методів дуже різне. Згідно зі Всесвітньою організацією охорони здоров’я, розвиток біотехнологій «породжує все нові й нові соціальні, морально-етичні та законодавчі проблеми». Тож, які питання повинні обміркувати ті, хто зважується на якийсь із методів репродуктивних технологій?

Питання, які слід розглянути

Перш за все варто з’ясувати, який статус має людський ембріон. Адже це пов’язане із важливим питанням: коли починається людське життя — в момент зачаття чи на пізніших етапах вагітності? Відповідь суттєво вплине на рішення, яке приймуть подружні пари, вибираючи метод штучного запліднення. Якщо вважати, що життя починається в момент зачаття, тоді необхідно обміркувати наступне.

● Чи згідне подружжя, аби лікарі запліднили більше яйцеклітин, ніж буде імплантовано в утробу жінки, і зберігали решту ембріонів для майбутнього використання?

● Що буде з цими ембріонами, якщо подружжя вже не захоче або не зможе мати дітей?

● А що станеться з ембріонами, коли чоловік і дружина розлучаться, або хтось із них помре?

● Хто візьме на себе відповідальність за знищення таких ембріонів?

Питання про долю невикористаних або заморожених ембріонів дуже серйозне і ним не варто легковажити. Законодавство деяких країн вимагає від подружньої пари письмової заяви, у якій було б чітко сказано, що слід робити із «зайвими» ембріонами. Батьки можуть стати донорами ембріонів, залишити їх у кріобанку, дозволити використати їх для наукових досліджень чи взагалі знищити. Однак пам’ятайте: якщо батьки не згадують про свої ембріони більше п’яти років, у деяких клініках вважається етичним знищити ембріони без будь-якої письмової заяви. Нині по світі в таких клініках зберігається тисячі заморожених ембріонів.

Іноді самі лікарі пропонують батькам пожертвувати невикористані ембріони для дослідження стовбурних клітин. Так, наприклад, Американська асоціація боротьби з безплідністю заохочує подружжя віддавати «зайві» ембріони для наукових дослідів. Одна з цілей дослідження стовбурних клітин — знайти нові методи лікування деяких захворювань. Але навколо цих досліджень точиться чимало суперечок, оскільки зародок гине при видаленні з нього стовбурних клітинb.

У зв’язку з розвитком генетичних технологій виникли ще й інші морально-етичні питання. Візьмімо до уваги передімплантаційну генетичну діагностику (ПГД) (Дивіться інформацію в рамці «Передімплантаційна генетична діагностика»). Ця діагностика передбачає генетичне дослідження та відбір ембріона необхідної статі або вільного від певних захворювань, який згодом можна імплантувати в матку жінки. Критики попереджають, що ПГД може призвести до дискримінації статі, а також до того, що батьки почнуть замовляти певні риси своїх дітей, як-от колір волосся чи очей. З огляду на це виникає етичне питання: а що станеться з ембріонами, які не підходитимуть майбутнім батькам?

Вплив на стосунки в сім’ї

Коли взяти до уваги деякі методи штучного запліднення, виникає ряд інших запитань. Як донорство сперми, яйцеклітин чи сурогатне материнство вплине на стосунки в сім’ї? Адже деякі репродуктивні технології задіюють у процес народження дитини третю особу (донора), четверту (два донора), а то й п’яту особу (два донора та сурогатна мати).

Ті, хто зважується на лікування з використанням донорського генетичного матеріалу, повинні поміркувати над наступними запитаннями.

● Як таке народження впливатиме на почуття батьків, коли один з них (а то й жоден) непричетний до народження дитини?

● Як почуватиметься дитина, коли дізнається про своє незвичайне зачаття?

● Чи варто розповідати дитині про її біологічних батьків, і чи дозволити їй шукати своїх батьків?

● Які моральні та юридичні права й обов’язки донорів?

Як щодо анонімності?

У багатьох країнах донор генетичного матеріалу залишається анонімним. У Великобританії Комісія з дослідження питань запліднення й ембріології, яка наглядає за використанням людського репродуктивного матеріалу, пояснює: «Для подружжів-реципієнтів та їхніх дітей донори сперми та яйцеклітин загалом залишаються невідомими; виняток становитимуть хіба що ті пари, які домовляться про донорство зі своїми знайомими».

Однак питання про анонімність залишається темою бурхливих дискусій. У ряді країн стосовно цього навіть були внесені певні зміни до законодавства. Ті, хто виступає проти анонімності, твердять, що діти мусять знати про своє походження. В одному повідомленні говориться: «У дорослому віці понад 80 відсотків усиновлених дітей шукають своїх біологічних батьків. Здебільшого вони роблять це, аби взнати правду про своє походження. А майже 70 відсотків таких дітей хочуть з’ясувати це питання, аби дізнатися про спадковість та стан здоров’я своїх біологічних батьків».

Як сказано в іншому повідомленні, було проведено опитування 16 дорослих, які народилися внаслідок інсемінації спермою донора. Багато з них заявили, що «були шоковані, дізнавшись про своє біологічне походження». У цьому ж повідомленні додавалося: «Чимало таких дітей, дізнавшись, як вони з’явилися на світ, почувались розчарованими, покинутими та обманутими. І тому вони втрачали довір’я до своєї родини».

Яким буде ваше рішення?

Безсумнівно, медицина піде далі в розвитку допоміжних репродуктивних технологій. Дехто передбачає, що в майбутньому 30 відсотків усіх дітей будуть народжуватися завдяки цим технологіям. А це означає, що і далі триватимуть дискусії довкола морально-етичних питань.

Але правдиві християни повинні перш за все керуватися думкою нашого Творця — того, хто започаткував процес розмноження (Псалом 36:10). Зрозуміло, що в Біблії нічого не сказано стосовно сучасних допоміжних репродуктивних технологій, адже у біблійні часи їх не було. Однак у Святому Письмі викладені чіткі принципи, які відображають Божі думки і погляди (Дивіться супровідну інформацію «Що каже Біблія?»). Ці принципи допоможуть прийняти рішення, правильне з етичного й морального погляду. Тоді ми матимемо чисте сумління перед Богом (1 Тимофія 1:5).

[Примітки]

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 8]

Що таке передембріон?

Термін «передембріон» вживають для позначення розвитку яйцеклітини у перші 14 днів після запліднення. Починаючи з кінця другого до кінця восьмого тижня, зародок називають ембріоном, а потім — плодом. Але чому використовується термін «передембріон»?

Згідно з Міжнародним журналом соціології та соціальної політики, цей термін «був введений, щоб виправдати дослідження на людських ембріонах» протягом перших 14 днів після зачаття. В одному довіднику сказано: «Якщо хтось розглядає ембріон як майбутню дитину, слід зазначити, що ранні стадії формування певних органів починаються тільки через два тижні після злиття сперматозоїда та яйцеклітини». Але невже передембріон — це лише матеріал придатний для дослідів? Розгляньмо, що насправді відбувається у цей двотижневий період.

Після того як сперматозоїд проник в яйцеклітину, протягом перших 24 годин відбувається об’єднання хромосомного набору чоловіка та жінки. Наступних кілька днів нова клітина починає ділитися. За чотири — п’ять днів після запліднення, гроно клітин утворює порожнисту сферу (меншу за головку шпильки) із зовнішнім шаром клітин та скупченням клітин у середині. Ця порожниста сфера називається бластоциста. Із зовнішнього шару клітин згодом розвиватимуться неембріональні тканини, а з внутрішнього — плід.

Десь через тиждень після запліднення відбувається імплантація, тобто заглиблення бластоцисти в слизову оболонку матки. Після імплантації починається утворення плаценти, завдяки якій відбуватиметься дихання та живлення плоду від кровообігу матері, а також виведення продуктів обміну плода. Як сказано у книжці «Захоплива подорож у світ людського організму» (англ.), вже на дев’ятий день після запліднення, внутрішнє скупчення клітин розпочинає «формування нової людської істоти». У книжці додається: «Ці приблизно 20 клітин протягом наступних п’яти — шести днів реорганізуються та розподіляються, внаслідок чого утворюється перший структурний елемент зародка». Тож наприкінці другого тижня цей «перший структурний елемент», з якого зрештою розвинеться центральна нервова система, стає помітним.

Оскільки та рання стадія розвитку характеризується лише підготовчими процесами, дехто доводить, що «на цій стадії не відбувається якихось біологічних процесів, які б позначили початок життя людського ембріона».

Але правдиві християни твердо переконані, що життя починається в момент зачаття. Той факт, що запліднена яйцеклітина вже містить програму, за допомогою якої відбудеться її імплантація в слизову оболонку матки, створення плаценти, встановиться зв’язок з кровообігом матері та протікатиме багато інших процесів, викликає ще більше захоплення нашим Конструктором, Богом Єговою.

[Ілюстрація]

Людський ембріон на третій день (збільшений в 400 разів).

[Відомості про джерело]

З люб’язного дозволу University of Utah Andrology and IVF Laboratories

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 9]

ПЕРЕДІМПЛАНТАЦІЙНА ГЕНЕТИЧНА ДІАГНОСТИКА

Передімплантаційна генетична діагностика (ПГД) — це ще один крок у розвитку допоміжних репродуктивних технологій. Ця діагностика включає генетичне дослідження ембріонів та відбір найбільш підхожого для імплантації в матку. Ось що про такий метод діагностики сказано в книжці «Вибір репродуктивних технологій. Соціальні, психологічні та етичні проблеми» (англ.):

«Незабаром [науковці] вже зможуть визначати фізичні, інтелектуальні і, можливо, навіть емоційні та соціальні особливості ембріона. Тож в недалекому майбутньому батьки зможуть вибрати певні характерні риси свого нащадка. Чимало людей вважають, що таким методом діагностики можуть користуватися пари із серйозними спадковими захворюваннями, однак не ті, хто прагне народити дитину певної статі, з блакитними очима, музикально обдаровану або високого зросту.

Передімплантаційна генетична діагностика, як і багато інших передових технологій, породжує немало запитань, зокрема, чи варто проходити цю діагностику лише тому, що з’явилась така можливість... Дилема полягає в тому, де зупинитись і чи можливо зупинитись взагалі на цьому слизькому схилі передових технологій».

[Рамка/Ілюстрація на сторінці 10]

ЩО КАЖЕ БІБЛІЯ?

Звичайно, у Біблії нічого не сказано про сучасні допоміжні репродуктивні методи, але в ній розкривається ставлення Бога до багатьох важливих питань. Відповіді на два наступні запитання допоможуть правдивим християнам приймати рішення, які б подобалися Богові.

Коли починається людське життя? Згідно з Біблією, життя починається в момент зачаття. Зверніть увагу на слова псалмоспівця Давида, який під натхненням сказав про Бога: «Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було» (Псалом 139:16). Також обміркуйте вірш з Вихід 21:22, 23, де говориться, що особа, яка завдасть шкоди ненародженому малюку, мусить бути покарана. Отож, з цих біблійних віршів дізнаємося: наш Творець дуже цінує життя, навіть на ранніх стадіях розвитку в утробі матері. І в Божих очах умисне знищення ембріона — це абортc.

Чи існують якісь застереження стосовно використання дітородної здатності? Божий погляд на це видно в Левит 18:20, де сказано: «А з жінкою свого ближнього не будеш лежати на насіння, щоб нею не стати нечистим». Суть цього біблійного вірша полягає у тому, що сперма чоловіка повинна використовуватись лише для запліднення його дружини, а не якоїсь іншої жінки. Жінка, в свою чергу, не повинна виношувати чужу дитину, а лише дитину від свого чоловіка. Отож, не можна використовувати дітородну здатність іншої людини, окрім свого шлюбного партнера. Тому правдиві християни не вдаються до сурогатного материнства, а також до будь-яких процедур з використанням донорської сперми, яйцеклітин чи ембріонівd.

Отож, правдиві християни, перш ніж зважитись на якийсь із методів репродуктивних технологій, повинні з допомогою Біблії спробувати зрозуміти, як до цього ставиться Богe. Адже Бог є Засновником шлюбу та сімейного життя (Ефесян 3:14, 15).

[Примітки]

[Ілюстрація на сторінці 7]

Заморожені ембріони.

[Відомості про джерело]

© Firefly Productions/CORBIS